Катакомбна культура
| Катакомбна культура | |
.jpg) | |
| Наступник | Культура шнурової кераміки |
|---|---|
| Час/дата початку | 2500 до н. е. |
| Час/дата закінчення | 2000 до н. е. |
 Катакомбна культура у Вікісховищі | |
Катако́мбна культу́ра — археологічна культура епохи ранньої бронзової доби.
Була розповсюджена в 2700—2000 рр. до н. е. у Північному Причорномор'ї (Східна і Південна Україна), Подонні й Нижньому Поволжі, Північному Кавказі. Більшість сучасних істориків вважає племена Катакомбної культури пращурами індоаріїв.[1]
Катакомбну культуру вирізнив В. О. Городцов на початку XX ст. Після розкопок в районі середньої течії Сіверського Дінця на початку XX століття В. О. Городцовим було відокремлено ямну та катакомбну культури. Дані культури свої назви отримали за узвичаєним поховальним обрядом. Дослідженням цих культур, а зокрема вивченням катакомбних старожитностей займалися такі російські науковці як Б. О. Латинін, О. О. Кравцова-Гракова, Т. Б. Попова , Л. С. Клейн, С. Н. Братченко, В. Я. Кияшко, О. В. Кияшко, Ю. П. Матвєєв та ін. Українськими фахівцями з катакомбної проблематики є О. Г. Шапошникова, С. С. Березанська, С. Н. Братченко, М. М. Чередниченко, С. М. Санжаров, Г. М. Тощев, Л. А. Черних тощо. В 1955 році вийшла монографія Т. Б. Попової, присвячена цій культурі. В наш час на території України Катакомбну культуру вивчають І. Ф. Ковальова, С. Ж. Пустовалов, Є. Л. Фещенко та інші.
Племена Катакомбної культури замінили ямне населення. Більшість дослідників вважають, що катакомбні племена і на Сіверському Дінці і на Подніпров'ї були прийшлими. У наукових колах виникали гострі суперечки з приводу походження катакомбної спільноти. Від часу виокремлення цієї культури одразу почали виникати різні гіпотези, щодо її походження. В. О. Городцов висловлювався за Середземноморське коріння катакомбної культури . В 1930-х роках набула поширення автохтонна гіпотеза походження цієї спільноти. Цієї думки притримувались М. І. Ростовцев, Г. Чайлд, А. П. Круглов, А. П. Подгаєцький, О. О. Кравцова-Гракова, Т. Б. Попова. Частина дослідників притримувалась міграційної гіпотези походження катакомбної спільноти. Так М. І. Артамонов пов'язував походження катакомбної культури з Північним Кавказом . В. О. Фісенко, І. В. Синіцин, У. Є. Ерднієв надавали перевагу Анатолії та Північній Месопотамії. Деякі дослідники вказують на близькосхідні елементи в ідеології катакомбного населення Про відсутність генетичного зв'язку ямних і катакомбних племен свідчать значні відмінності у поховальному обряді та характері кераміки.
Змішані ознаки деяких поховань породили іншу гіпотезу про генетичний зв'язок Катакомбної культури і давньоямної культури. Проте наявність так званих «ямних поховань катакомбного типу», на основі яких обґрунтовували свою схему послідовного перетворення ямної культури в катакомбну А. П. Круглов та Г. В. Подгаєцький, була переконливо спростована Л. С. Клейном . Дослідником було доведено, що зазначена категорія пам'яток завдячує своїм існуванням недосконалій техніці польових досліджень. Варто взяти до уваги, що ще сам В. А. Городцов називав ці поховання «випадковими» та «сумнівними» . Беручи до уваги тогочасні умови дослідження цих пам'яток, ґрунтовно їх дослідивши, Л. С. Клейн прийшов до висновку та переконливо довів, що ці поховання є катакомбами, що не виявлені при розкопках і прийняті за ями. Таким чином, один з головних аргументів, що доводив походження катакомбної культури з ямної, був спростований.
Виділяють декілька локальних варіантів Катакомбної культури, які іноді трактуються як окремі культури катакомбної культурно-історичної спільності.
Вони розрізняються, головним чином, за типом кераміки, характером орнаменту на посуді, формами катакомб, деякими особливостями знарядь праці.
