* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Йозеф Уриділ (нім.Josef Uridil, нар.24 грудня1895, Відень, Австрія — пом.20 травня1962, Відень) — австрійський футболіст та тренер. Один з найкращих гравців австрійського футболу першої чверті 20 століття.
Народився на Різдво в сім'ї кравця. Родина виховувала трьох синів. Разом з братом Феліксом з восьми років грав за дитячі та юнацькі команди західного Відня.
Потужний форвард восени 1914 отримав запрошення до «Рапіду». Під час першої світової війни перебував на військовій службі, в 1915 році був поранений. В цей час за клуб провів декілька товариських поєдинків. В команду повернувся навесні 1918 року, встиг провести в чемпіонаті п'ять матчів. Наступні три сезони стали найкращими в його футбольній кар'єрі. Виграно три чемпіонських титули та два кубка країни. Уриділ двічі стає найкращим бомбардиром чемпіонату. В сезоні 1920/21 встановлює рекорд результативності: 35 голів за 22 матчі (середня результативність — 1,59). 10 квітня 1921 року провів свій найкращий поєдинок. «Рапід» приймав «Вінер АК». Перший тайм закінчився перемою гостей (2:4), а фінальний свисток зафіксував перемогу господарів (7:5). Всі сім голів «зелено-білих» забив Йозеф Уриділ[2].
В першій половині 20-х років, серед віденських вболівальників, він був найпопулярнішим гравцем. Поза межами футбольного поля займався рекламою пива та цукерок. Відомий віденський композитор написав фолькстрот «Сьогодні грає Уриділ» (1922). В 1924 році зіграв головну роль у фільмі «Борг та честь».
В сезоні 1924/25 переходить до «Фірст Вієнни», де грає півтора року. Команда двічі виходить до фіналу національного кубка, а Уриділ в одному з матчів забиває вісім м'ячів[3].
Влітку 1926 року повертається до «Рапіду» на один сезон.
За збірну в 1919–1926 роках провів вісім матчів, забив вісім голів.
Тренерську діяльність розпочав у 1927 році з чехословацьким клубом «Братислава». В 1929 році, на один сезон, повернувся на футбольне поле у складі «Барі», яка виступала в Серії B. Потім тренує один з найкращих румунських клубів того часу — «Ріпензія» (Тімішоара). На посаді головного тренера збірної Румунії бере участь у чемпіонаті світу-1934. В подальшому тренує югославський БСК, швейцарські «Біль» та «Люцерн», німецькі «Шварц-Вайс» (Ессен) і «Альтенбьонен» (Бьонен, Унна).
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 4 травня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 7 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)