Корисні копалини Ефіопії
Корисні копалини Ефіопії.
Надра Ефіопії вивчені порівняно слабко. Найважливіші корисні копалини — природний газ, золоті, платинові, полі- та рідкіснометалічні руди, калійна і кам'яна солі та ін.:
Таблиця. — Основні корисні копалини Ефіопії станом на 1998-99 рр.
Запаси |
Вміст корисного компоненту в рудах, % |
Частка у світі, % | ||
Загальні | ||||
Платина, т |
2 |
|
|
|
Берилій, тис. т |
|
26 |
0,06 (ВеО) |
|
Золото, т |
26 |
150 |
1,5–3,6 г/т |
0,1 |
Калійні солі, млн т (в перерахунку на К2О) |
42 |
105 |
25 (К2О) |
0,6 |
Мідь, тис. т |
165 |
400 |
3,24 (Cu) |
|
Природний горючий газ, млрд м³ |
25 |
|
|
|
Свинець, тис. т |
60 |
|
|
|
Тантал, т |
200 |
1300 |
0,02 |
0,26 |
Цинк, тис. т |
560 |
760 |
9 (Zn) |
0,2 |
Нафта і газ. Нафтогазопрояви встановлені у відкладах фанерозою — Огаденський, Центральний і Червономорський басейни. Найперспективнішим на нафту і газ є Огаденський басейн. В кінці ХХ ст. повідомлялося, що в надрах Ефіопії, передусім в Огадене і Гамбеле, містяться значні запаси нафти і газу, з кінця 1980-х років там проводяться геологорозвідувальні роботи.
Золоті руди — основна корисна копалина, яка відіграє найбільшу роль в економіці Ефіопії. Відомо близько 80 родовищ і рудопроявів корінного, та понад 250 розсипного золота. Корінні родовища руд золота малосульфідного кварцово-жильного типу локалізуються вздовж розломів субмеридіонального напрямку. Золоторудні зони являють собою густу мережу золото-кварцових жил і прожилків у метаморфічних сланцях та інтрузивних гірських порід верхнього потерозою. Більшість родовищ знаходяться в провінціях Тиграй і Еритрея, Уоллега і Годжам. Велике родовище Лага-Дембі відкрите в пр. Сідамо, район Уоллега. Запаси золота тут оцінені близько 500 т.
Поліметали. Запаси мідних, цинкових і свинцевих руд зосереджені в колчеданно-поліметалічних родовищах Дибаруа, Адді-Рассі і Адді-Нефас, розташованих біля г. Асмера. Рудні тіла залягають серед метаморфізованих вулканогенно-осадових порід верхнього протерозою. Найбільше родовище — Дибаруа із загальними запасами 320 тис. т міді, 560 тис. т цинку і 40 тис. т свинцю, при вмістах відповідно понад 1%, 4,7% і 0,6%.
Платиноїди. Прогнозні ресурси МГП Ефіопії незначні і складають до 300 т (~0,6% світових). Родовища платинових руд пов'язані з корою вивітрювання на масиві дунітів верхнього протерозою (родовище Юбдо в провінції Уоллега).
Руди рідкісних металів приурочені до пегматитових жил й інтрузій апогранітів верхнього протерозою. Берилієві, танталові і ніобієві руди виявлені в провінціях Уоллега і Сідамо, берилієві — в провінції Харерге. Територія Ефіопії є великою рідкіснометалічною провінцією.
Запаси калійних і кам'яних солей зосереджені в евапоритовій формації плейстоцену, що виконує Данакільську депресію (родов. Далоль). Пласти калійної солі залягають серед товщ ґаліту, прогнозні ресурси якого оцінюють в 3 млрд т. Верхній пласт (потужність 5-10 м) розкритий свердловинами на глибину 43-215 м. Прогнозні ресурси ґаліту — декілька млрд т відомі також на архіпелазі Дахлак.
Інші корисні копалини. У країні є також родовища і численні рудопрояви бурого вугілля, руд заліза, марганцю і нікелю, сірки, бариту, цементної, керамічної і скляної сировини та ін. корисні копалини. Масштабні геологорозвідувальні роботи на золото і базові метали розпочала на початку XXI ст. (2002) в країні південноафриканська компанія Cortel Proprietor Ltd.
- Історія освоєння мінеральних ресурсів Ефіопії
- Гірнича промисловість Ефіопії
- Економіка Ефіопії
- Геологія Ефіопії
- Гідрогеологія Ефіопії
- Географія Ефіопії
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- U.S. Geological Survey, 2021, Mineral commodity summaries 2021: U.S. Geological Survey, 200 p. [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.], https://doi.org/10.3133/mcs2020.
- Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ : Редакція гірничої енциклопедії : УКЦентр, 2006. — 224 с.
- Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.