Серед цих культур:
- азово-дніпровська катакомбна культура (дніпро-азовська культура) — зберігала в кераміці і позах похованих багато звичаїв ямної культури),
- донецька катакомбна культура — показові поховання, скорчені на правому боці, шнурової орнамент на посуді, кубкові форми кераміки,
- західноманицька катакомбна та східноманицька катакомбна культури, (також є об'єднання з волго-дінською у волго-маницьку культуру) — скорчені відповідно на правому і лівому боці поховання; курильниці; ріпоподібний тарний посуд,
- харківсько-воронізька культура (середньодінська катакомбна культура) — є поховання в катакомбах-підбоях; рельєфна Валікова орнаментація посуду,
- батуринська катакомбна культура — поховання розчленованих кістяків; чорнополірована кераміка з рельєфним орнаментом,
- волго-донська катакомбна культура — катакомби-підкладки; кераміка з ялинково-гребінцевим орнаментуванням.
Виділення інших катакомбних культур нерідко викликає серед фахівців розбіжності. На західній і південно-східній периферії катакомбної культури розташовувалися відмінні, перш за все, за обрядом і антропологічним характеристикам населення інгульської катакомбна культура й північнокавказька культура з незвичайними для катакомбної спільності витягнутими похованнями.
У найчистішому вигляді катакомбна культура має місце на Сіверському Дінці. У Подніпров'ї, Приазов'ї і в Криму відчуваються значні впливи ямної культури, а на Маничі — північнокавказької.
Наявність локальних груп свідчить про значну етнографічну строкатість населення цієї культури.
Для Катакомбної культури характерні родові селища й курганні могильники (поховання у підкурганних катакомбах, у скорченому положенні на боці, посипані червоною фарбою, що символізує вогонь).
Інвентар: глиняний посуд з орнаментом, нанесеним мотузковими штампами (характер візерунків дозволяє включити Катакомбну культуру у більше широке коло шнурової кераміки культури), кам'яного й бронзового знаряддя й зброя, кістяні й бронзові прикраси.
Племена Катакомбної культури займалися скотарством і землеробством, знали металургію міді й бронзи, вели обмін з навколишніми племенами, особливо із племенами Кавказу, а через них були пов'язані з Передньою Азією, Іраном, Єгиптом. У племен Катакомбної культури був батьківський рід, виникли передумови для майнової диференціації (поховання вождів і родових старійшин відрізняються більше багатим інвентарем). До кінця 3- ї чверті 2- го тис. до н. е. племена Катакомбної культури були витиснуті з Середньої Волги племенами зрубної культури.
- у Харківській області: Печеніги, Бупалівка, Сердюкове, Мечебелове, Петрівське, Савинці, Куньє, Воронцівка, Куп'янськ, Піски-Радьківські, Велика Камишуваха, Стратилівка, Кам'янка, Мала Камишеваха,
- у Луганській області: Преображенне, Ковалівка, Новомикільське, Проказине, Петрівське, Нова Астрахань, Петрівка, Войтове, Трьохізбенка, Тополівка, Лисичанськ, Привільне, Гірський, Тошківка, Жолобок, Сокольники, Знам'янка, Пришиб, Фрунзе, Зимогір'я, Говоруха, Олександрівськ, Луганськ, Родакове, Кіровськ, Миколаївка, Стрільцівка, Новоселівка, Благівка, Астахове, Провалля,
- у Донецькій області: Селимівка, Шпаківка, Ковалівка, Святогірськ, Мин'ївський Яр, Черевків, Слов'янськ, Ступки, Радионівка, Кам'янка, Дронівка, Миколаївка, Переїзна, Покровське, Донецьк, Олександрівка, Василівка, Новоселівка, Орловське, Приморське, Маріуполь, Кременівка, Жовтневе,
