Ковальов Сергій Адамович

Сергій Адамович Ковальов
рос. Сергей Адамович Ковалёв
Народився	2 березня 1930(1930-03-02) Середина-Буда, Сумської області
Помер	9 серпня 2021(2021-08-09) (91 рік) Москва
Поховання	Нове Донське кладовище
Громадянство	Росія
Місце проживання	Москва, Російська Федерація
Діяльність	правозахисник
Галузь	права людини, політика і біофізика
Відомий завдяки	російський громадський діяч
Alma mater	МДУ ім. Ломоносова
Науковий ступінь	кандидат біологічних наук
Знання мов	російська
Заклад	Amnesty International
Членство	ПАРЄ
Посада	депутат Державної Думи РФ, представник Парламентської Асамблеї Ради Європи і заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd
Партія	Яблуко і Демократичний вибір Росіїd
Нагороди	Премія Бруно Крайського Нагорода Homo Homini (1994) Премія Улофа Пальме (2004) Theodor Haecker Priced (1995) Медаль ґезівd (1998) Європейська Премія з Прав Людиниd Nuremberg International Human Rights Awardd (1995) Victor Gollancz Prized (2005) премія Гайнца Пейджелса в галузі прав людини для вченихd (1996) Нагороди Чеченської Республіки Ічкерія Carl von Ossietzky Prized (2000) honorary doctor of the University of Essexd (1996)
Медіафайли у Вікісховищі

Ковальо́в Сергі́й Ада́мович (рос. Сергей Адамович Ковалёв; 2 березня 1930, Середина-Буда, Сумська область, УРСР — 9 серпня 2021, Москва, Російська Федерація) — радянський дисидент, учасник правозахисного руху в СРСР і пострадянської Росії, російський політичний і громадський діяч; учений-біофізик.

Життєпис

Народився в сім'ї залізничника. У 1932 році разом з сім'єю переїхав в селище Підлипки (нині місто Корольов) під Москвою.

У 1952 році закінчив біофак Московського державного університету імені Ломоносова за фахом біофізик, а у 1955 — аспірантуру цього факультету. Має понад 60 наукових робіт в галузі нейронних мереж. У 1964 році захистив дисертацію за темою «Електричні властивості міокардіальних волокон серця жаби» і здобув ступінь кандидата біологічних наук. У 1964–1969 роках працював в МДУ завідувачем відділом міжфакультетської лабораторії математичних методів у біології, досліджував електрофізіологію міокардальної тканини.

Участь у дисидентському русі в СРСР

У 1966 році в Інституті біофізики організував збір підписів під зверненням до Президії Верховної Ради СРСР на захист Андрія Синявського і Юлія Даніеля, які були засуджені за «антирадянську пропаганду». В 1968 році приєднався до руху на захист прав людини в СРСР і незабаром став у цьому русі помітною фігурою. В травні 1969 року, після створення Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР — першої в Радянському Союзі відкрито діючої незалежної правозахисної громадської асоціації, Ковальов увійшов до її складу. За участь у дисидентському русі у 1969 році звільнений з лабораторії МДУ. У 1969—1974 роках працював старшим науковим співробітником Московської рибоводно-меліоративної дослідної станції. З початку 1972 року ввійшов у коло видавців «Хроніки поточних подій» (рос. «Хроника текущих событий») — машинописного інформаційного бюлетеня радянських правозахисників (ХТС) і незабаром став її редагувати. З вересня 1974-го член радянської секції «Міжнародної амністії».

28 грудня 1974 року Ковальов був заарештований за звинуваченням в «антирадянській агітації і пропаганді». У грудні 1975 року засуджений до 7 років таборів суворого режиму і 3 років заслання. Термін відбував у Скальнінських (Пермських) таборах.

Брав активну участь в акціях табірного опору. У 1980 році за «порушення режиму» був переведений у Чистопольську тюрму. У 1982–1984 роках відбував заслання на Колимі — в селі Матросово Магаданської області. Після відбуття строку засилання оселився в місті Калініні (нині Твер). До Москви повернувся лише у 1987 році. До 1990 року працював в Інституті проблем передачі інформації АН СРСР. Одночасно брав активну участь у громадському житті: він один із засновників прес-клубу «Гласність» (1987—1989), член відродженої в 1989 році Московської Гельсінської групи. У січні того ж року на 1-му з'їзді товариства «Меморіал» був обраний у його правління. Із середини 1989 року за запрошенням Андрія Сахарова став одним зі співголів проєктної групи з прав людини Міжнародного фонду за виживання і розвиток (згодом — російсько-американська група з прав людини).

