Каменщик Василь Вікторович
| Каменщик Василь Вікторович | |||
 | |||
| Ім'я при народженні | Василь Вікторович Каменщик | ||
|---|---|---|---|
| Народився | 14 січня 1944 с. Новогригорівка Перша, Долинський район, Кіровоградська область | ||
| Помер | 27 квітня 2023 (79 років) м. Львів | ||
| Національність | українець | ||
| Громадянство |  СРСР→ Україна
| ||
| Навчання | інженерно-будівельний факультет Львівського політехнічного інституту | ||
| Напрямок | скульптура, архітектура | ||
| Нагороди |
медаль «Найрамдал» (Монголія), орден святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, орден «За вірність» імені Василя Стуса | ||
Васи́ль Ві́кторович Ка́менщик (14 січня 1944, с. Новогригорівка Перша, Долинський район (нині — Кропивницький район), Кіровоградська область — 27 квітня 2023, Львів) — український скульптор, професор кафедри монументальної скульптури Львівської національної академії мистецтв (1990), член Академії архітектури України (2005) та Спілки архітекторів України, головний архітектор міста Львова (2002—2006).
Народився 14 січня 1944 року у с. Новогригорівка Перша Долинського району (нині — Кропивницького району) Кіровоградської області у родині Віктора Федосійовича та Марфи Дмитрівни Каменщиків. Невдовзі родина переїхала до міста Станіслава. Змалку Василь прихилявся до всього гармонійного і красивого. У школі цікавився різними видами мистецтва, зокрема архітектурою.
Закінчивши десятирічку, 1961 року вступив на інженерно-будівельний факультет Львівського політехнічного інституту. Після закінчення інституту з серпня 1967 року, понад три десятиліття працював у Львівському державному інституті проєктування міст «Містопроект», а від 1976 року — керівником комплексної проєктної майстерні КПМ-1 цього ж інституту[1].
Від 1990 року — професор кафедри монументальної скульптури Львівської національної академії мистецтв. Від 2002 року й до виходу на заслужений відпочинок у 2006 році — головний архітектор міста Львова — начальник управління архітектури та містобудування Львівської міськради. Від 2008 року — головний експерт з архітектури Львівської обласної філії ДП «Укрдержбудекспертиза». Співпрацював з Національним університетом «Львівська політехніка» у процесі творчих обговорень проєктів.
Водночас професія була його найбільшим захопленням, а рідні — його однодумцями. З дружиною Евеліною-Анною Андріївною (видатний художник книги) виховали сина Андрія, який продовжив справу батька — закінчив у 1992 році Національний університет «Львівська політехніка» та став архітектором.
Займався громадською діяльністю, зокрема, був членом Спілки архітекторів України, Львівської обласної ліги творчих спілок та правління Львівської обласної організації «Меморіал».[2]
Помер 27 квітня 2023 року. Похований на 31 полі Сихівського цвинтаря у Львові[3].
Василь Каменщик є автором сотень реалізованих проєктів[4].
- будівля львівського палацу мистецтв на вул. Коперника (1983–1996)[5];
- будівля львівської обласної податкової адміністрації на вул. Стрийській (1977–1987). Об'єкт початково проєктувався як адміністративний будинок Львівського обкому КП України та облвиконкому[6];
- комплекси будівель Львівського обласного управління СБУ на вул. Вітовського (1970–1985);
- будівля кінотеатру імені О. П. Довженка у співавторстві з архітекторами Анатолієм Ващаком та Євгенією Мінковою, а також конструкторами М. Бачинським, Ю. Хробаком[7];
- будівля рибного магазину «Океан» у співавторстві з архітектором Ярославом Мастило (1982, вул. Володимира Великого, 26а)[8];
- будівля Державного інституту проектування міст «Містопроект» на вул. Чупринки (співавторство з архітекторами Зіновієм Підлісним, Борисом Кузнецовим, Миколою Столяровим, 1982—1986)[1][9];
- Південний (1970—1985) та Сихівський (1976—2002) житлові масиви;
- комплекс будівель, початково задуманий як громадський центр південного житлового масиву на вул. Княгині Ольги, 106, 108, 114, 116, у співавторстві з архітекторами Зіновієм Підлісним, Юлією Верблян та Віталієм Петельком[10];
- реконструкція палацу Потоцьких під будинок прийомів Президента України на вул. Коперника (1999);
- санаторій «Перлина Прикарпаття» (м. Трускавець)[11].