- у Запорізькій області: Покровське, Осипенко (Бердянськ), Дмитрівка (Бердянського району), Новопилипівка, Терпіння (Аккермень), Троїцьке, Юшанли, Токмак, Заможне, Вільноуланівка, Вільногрушівка, Златопіль, Дніпрорудне, Михайлівка, Балки, Велика Білозерка, Первомайське, Попівка, Менчикури,
- у Полтавській області: Лубни, Жовнине,
- у Черкаській області: Адамівка, Новогригорівка,
- у Дніпропетровській області: Мишурин Ріг, Петриківка, Могилів, Верхня Маївка, Перещепине, Минівка, Підпорожнє, Стрільча Скеля, Перун, Виноградний, Дурна Скеля, Кривий Ріг, Опанасьєве, Нікополь, Вищетарасівка, Хмельницький, Кут, Грушівка, Мар'янське, Золота Балка, Гаврилівка, Леонтьєвка, Осокорівка, Філатівка,
- у Херсонській області: Орлянка, Велика Іллінка, Тавричанка, Вільна Україна, Костогризове, Семенівка, Роздільне, Новокаменка, Любимівка, Василівка, Софіївка, Львовів, Антонівка, Білозерка, Олешки, Новочорномор'я, Шевченко, Широке, Красне, Чаплинка, Бабенкове, Першокостянтинівка, Сергіївка, Новотроїцьке,
- у Криму: Цілинне, озеро Старе, Танкове, Рисове, Болотне, Мартинове, Чкалове, Колоски, Комінтернове, Чорний Камінь, Новогірський, Астанине, Леніне,
- у Миколаївській області: Снігурівка, Привільне, Пелагіївка, Майорівка, Новорозанівка, Антонівка, Баратівка, Старогороженове, Костянтинівка, Булгакове, Відрадне, Піски, Касперо-Миколаївка, Христофорівка, Петропавлівка, Новогригорівка, Калинівка, Нова Одеса, Новопетрівка, Покровка, Ковалівка, Матвіївка, Жовтневе, Лимани, Лупареве, Іванівка, Щасливе, Яблуня, Кам'янка,
- у Одеській області: Одеса, Монаши, Нерушай, Глибоке.[2]
- у Ростовській області: Усмань, Алітуб, Койсуг, Кулешівка, Новочеркаськ, Грушівка, Великий Мишкин, Аксай, Ростов-на-Дону, Левенцівка, Каратаєве, Мокрий Чалтир, Недвигівка, Лакедемонівка, Руський Колодязь, Таганріг, Куйбишеве,
- у Воронізькій області: Латне, Нижня Ведуга, Кондрашівка, Павловськ, Вільхуватка, Розсош,
- у Білгородській області: Шелаєве, Уразове, Герасимівка.[2]
- ↑ Залізняк Леонід Львович «Первісна історія України»
- ↑ а б Археология Украинской СССР. Том 1 (російською) . Київ: Наукова думка. 1985. с. 363.
- С. Н. Братченко. Катакомбна культурно-історична спільність [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 131. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- С. Н. Братченко. Катакомбна культурно-історична спільність [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Винокур І. С., Телегін Д. Я., Археологія України. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008 г. — 480 с.
- Пустовалов С. Ж., Деякі близькосхідні елементи в ідеології катакомбного населення Північного Причорномор'я. // Археологія − 1993 р., № 1
- Шапошникова О. Г., Про пам'ятки часу катакомбної культури в Степовому Придніпров'ї // Археологія, 1968 р. — т. ХХІ.
- Артамонов М. И., Раскопки курганов в долине р. Маныча в 1937 г. \\ С А — 1949 г. (рос.)
- Березанская С. С., Шапошникова О. Г., Попова Т. Б., Племена катакомбной культуры (Рец.) \\ С А − 1957 г. № 2 (рос.)
- Клейн Л. С., Просхождение донецкой катакомбной культуры ׃ Автореф. Дис.. к. и. н. — Л., 1968 г. (рос.)
- Клейн Л. С., Катакомбные памятники эпохи бронзы и проблема выделения археологических культур // С А — 1962 г., № 2 (рос.)
- Клейн Л. С., Черепа, покрытые смолой, в погребениях эпохи бронзы // С Э — 1961 г., № 2 (рос.)
- Клейн Л. С., О так называемых ямных погребениях катакомбного типа // С А — 1961 г., № 2 (рос.)
- Клейн Л. С., К проверке оснований гипотезы о генетической связи ямной и катакомбной культур // С А, 1970 г.,№ 1 (рос.)
- Кривцова-Гракова О. А., Погребения бронзового века и предскифского времени на Никопольском курганном поле // МИА — 115, 1962 г. (рос.)
