Перейти до вмісту

Велика Горбаша (Звягельський район)

Координати: 50°27′6″ пн. ш. 27°25′26″ сх. д. / 50.45167° пн. ш. 27.42389° сх. д. / 50.45167; 27.42389
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Велика Горбаша
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Звягельський район
Тер. громада Ярунська сільська громада
Код КАТОТТГ UA18080230030035201
Основні дані
Перша згадка 1610 (414 років)
Населення 489 (2001)
Площа 1,871 км²
Густота населення 261,36 осіб/км²
Поштовий індекс 11767
Географічні дані
Географічні координати 50°27′6″ пн. ш. 27°25′26″ сх. д. / 50.45167° пн. ш. 27.42389° сх. д. / 50.45167; 27.42389
Середня висота
над рівнем моря
219 м
Водойми р. Церем
Найближча залізнична станція Колодянка
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Миру, 13, с. Ярунь, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11762
Карта
Велика Горбаша. Карта розташування: Україна
Велика Горбаша
Велика Горбаша
Велика Горбаша. Карта розташування: Житомирська область
Велика Горбаша
Велика Горбаша
Мапа
Мапа

Вели́ка Горбаша — село в Україні, у Ярунській сільській територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Чисельність населення становить 489 осіб (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої сільської ради.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Розташоване за 23 км від районного центру, м. Звягель, та 6 км від залізничної станції Колодянка, на лівому березі річки Церем, притоки Случі[1].

Населення

[ред. | ред. код]

Станом на 1885 рік в селі мешкало 592 особи, налічувалося 67 дворових господарств[2], наприкінці 19 століття — 568 осіб, дворів — 101[3][4].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 604 особи, з них: православних — 523, чоловіків — 299, жінок — 305[5].

У 1906 році у селі налічувалося 540 мешканців, дворів — 94[6], у 1911 році — 443 особи[4], у 1923 році — 165 дворів та 876 мешканців[7].

Станом на 1972 рік кількість населення становила 816 осіб, дворів — 249[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 536 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 489 осіб[8].

Розподіл населення за рідною мовою за даними [9]:

Мова Кількість Відсоток
українська 486 99.39%
російська 3 0.61%
Усього 489 100%

Історія

[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено поселення бронзової доби, скіфського періоду та давньоруські поховання IX—X століття. Відоме з 1610 року[1].

У 1577 році було власністю князя Яхима (Йоахима) Корецького, який платив з 4 димів та 4 городів, у 1650 році власником був його син, князь Самійло Корецький. 1651 року сплачувалося з 4 димів, а 1653 року — з 1 диму. Ще у 1652 році землі села належали Зофії Брозовській. У 1762 році власником був Пулавський[10].

В середині 19 століття — село Жолобенської волості Новоград-Волинського повіту, на річці Церем. Селян — 81 особа, селянських земель — 455 десятин, землі двірської — 552 десятини, власність Чижевських. Колись село належало Пулавським, від них перейшло Дубецьким, згодом — Прушинським[11].

Станом на 1885 рік — колишнє власницьке та державне село Жолобенської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, на річці Церем. Були церковна парафія, школа, 2 вітряки[2].

Наприкінці 19 століття — село Жолобенської волості Новоград-Волинського повіту, на річці Церем. Розміщувалося за 100 верст від Житомира, 18 верст від Новограда-Волинського, за 20 верст від найближчої поштової станції Корець, найближчої залізничної станції Славута, за 15 верст від шосе. Дерев'яну церкву на кам'яному підмурівку, з такою ж дзвіницею, збудовано 1860 році за кошти вірян. Земель при церкві — 57 десятин, розміщувалася за 3 версти та ближче. Землю надано 13 серпня 1762 року місцевим поміщиком, ротмістром польських військ Пулавським. До парафії належали села Мала Горбаша (2 версти) та Хижавка (1 верста). Сусідні парафії: Курмань (4 версти), Мокре (5 верст), Жолобне (7 верст), Ярунь (9 верст). З 1861 року діяла школа, розміщувалася у громадській будівлі. Великий землевласник — Роман Хичевський[12][3][4]. У 1896 році сільську школу відзначено Волинською єпартхіальною училичною радою як одну з найкращих шкіл повіту[10].

У 1906 році — село Жолобенської волості (1-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 20 верст, до волосного центру, с. Жолобне — 6 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося у Новограді-Волинському[6].

У 1910 році на заробітки до Америки з села виїхали 5 осіб[10]. У 1911 році до великої земельної власности Хичевського належало 1 040 десятин, в селі були крамниця, горілчана крамниця, кредитне товариство, кооператив[4].

У 1923 році включене до складу новоствореної Великогорбашівської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Пищівського (згодом — Ярунський) району Житомирської (згодом — Волинська) округи; адміністративний центр ради[13]. Розміщувалося за 22 версти від районного центру, с. Піщів[7].

В період Голодомору у 1932—1933 роках від голодної смерті в селі загинуло 6 чоловік[14]. Під час загострення сталінських репресій проти українського народу в 30-ті роки 20-го століття органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 30 мешканців села, з яких 10 осіб розстріляно[15].

На фронтах Німецько-радянської війни воювали 87 селян, у партизанських загонах — 12, з них 62 загинули, 45 нагороджені орденами й медалями.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, котрий обробляв 2,9 тис. га земель, з них 2,2 тис. га — рілля, 30 га — сад. В господарстві вирощували жито, пшеницю, картоплю, цукровий буряк. Тваринництво — м'ясо-молочного напрямку. В селі були початкова школа, клуб, бібліотека, медпункт, дитячі ясла, два магазини, побутова майстерня[1].

4 червня 1958 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про утворення Новоград-Волинського району Житомирської області», село, в складі сільської ради, включене до відновленого Новоград-Волинського району Житомирської області[13].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Великогорбашівської сільської ради включено до складу Ярунської сільської територіальної громади Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області[16].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Велика Горбаша, Новоград-Волинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 15 квітня 2023.
  2. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 226. (рос. дореф.)
  3. а б Horbasza 1.) Wielka i Mała // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 574. (пол.)
  4. а б в г Цинкаловський О. Горбаша Велика // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 292.
  5. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 19. Процитовано 15 квітня 2023.
  6. а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 136. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 15 квітня 2023.
  7. а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 139. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 16 квітня 2023.
  8. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 16 квітня 2023.
  9. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  10. а б в Дідух, В., Нікітюк, В., Якубовська,Т. Історія містечка Ярунь та його околиць до середини ХХ ст. Тернопіль, 2016. с. 38-39. Процитовано 18 квітня 2023. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  11. Horbasza 1.) Wielka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 122. (пол.)
  12. Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 169. Процитовано 15 квітня 2023.
  13. а б Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 219, 558. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 16 квітня 2023.
  14. Томи Книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Житомирська область (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014.
  15. «Реабілітовані історією» (Житомирська область). Архів оригіналу за 12 лютого 2021.
  16. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 5 квітня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]