Канонерські човни типу «Водан»
.jpg) Представник типу «Гефрінг» у 1914 році. На той час оригінальне озброєння канонерського човна було вже замінено
| |
| Проєкт | |
|---|---|
| Будівники: |
|
| Оператори: |
 •Військово-морські сили Нідерландів |
| Попередник: | Канонерські човни типу «Евер» |
| Будівництво: | 1876-1879 |
| У експлуатації: | 1877-1940 |
| Заплановано: | 16 |
| Побудовано: | 16 |
| Віддано на брухт: | 16 |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Канонерський човен |
| Водотоннажність: | 245 т |
| Довжина: | 26,64 м. |
| Ширина: | 8,2 м |
| Осадка: | 2,87 м. |
| Швидкість: | 7 вузлів |
| Екіпаж: | 22 |
| Озброєння: | 1 x 280-мм гармата1 |
Канонерські човни типу «Водан» - (відомий також як типу «Тор») клас «праскових» канонерських човнів Королівського флоту Нідерландів.
Влада Нідерландів була дуже задоволена попереднім типом канонерських човнів «Евер».[1] Водночас, їх основне озброєння - 229 мм дульнозарядна нарізна гармата Армстронга вже не могло суперничати з гарматами головного калібру кораблів потенційних противників.[2] Тому Нідерланди вирішили розробити нову серію канонерських човнів, придатних для розміщення 280 мм казнозарядних гармат Круппа. Це рішення було прийнято у відомчому наказі від 19 липня 1876 р.
Тип «Евер» був створений за зразком британського канонерського човна «Стонч». Потреби встановлення 280 мм гармати замість 229 мм потягло за собою лише відносно незначне збільшення розмірів, від 196 тонн водотоннажності до 245 тонн, тобто лише на 25% більше. При цьому вага гармати зросла з 12700 кг до 27 659 кг, не рахуючи зростання вагт лафета.
Кожен корабель типу «Водан» мав дві парові машини компаунд з вертикальними циліндрами, а також два окремо розташовані котли з номінальною потужністю кожного 15 кінських сил.[3]
Проблемою простого збільшення розмірів типу «Евер» була саме ефективність машини. Крім незначних змін у діаметрі циліндрів вона залишилася тою ж. Водночас проєктна швидкість «Водана» була меншою за «Евер» лише на 0,35 вузли. Випробування підтвердили, що нові канонерські човни лише на 0,4 вузли були повільніші за попередників.[4]
Канонерські човни типу «Водан» були озброєні гармату Круппа 28 cm A № 1. вона мала довжину ствола у 22 калібри.
Чотири кораблі типу «Водан» пізніше отримали ще важчу 28 см. гармата № 2 довжиною ствола 30 калібрів. У 1882-1883 роках монітори «Блютфонс» та «Весп» обміняли дві 229 мм гармати на одину 28 см гармату № 1, зняті з канонерських човнів. Натомість ці кораблі отримали нові гармати № 2. Оскільки бойова цінність моніторів була вищою, ніж канонерських човнів, цей обмін можна пояснити лише припущенням, що на монітори не змогли встановити довші та важчі новіші гармати.
Кораблі цього типу втратили свої важкі гармати, коли вони вийшло з ужитку. До кінця Першої світової війни всі човни були переозброєні гарматами калібру від 37 мм до 15 см (150 мм) гармати № 2 («Ньорд»). Принаймні 9 канонерських човнів типу «Водан» дослужили до Другої світової війни.[5]
- ↑ Departement van Marine (1877). Jaarboek van de Nederlandse Zeemacht 1875-1876 (нідерландською) . Gebroeders van Cleef. с. 9.
- ↑ Departement van Marine (1883). Jaarboek van de Nederlandse Zeemacht 1881-1882 (нідерландською) . Gebroeders van Cleef. с. 6.
- ↑ Tideman, B.J. (1880). Memoriaal van de Marine (нідерландська) . Amsterdam: Van Heteren. с. 2—6.
- ↑ Departement van Marine (1883). Jaarboek van de Nederlandse Zeemacht 1881-1882 (нідерландською) . Gebroeders van Cleef. с. 20.
- ↑ Departement van Marine (1921). Jaarboek van de Nederlandse Zeemacht 1919-1920 (нідерландською) . Gebroeders van Cleef. с. 264.