- Пам'ятник Ю. Мельничуку у Львові (1973, співавторство — скульптор Яків Чайка)[12];
- Тарасові Шевченку у Новому Роздолі (1987), Сокалі (1989), Моршині (1997) на Львівщині, а також у м. Коломия на Івано-Франківщині (1988);
- стела з барельєфом Михайла Грушевського, у співавторстві зі скульптором Еммануїлом Миськом. Встановлена 1991 року перед будівлею Державного меморіального музей Михайла Грушевського у Львові;
- Михайлові Грушевському (1994), жертвам політичних репресій (1998), патріарху Димитрію (2001), Вячеславу Чорноволу (2002) та меморіалу «Марсове поле» (1970) у Львові;
- Василю Стефанику (1994), Іванові Франку (1995, співавтори скульптори Любомир Яремчук та Микола Посікіра) у Івано-Франківську[13];
- Іванові Франку (1999) у м. Відень (Австрія);
- Степанові Бандері у Стрию (1991), Старому Самборі (2008), Трускавці (2010);
- Капличка-пам’ятник жертвам комуністичних репресій (1995, замковий парк у Золочеві; у співавторстві зі скульптором Теодозією Бриж, художниками — Євгеном та Яремою Безнісками)[14];
- надмогильного пам'ятника князю Святославу Володимировичу поблизу Славська на Львівщині (1996–2008);
- Українського військового меморіалу на горі Маківка у Карпатах (1997);
- Загиблим землякам (1977, в селі Кути у співавторстві зі скульптором Володимиром Бецем)[15];
- пам'ятник видатному українському політику, громадському діячеві, публіцисту, голові Львівської обласної ради першого демократичного скликання В'ячеславу Чорноволу (2002, Львів, сквер «На Валах», співавтор — скульптор Іван Самотос)[16];
- меморіальний знак на місці будинку, де пройшли молоді роки українського актора Амвросія Бучми на розі вулиці Озаркевича та площі Святого Юра; у співавторстві зі скульпторкою Теодозією Бриж (2003)[17];
- Пам'ятник В. Ковалю на Сихівському цвинтарі у Львові (1985—1986; у співавторстві зі скульптором Валентином Подольським)[18].
- Таблиця із горельєфом Ярослави Музики на вулиці Винниченка, 26 у Львові (1994, бронза, скульптор Еммануїл Мисько)[19];
- Таблиця Ростиславові Братуню на вулиці Грицая, 8 у Львові (1998, бронза, скульптор Еммануїл Мисько)[20];
- Таблиця Миколі Івасюку на вулиці Фредра, 7 у Львові (2002), бронза, скульптор Микола Посікіра)[21];
- Таблиця Константині Малицькій на вул. Драгоманова, 12 у Львові (29 вересня 2009) (співавтор — архітектор Любомир Яремчук)[22]);
- Таблиця Ользі Басараб на вулиці Академіка Романа Кучера, 3/5 у Львові (1999), бронза, скульптор Любомир Яремчук[23].
- Конкурсний проєкт другої черги будівництва меморіалу на Марсовому полі — статуї св. Георгія Переможця на коні (1985, скульптор Еммануїл Мисько). Проєкт відзначено премією, не реалізовано[24];
- Проєкт пам'ятника Шевченку для Дрогобича від 1988 року (співавтори скульптори Йосип Садовський, Іван Самотос). Затверджений, але не був реалізований[25].
