Константін Тяшке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Константін Тяшке
Особисті дані
Народження 25 вересня 1922(1922-09-25)
  Джурджу, Румунія
Смерть 30 липня 1996(1996-07-30) (73 роки)
  Бухарест, Румунія
Громадянство  Румунія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1932–1940 Румунія «Аквіла Джурджу»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1940–1946 Румунія «Аквіла» (Джурджу) ? (?)
1946–1950 Румунія «Конкордія» (Плоєшті) ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1954–1956 Румунія Румунія U-18
1956–1957 Румунія «Динамо» (Бухарест) (мол.)
1958–1960 Румунія «Динамо» (Бакеу)
1960–1961 Румунія «Динамо Обор»
1962 Румунія «Динамо» (Бухарест)
1962 Румунія Румунія
1963–1965 Румунія «Політехніка» (Ясси)
1965–1966 Румунія «Динамо» (Бакеу)
1967 Румунія Румунія
1968 Румунія «Університатя» (Клуж)
1969–1970 Румунія «Арджеш»
1970–1971 Туреччина «Фенербахче»
1971–1972 Румунія «Дунеря» (Галац)
1974–1975 Румунія «Стяуа»
1975–1976 Румунія «Шоймій» (Сібіу)
1976–1977 Румунія «КС Університатя»
1977–1979 Румунія «Стягул Роса» (Брашов)
1979–1981 Румунія «Дунеря» (Галац)
1981–1984 Румунія «Динамо-Вікторія»
1985 Румунія «Біхор»
1986 Румунія «КС Університатя»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Константін Тяшке (рум. Constantin Teașcă, 25 вересня 1922, Джурджу — 30 липня 1996, Бухарест) — румунський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

На прізвисько «Маленький Наполеон» Теаске був відомий своїми суперечливими методами тренувань, які полягали у надвисоких навантаженнях, через що часто вступав у конфлікти з гравцями[1][2][3]. Він двічі очолював збірну Румунії, спочатку в 1962 році, а потім у 1967 році, а також працював з грандами румунського футболу «Динамо» (Бухарест) та «Стяуа». Крім того Тяшке мав досвід тренування поза Румунією, коли він очолював турецький «Фенербахче» з 1970 року по 1971 рік[4]. Тяшке провів загалом 323 матчі як головний тренер у вищому дивізіоні Румунії, здобувши 120 перемог, 64 нічиїх і зазнавши 139 поразок[5].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 25 вересня 1922 року в місті Джурджу. Вихованець футбольного клубу «Аквіла» з рідного міста. У 1940 році він почав грати за старшу команду, будучи півзахисником, а у 1946 році він перейшов грати за «Конкордію» (Плоєшті). У 1950 році він вирішив завершити кар'єру гравця у віці 28 років, так і не піднявшись вище другого дивізіону.

Тяшке почав тренувати в 1955 році у юнацькій збірній Румунії до 18 років, зумівши виграти групу на чемпіонатах Європи 1955 та 1956 років (на ой момент плей-оф у змаганні не проводився)[6], після чого деякий час продовжував працювати з юніорами в «Динамо» (Бухарест).

Влітку 1958 року Тяшке став головним тренером «Динамо» (Бакеу) у Дивізії А. Він закінчив сезон 1958/59 на 5 місці

У 1960 році він очолив команду другого дивізіону «Динамо Обор» (Бухарест), з якою він дійшов до фіналу Кубка Румунії того ж року, який був програний з рахунком 0:2 проти «Прогресула» (Бухарест)[7]. У середині сезону 1961/62 років він замінив Траяна Йонеску в першій команді «Динамо» (Бухарест), але вже незабаром його замінив Ніколае Думітру, довівши команду до чемпіонства[2][3][8].

1962 року він став тренером національної збірної Румунії, де дебютував 30 вересня 1962 року в товариському матчі проти Марокко, який його команда виграла з рахунком 4:0[9]. Після поразки 2:3 від НДР через два тижні він востаннє очолював команду 1 листопада 1962 року у відбірковому матчі до чемпіонату Європи проти Іспанії, який Румунія програла 0:6[10]. Після цього був Тяшке замінений його попередником Георге Попеску.

1963 року Тяшке очолив «Політехніка» (Ясси), де провів два роки, після чого повернувся на один сезон у «Динамо» (Бакеу) у другій лізі. У 1967 році він вдруге тренував національну збірну Румунії, але цього разу лише в одній товариській грі у жовтні з Польщею, яка завершилась нульовою нічиєю[11].

На початку 1968 року він очолив команду першого дивізіону «Університатя» (Клуж-Напока). Сезон 1967/68 його команда закінчила в середині таблиці. Наприкінці 1968 року йому довелося звільнити своє місце, і в квітні 1969 року він став головним тренером клубу «Арджеш». Він обіймав цю посаду до березня 1970 року, коли його змінив Леонте Яновскі за кілька турів до кінця сезону.

Влітку 1970 року Тяшке став головним тренером стамбульського «Фенербахче». Чинні чемпіони закінчили сезон 1970/71, посівши друге місце, через що Константін був змушений залишити команду.

1971 року став головним тренером команди «Дунеря» (Галац), де провів один рік. Згодом на початку 1974 року Тяшке змінив Георге Константіна на посаді тренера «Стяуа». Втім з «армійцями» він не зміг кваліфікуватися до Кубка європейських чемпіонів як у сезоні 1973/74, так і в сезоні 1974/75, а також мав складні стосунки з гравцями[12]. Через це влітку 1975 року його змінив на посаді Емерік Єней.

