Колодянка
село Колодянка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район | Звягельський район |
Тер. громада | Ярунська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA18080230080041201 |
Основні дані | |
Населення | 833 |
Площа | 2,2 км² |
Густота населення | 378,64 осіб/км² |
Поштовий індекс | 11790 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°25′53″ пн. ш. 27°29′41″ сх. д. / 50.43139° пн. ш. 27.49472° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
227 м |
Найближча залізнична станція | Колодянка |
Місцева влада | |
Адреса ради | 11762, Житомирська обл., Звягельський р-н, с. Ярунь, вул. Миру, 13 |
Карта | |
Мапа | |
Коло́дянка — село в Україні, у Ярунській сільській громаді Звягельського району Житомирської області. Населення становить 833 осіб.
Село засноване на початку XVII ст.
У 1906 році село Смолдирівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 25 верст, від волості 6. Дворів 93, мешканців 517[1].
Радянськими військами населений пункт був окупований у січні 1918 року.
На фронтах німецько-радянської війни 1941—1945 рр. воювало 170 чоловік; 10 — у складі партизанського загону «25 років Радянської України», загинуло 73 чоловіка. За героїзм, виявлений у боротьбі з військами гітлерівської коаліції, 38 мешканців села відзначено урядовими нагородами.
На честь загиблих односельців і воїнів, які брали участь у звільненні села від військ гітлерівської коаліції, споруджено обеліск [2]
Серед історичних згадок про село є одна, що належить до періоду Голодомору 1932—1933 років. В ті часи існували так звані «Чорні дошки», і до їх списку було занесено колгосп «Перемога».[3]
Під час Голокосту посеред поля тут було вбито й закопано у чотирьох масових похованнях близько ста євреїв з Колодянки й прилеглих територій[4]. Поле зараз використовується як пасовище. Точне положення поховань під час археологічних досліджень у квітні 2017 року визначити не вдалося. Неподалік від пасовища напроти залізничної станції у 1990-х роках було встановлено пам’ятник, який нагадує про вбитих. У межах проєкту «Захистимо пам’ять» поряд з пам’ятником у червні 2019 року було споруджено інформаційну стелу.
Розподіл населення за рідною мовою за даними [5]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 827 | 99.28% |
російська | 5 | 0.60% |
вірменська | 1 | 0.12% |
Усього | 833 | 100% |
Парафіяни села прагнули перейти до Київського Патріархату. У жовтні 2015 року мешканці села провели загальнопарафіяльні збори, де майже одноголосно проголосували за перехід до УПЦ Київського патріархату[6].
Після закінчення будівництва нової церкви, яке тривало понад двадцять років, парафіяни зареєструвати нову громаду УПЦ КП[7].
30 грудня 2015 року парафія Святого Миколая УПЦ МП села Колодянка перейшла в юрисдикцію УПЦ Київського патріархату. Відбулося освячення новозбудованої церкви Святого Миколая архієпископом Житомирським і Овруцьким Ізяславом, проведено перше богослужіння українською мовою.
Стара будівля церкви Святого Миколая наразі реставрується, однак богослужіння проводяться, як раніше парафією Московського патріархату.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 13 травня 2019.
- ↑ Колодянка. Житомирська область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний сайт. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 23 квітня 2016.
- ↑ «Черные доски» Голодомора - экономический метод уничтожения граждан СССР (Список). АРГУМЕНТ. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 23 квітня 2016.
- ↑ Брандон, Рей (2019). Колодянка. Життя та загибель єврейської громади (PDF). www.holocaust.kiev.ua. УЦВІГ.
- ↑ Церкви УПЦ (МП) на Житомирщині почали переходити в Київський патріархат
- ↑ Мешканці села Колодянки розпрощалися з Московським Патріархатом. Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 10 травня 2018.
- Погода в Колодянці [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Житомирська єпархія [Архівовано 20 січня 2016 у Wayback Machine.]
- Брандон, Рей.Колодянка. Життя та загибель єврейської громади. – Київ: УЦВІГ, 2019.