Десятки проєктів за авторством В. В. Каменщика та під його безпосереднім керівництвом нагороджені дипломами Держбуду України. Нагороджений премією Ради Міністрів СРСР, Золотою медаллю ВДНГ СРСР, за підготовку національних кадрів архітекторів — державною нагородою Монголії — медаллю «Найрамдал» (1981), за видатні заслуги в царині культури — орденом святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. Крім того нагороджений орденом «За вірність» імені Василя Стуса.
- ↑ а б Будинок «Містопроекту» у Львові по вул. Генерала Чупринки. zuap.org. Західноукраїнський архітектурний портал. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
- ↑ НУ «ЛП». Еліта держави, 2008, с. 301.
- ↑ Олександра Бодняк (27 квітня 2023). Помер архітектор львівського Палацу мистецтв і будівлі податкової Василь Каменщик. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 27 квітня 2023. Процитовано 30 квітня 2023.
- ↑ О. Ф. Базюк. Каменщик Василь Вікторович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
- ↑ Львівський палац мистецтв по вул. Коперника. zuap.org. Західноукраїнський архітектурний портал. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
- ↑ Львівська податкова адміністрація по вул. Стрийській. zuap.org. Західноукраїнський архітектурний портал. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 17 травня 2020.
- ↑ Наталя Мисак. Проєкт «Інтерактивний Львів»: проспект Червоної Калини, 081 — кінотеатр «Кінопалац ім. О. Довженка», «Кіно», «ім. О. Довженка». lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 17 травня 2020.
- ↑ Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 246—247.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 636.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 619.
- ↑ Санаторій «Перлина Прикарпаття» у м. Трускавець. zuap.org. Західноукраїнський архітектурний портал. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
- ↑ Сосса Р. Львов. Атлас туриста. — Москва : Главное управление геодезии и картографии при Совете Министров СССР, 1989. — С. 52. (рос.)
- ↑ Шпільчак В. Станиславів—Івано-Франківськ: Місто давнє і сучасне / В. Шпільчак, З. Соколовський, М. Головатий. — Львів : Світ, 2011. — С. 239—241. — (Історичні місця України) — ISBN 978-966-603-636-3.
- ↑ Капличка-пам'ятник жертвам комуністичних репресій. zolochiv.net. 3 травня 2012. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 17 травня 2020.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог–справочник / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 323. (рос.)
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 675.
- ↑ Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова, 2012, с. 278.
- ↑ Романюк П. «Свій храм» Архітектор Василь Каменщик на тлі історії та нашої доби. — Львів : ЛА «Піраміда», 2015. — С. 213. — ISBN 978-966-441-384-5.
- ↑ Перейма Л. За деякими пам'ятними львівськими адресами // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. XI. — Львів: Новий час, 2006. — С. 211. — ISBN 966-96146-9-4.
- ↑ Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова, 2012, с. 176—177.
- ↑ Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова, 2012, с. 307.
- ↑ Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова, 2012, с. 213—214.
- ↑ Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 404. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- ↑ Романюк, 2015, с. 213.
- ↑ Романюк, 2015, с. 214.
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 619, 636, 675. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 176—177, 207. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Національний університет «Львівська політехніка». Еліта держави. — Львів : ТОВ «Видавничий центр «Логос Україна», 2008. — 370 с. — ISBN 978-966-1581-02-8.
- Романюк П. «Свій храм» Архітектор Василь Каменщик на тлі історії та нашої доби. — Львів : ЛА «Піраміда», 2015. — 279 с. — ISBN 978-966-441-384-5.
- Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 246—247. — ISBN 5-7705-0178-2.
- Народились 14 січня
- Народились 1944
- Померли 27 квітня
- Померли 2023
- Лауреати премії Ради Міністрів СРСР
- Нагороджені золотою медаллю ВДНГ
- Уродженці Долинського району (Кіровоградська область)
- Українські скульптори
- Скульптори Львова
- Головні архітектори Львова
- Випускники Львівської політехніки
- Померли у Львові
- Поховані на Сихівському цвинтарі