Кандинський Василь Васильович
Васи́ль Васи́льович Канди́нський (4 (16) грудня 1866, Москва, Московська губернія, Російська імперія — 13 грудня 1944, Неї-сюр-Сен, Іль-де-Франс, Франція) — російський живописець, графік і теоретик мистецтва. Жив та творив в Україні, Німеччині, Франції та Росії. Кандинський вважається першим абстракціоністом.[11]
Народився 16 грудня 1866 року в Москві в родині комерсанта, а через п'ять років із сім'єю переїхав до Одеси. Тут він закінчив гімназію; художню освіту отримав у Києві, вчився у Миколи Пимоненка в художній школі Мурашка і сформувався як особистість.
У 1885—1893 роках навчався в Московському університеті, вивчаючи право та економіку. Йому було запропоновано посаду професора в Тартуському університеті. Проте він залишив юридичну кар'єру.
У 30-річному віці вирішив зайнятись живописом. Він вчився у Антона Ажбе і пізніше в Академії мистецтв у Мюнхені у Франца фон Штука.
З Одесою художник не припиняв зв'язок, де його друг, скульптор В. Іздебський заснував салон. У грудні 1909 року в Одесі в салоні Іздебського відбулася міжнародна виставка, на якій Кандинський представив одні з перших композицій, де вже майже не вгадуються елементи наочного світу.[12] Тоді він наближався до винаходу абстракціонізму, виходячи з практики імпресіонізму та абстрактного експресіонізму.
У лютому 1910 року ця експозиція, дещо змінена, проходила в Києві, а потім у Петербурзі та Ризі. Нове, незрозуміле й абстрактне мистецтво набирало сили. Виставка авангардної групи «Бубновий валет», що проходила в Москві з 10 грудня 1910 року до 11 січня 1911 року, викликала величезний резонанс у пресі та культурному житті. На ній експонувалася перша абстрактна акварель В.Кандинського, яка нині зберігається в Парижі, Центрі Жоржа Помпіду.
У 1911 році разом з відомими німецькими експресіоністами організував альманах та групу «Синій вершник». До неї входили Франц Марк, Олексій фон Явленський, Пауль Клее та Мар'яна Верьовкіна.
У 1914 році, коли почалася Перша світова війна, повернувся до Москви.
Після революції він активно займався організацією художньої творчості та обіймав посаду віце-президента Академії художніх наук.
У 1921 році повернувся до Німеччини.
У 1922—1933 роках працював викладачем у школі мистецтва та архітектури Баугаус.
У 1928 році отримав німецьке громадянство, але вже в 1933 році емігрував до Франції. Проживав у Парижі. У 1939 році отримав французьке громадянство.
Художник помер 13 грудня 1944 року в передмісті Парижа Неї-сюр-Сен.
Племінником Кандинського був Александр Кожев, видатний філософ.
Для творів Кандинського характерна синестезія, сприйняття фарб не тільки як оптичних, але й як звукових стимулів. Він класифікував фарби за їх ароматами, звуками та формами. Наприклад, він вважав, що синьому кольору відповідає коло, червоному — квадрат, жовтому — трикутник. Таким чином свої картини він створював подібно до музичних симфоній шукаючи гармонію у поєднанні кольорів. Кандинського часто називають першим абстракціоністом, оскільки його творчість поступово еволюціонувала від зображення реалістичних форм до геометричних та кольорового символізму. Частим мотивом творчості художника є вершник, який долає дракона. Митець вважав це символом духовної боротьби людини. Кандинський бачив мистецтво як форму духовності людини. Свій погляд на мистецтво художник виклав у теоретичній праці «Про духовне в мистецтві. Особливо у людському живописі».
На честь Василя Кандинського назване легке крісло з металевим каркасом, розроблене дизайнером Марселем Бреєром — «Василій»[en].
20 травня 2017 року в Києві у рамках VII Міжнародного фестивалю «Книжковий арсенал» представили книжку екс-консула України в Мюнхені Володимира Цвіля про художника Кадинського.[13][14][15]
-
Мюнхенський пейзаж, 1908, Музей фон дер Гейдта, Вупперталь
-
Фуга, 1914, Музей фонда Бієлер
-
Невідомий голос, 1916, Центр Жоржа Помпіду, Париж
-
Амазонка, 1911, Азербайджанський музей мистецтв, Баку
-
Блакитний вершник, 1903, приватна колекція
-
Вид Мюнхена з церквою Святої Урсули, 1908, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
-
Мурнау, Дорфштрассе (сільська вулиця), 1908, колекція Мерцбахера, Швейцарія
-
Порт Одеси, 1898, Третьяковська галерея
-
Охтирка, 1901, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
-
Неділя (Давня Русь), 1904, Музей Бойманса — ван Бенінгена, Роттердам
-
Пара на коні, 1906–07, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
-
«Блакитні гори», 1908–09, Музей Соломона Гуггенхайма, Нью-Йорк
-
«Будинки в Мюнхені», 1908, Музей фон дер Гейдта, Вупперталь
-
Мурнау, потяг і замок, 1909, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
-
Імпровізація 27 (Сад кохання II), 1912, Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк
-
Краєвид з димарем фабрики, Музей Соломона Гуггенхайма, 1910, Нью-Йорк
-
Корова, 1910, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
-
Вивчення для Імпровізації V, 1910, Інститут мистецтв Міннеаполіса
-
Ліричне, 1911, Музей Бойманса — ван Бенінгена, Роттердам