Згодом протягом 1975—1976 років очолював тренерський штаб клубу «Шоймій» (Сібіу), після чого влітку 1976 року він очолив «Університатю» (Крайова), з якою ледь не виграв свій перший титул. Він вивів команду до фіналу Кубка Румунії 1977 року, але покинув команду перед вирішальним, оскільки мав конфлікти з багатьма гравцями, тому трофей команда здобула вже без нього[3][13].

1977 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Стягул Роса». Залишив команду з міста Брашов 1979 року, щоб очолити «Дунерю» (Галац). У цій команді провів два сезони, але вилетів з вищого дивізіону. Після цього Константін став тренером «Динамо-Вікторії» (Бухарест) з третього дивізіону і у сезоні 1981/82 вивів команду до другого дивізіону. Влітку 1984 року знову залишив «Динамо-Вікторію».

Після двох місяців тренерській лаві «Біхора», восени 1985 року він вдруге очолив «Університатю» (Крайова), яка і стала його останнім місцем тренерської роботи[14].

Після 1986 року він був спостерігачем і викладачем у Національній школі тренерів. У 1995 році оголошений почесним громадянином міста Джурджу[15].

Помер 30 липня 1996 року на 74-му році життя у місті Бухарест.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Константін Тяшке також славився своїми дотепними книгами, завдяки яким отримав додаткову славу[16]:

  • Constantin Teaşcă: Fotbal și fotbaliști la diferite meridiane. Editura Uniunii de Cultură Fizică şi Sport, Bukarest 1962.
  • Constantin Teaşcă: Fotbal la poalele Cordilierilor. Editura Uniunii de Cultură Fizică şi Sport, Bukarest 1965.
  • Constantin Teaşcă: Din nou pe meridianele fotbalului. Editura Uniunii de Cultură Fizică şi Sport, Bukarest 1967.
  • Constantin Teaşcă: Ce rău v-am făcut?. Junimea, Iași 1976.
  • Constantin Teaşcă: Păpușarii. Cartea Românească, Bukarest 1984.
  • Constantin Teaşcă: Competiții de neuitat. Sport-Turism, Bukarest 1989, ISBN 9734101242.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ghering, Silviu (18 December 2017). "Micul Napoleon" Teașcă îi "dă în gât" pe marii șprițari de la Dinamo anilor '60 ["Little Napoleon" Teașcă "stabs" the great players from Dinamo in the 60s] (рум.). Fanatik.ro. Процитовано 23 December 2017.
  2. ↑ а б 100 de ani de la nașterea unui personaj controversat, Constantin Teașcă: geniu neînțeles sau un mare farsor?! Balaci: "Ne punea să alergăm cu saci de 80kg în spate" (Romanian) . Gsp.ro. 25 September 2022. Процитовано 26 September 2022.
  3. ↑ а б в Titi Teașcă sau "Micul Napoleon" (рум.). Adevărul. 25 February 2011. Процитовано 11 June 2013.
  4. ↑ Fenerbahçe teknik direktörleri / 1959–2016 arası (тур.). Fanatik. 11 August 2016. Процитовано 17 October 2017.
  5. ↑ Top 60 antrenori [Top 60 coaches] (Romanian) . RomanianSoccer.ro. Процитовано 26 June 2022.
  6. ↑ UEFA Youth Tournament Under 18, 1955. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Процитовано 16 October 2024.
    UEFA Youth Tournament Under 18, 1956. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Процитовано 16 October 2024.
  7. ↑ Romanian Cup – Season 1959–1960. RomanianSoccer. Процитовано 16 October 2024.
    Finala Cupei României 1960: Progresul București – Dinamo Obor 2-0 (rezumat VIDEO) (рум.). Tikitaka.ro. 3 July 2023. Процитовано 16 October 2024.
  8. ↑ Romania National Champions. RomanianSoccer. Процитовано 16 October 2024.
  9. ↑ Romania 4-0 Morocco. European Football. Процитовано 16 October 2024.
  10. ↑ Constantin Teașcă manager profile. European Football. Процитовано 16 October 2024.
  11. ↑ Poland vs Romania. eu-football.info. Процитовано 27 жовтня 2024.
  12. ↑ Povestea lui Titi Teaşcă, antrenorul care i-a înnebunit pe Balaci şi Dobrin: „Măi, pacoste, dacă mă vedeai ieşind dintr-un cimitir, credeai c-am murit?!“. adevarul.ro (рум.). 24 вересня 2016. Процитовано 27 жовтня 2024.
  13. ↑ Constantin Teașcă (Romanian) . Steauafc.com. Архів оригіналу за 4 січня 2008. Процитовано 11 June 2013.
  14. ↑ Constantin Teasca. labtof.ro. 19 липня 2018. Процитовано 27 жовтня 2024.
  15. ↑ GIURGIU/Ioaniţoaia şi Patriarhul Daniel, cei mai cunoscuţi cetăţeni de onoare. adevarul.ro (рум.). 22 вересня 2010. Процитовано 27 жовтня 2024.
  16. ↑ George Mihalache: Piticul și restul lumii - Dialog la "gura sobei" cu Titi Teaşcă. Carro, Bukarest 1998, ISBN 9739775160.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Константін Тяшке на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Константін_Тяшке&oldid=43769131