Сергій Ковальов у Державній Думі Росії

У грудні 1989 року за рекомендацією Андрія Сахарова Ковальов висунув свою кандидатуру на З'їзд народних депутатів РРФСР. На виборах у березні 1990 року був обраний народним депутатом РРФСР. З'їзд народних депутатів висунув Ковальова у члени Верховного Ради РРФСР, до Комітету з прав людини ВР РРФСР, затвердив його на посаді Голови цього Комітету. На посаді Голови Комітету з прав людини Верховної Ради РРФСР Ковальов разом зі своїми колегами по Комітету розробив Російську Декларацію прав людини і громадянина (грудень 1990 р.) — рамковий документ, що визначав майбутні конституційні норми Російської Федерації в царині прав людини.

Політична діяльність у Російській Федерації

1993–2003 роки — депутат Державної Думи Російської Федерації. В 1993 і 1995 роках обирався по одномандатному округу Москви, в 1999 році — за федеральним списком виборчого блоку «Союз правих сил».

У 1993—1996 роках — голова Комісії з прав людини при Президентові Російської Федерації. У січні 1994 року Держдума обрала Ковальова першим російським Уповноваженим з прав людини. Цю посаду обіймав до березня 1995 року. З початком воєнних дій дій в Чечні різко виступав проти політики Кремля в цьому регіоні, на місці воєнних дій особисто збирав інформацію про те, що відбувається і приклав максимальні зусилля для того, щоб ця інформація набула широкого розголосу, закликав російську громадськість докласти всіх зусиль аби зупинити війну. У червні 1995 року виступав посередником на переговорах між урядом Росії і терористами, які захопили заручників у Будьонівську. У січні 1996 року на знак протесту проти продовження війни склав із себе повноваження Голови комісії з прав людини при Президентоів і вийшов з Президентської ради.

З 1996 до 2003 року — член Парламентської Асамблеї Ради Європи. Був одним із засновників руху «Вибір Росії» і партії «Демократичний вибір Росії» (ДСР).

Сергій Ковальов під час акції на захист 31-ї статті конституції Росії

Правозахисна діяльність

Сергій Адамович Ковальов — один з авторів Російської Декларації прав людини і громадянина (січень 1991) і розділу Конституції Росії — «Права і свободи людини і громадянина» (1993).

Сергій Ковальов — співголова російського історико-просвітницького та правозахисного товариства «Меморіал», президент організації «Інститут прав людини» (з грудня 1996).

10 серпня 2008 року С. Ковальов засудив позицію російського керівництва в грузино-південноосетинському конфлікті, а у березні 2010 року підписав звернення російської опозиції «Путін має піти».

Жив з дружиною в Москві. Діти Ковальова (син від першого шлюбу і дві дочки) проживають у США.

Нагороди

• 1992 — Литовська «Медаль Пам'яті 13 січня»;
• 1993 — Почесний доктор медицини Каунаській Академії медико-біологічних наук;
• 1994 — Премія «Homo homimi» чеського гуманітарного фонду «Людина в біді»;
• 1995 — Нюрнберзька премія з прав людини;
• 1995 — Премія Ради Європи (спільно з Раулем Валленбергом);
• 1995 — Премія австрійського фонду імені Бруно Крайського;
• 1995 і 1996 — номінувався на здобуття Нобелівської премії миру;
• 1996 — Премія Міжнародної Ліги з прав людини ООН (організації Freedom House);
• 1996 — Премія з прав людини Норвезького Гельсінського Комітету;
• 1996 — Почесна докторська ступінь у галузі прав людини Ессекского університету (Ессекс, Велика Британія);
• 1996 — Нагорода американського Національного фондуна підтримку демократії (спільно з Оленою Боннер);
• 1996 — Премія «Золотий параграф» польського журналу «Право і Жичє»;
• 1996 — орден «Лицар честі» Чеченської Республіки Ічкерія (відмовився від вручення до кінця чеченської війни, вручений у січні 1997);
• 1999 — Великий командорський хрест ордена Великого князя Литовського Гядімінаса (Литва);
• 2000 — Премія данського товариства Кеннеді;
• 2004 — Премія Улофа Пальме;
• 2006 — Офіцер ордена Почесного легіону (Франція);
• 2009 — Премія Європейського Парламенту «За свободу думки» імені Андрія Сахарова;
• 2010 — Великий Хрест ордену Заслуг перед Республікою Польща (Польща);
• 2011 — «Премія свободи» (Литва).

Джерела

• Біографія Сергія Ковальова на сайті «Дисидентський рух в Україні» [Архівовано 2 Червня 2011 у Wayback Machine.]
• Біографія Сергія Ковальова на сайті people.su [Архівовано 4 Жовтня 2015 у Wayback Machine.]
• Реферат «Ковальов Сергій Адамович» [Архівовано 2 Вересня 2017 у Wayback Machine.]
• Сергей Ковалев на сайте «Права человека в России» [Архівовано 31 Жовтня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• Помер радянський дисидент, російський правозахисник Сергій Ковальов [Архівовано 9 Серпня 2021 у Wayback Machine.]// Радіо Свобода, 09.08.2021