-
Краєвид з двома тополями, 1912, Чиказький художній інститут
-
Краєвид з двома плямами, No 2, 1913, Колекція Пеггі Гуггенхайм, Венеція
-
Квадрати з концентричними колами, 1913, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
-
Композиція 6, 1913, Ермітаж, Санкт-Петербург
-
Малюнок з червоною плямою, 1914, Національний музей сучасного мистецтва (Париж)
-
Жовтий-червоний-блакитний, 1925, Національний музей сучасного мистецтва (Париж)
-
Малі світи I, 1922
-
На білому II, 1923, Національний музей сучасного мистецтва (Париж)
-
Кола в колі, 1923, Музей мистецтв Філадельфії
-
Кілька кіл, 1926, Музей Соломона Гуггенхайма (Нью-Йорк)
-
М'яке тверде, 1927
-
Коричневе з додатком, 1935, Музей Бойманса — ван Бенінгена, Роттердам
-
Композиція IX, 1936, Національний музей сучасного мистецтва, Париж
-
Композиція X, 1939, Мистецька збірка землі Північний Рейн - Вестфалія, Дюссельдорф
-
Різні дії, 1941, Музей Соломона Гуггенхайма, Нью-Йорк
-
Коло та квадрат, 1943, Національний музей сучасного мистецтва, Париж
- «Синий всадник», 1903,
- «Двое на лошади», 1906,
- «Пестрая жизнь», 1907,
- «Мурнау, дом на Обермаркт», 1908, Музей Тиссен-Борнемиса, Мадрид,
- «Рок. Красная стена», 1909,
- «Синяя гора», 1909,
- «Дамы в кринолинах», 1909,
- «Интерьер (моя столовая)», 1909,
- «Озеро», 1910,
- «Импровизация № 7», 1910,
- «Этюд к „Композиции II“», 1910,
- «Без названия (Первая абстрактная акварель)», 1910,
- «Композиция IV», 1911,
- «Композиция V», 1911,
- «Импрессия III (Концерт)», 1911,
- «Картина с черной аркой», 1912,
- «Картина с белой каймой», 1913,
- «Маленькие радости», 1913,
- «Композиция VI», 1913,
- «Композиция VII», 1913,
- «Импровизация. Потоп», 1913,
- «Фуга», 1914,
- «Москва. Красная площадь», 1916,
- «Москва. Зубовская площадь», около 1916,
- «Смутное», 1917,
- «Серый овал», 1917,
- «Сумеречное», 1917,
- «Белый овал», 1919,
- «Композиция VIII», 1923,
- «В черном квадрате», 1923,
- «Желтое, красное, синее», 1925,
- «Маленькая мечта в красном», 1925,
- «Несколько кругов», 1926,
- «Вверх», 1929,
- «Нежное восхождение», 1934,
- «Доминирующая кривая», 1936,
- «Композиция IX», 1936,
- «Пестрый ансамбль», 1938,
- «Композиция X», 1939,
- «Вокруг круга», 1940,
- «Небесно-голубое», 1940,
- «Различные происшествия», 1941,
- «Последняя акварель», 1944,
- Премія Кандинського
- Дегенеративне мистецтво
- 2662 Кандінський — астероїд, названий на честь художника.
- ↑ а б в г Кандинский Василий Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Vasili Vasileevich Kandinsky
- ↑ а б в г д е ж RKDartists
- ↑ Wassily Kandinsky — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в Artnet — 1998.
- ↑ https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article1287
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://www.tate.org.uk/art/art-terms/a/abstraction-creation
- ↑ Голуб Олена. Все почалося з акварелі. Абстракціонізм святкує 100-річчя.//День, 2010, —16 вересня.[1] [Архівовано 25 липня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Абрамов, Віталій (1995). В.В. Кандинский в художественной жизни Одессы. Документы. Материалы (PDF) (російська) . Одеса. Архів оригіналу (PDF) за 21 квітня 2016. Процитовано 3 квітня 2016.
- ↑ На «Книжковому Арсеналі» представили книжку екс-консула України про художника Кадинського [Архівовано 25 липня 2020 у Wayback Machine.] umoloda.kyiv.ua 21.05.2017
- ↑ На Книжковому Арсеналі українцям представили "Невідомого Кандинського" [Архівовано 29 червня 2020 у Wayback Machine.] timeua.com 22.05.2017
- ↑ Книга Володимира Цвіля «Невідомий Кандинський» [Архівовано 15 травня 2017 у Wayback Machine.] tsvilbook.com
- Энциклопедия русского авангарда. Изобразительное искусство, архитектура. Том 1 А-К Биографии : [арх. 29 жовтня 2013]. — М.: Глобал Эксперт энд Сервис Тим;, 2013. — Т. 1.
- Энциклопедия русского авангарда. Изобразительное искусство, архитектура. Том 2 Л-Я Биографии : [арх. 29 жовтня 2013]. — М.: Глобал Эксперт энд Сервис Тим;, 2013. — Т. 2.
- Абрамов, Віталій (2008). В. Кандинский среди других мастеров "утраченного" авангарда (PDF). Дерибасівська — Рішельєвська (російська) . Архів оригіналу (PDF) за 20 травня 2016.
- Російськомовний сайт про Василя Кандинського [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Англомовний сайт про Василя Кандинського [Архівовано 24 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Німецькомовний сайт про Василя Кандинського [Архівовано 30 вересня 2008 у Wayback Machine.]
- Народились 16 грудня
- Народились 1866
- Уродженці Москви
- Померли 13 грудня
- Померли 1944
- Померли в Неї-сюр-Сен
- Випускники Мюнхенської академії мистецтв
- Випускники Одеського художнього училища
- Синій вершник
- Німецькі художники
- Французькі художники
- Художники-абстракціоністи
- Випускники Московського університету
- Російська еміграція 1920-х років
- Люди, на честь яких названо астероїд
- Люди, на честь яких названо вулиці
- Українські художники
- Художня школа Мурашка
- Емігранти з Російської імперії до Франції