Користувач:ЯГВ/Чернетка
| Тетяна Григорівна Гнідич | ||||
|---|---|---|---|---|
 Фотографія портрета відомої російської перекладачки, поетеси українського походження Тетяни Григорівни Гнідич. Автор портрета - відомий російський режисер й художник Акімов Микола Павлович | ||||
| Народився | 17 січня 1907 с. Куземин, Зіньківський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія, тепер – Охтирський район, Сумська область, Україна | |||
| Помер | 7 листопада 1978, м. Пушкін, СРСР | |||
| Громадянство |  Росія,  СРСР | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | поет, перекладач, педагог | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1937 — 1976 | |||
| Жанр | поезія | |||
| Magnum opus | переклад на російську «Дон Жуан» Байрона | |||
|
| ||||
Тетяна Григорівна Гнідич (рос. Гнедич Татьяна Григорьевна; 17 січня 1907, с. Куземин, Зіньківський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія, тепер – Охтирський район, Сумська область, Україна – † 7 листопада 1976, м. Пушкін, СРСР — відома російська перекладачка, поетка, педагог
Народилась в дворянській родині, праправнучата племінниця російського письменника і вченого українського походження Миколи Гнідича. Батько був інспектором народних училищ.
Отримала домашню освіту.
На початку 1920 років сім'я переїхала спочатку в Москву, а потім в Одесу, Помер батько. Тетяна заробляла на проживання приватними уроками англійської мови.
В 1925 році переїхала з мамою в Ленінград. Вчилася на Виших курсах іноземних мов, по закінченню курсів поступила на філологічний факультет Ленінградського державного університету, з якого її на деякий час виключили (за те, що ніби скрила своє походження), а потім відновили (коли доказала, що її походження загально відоме). По закінченню навчання в університеті працювала літконсультантом у видавництві «Художественная литература» і в журналі «Звезда».
З 1937 навчання в аспірантурі філологічного факультету Ленінградського державного університету, захищає кандидатську дисертацію, працює викладачем англійської мови і літератури в Східному інституті Ленінграда, займається поетичними перекладами.
З початком німецько-радянської війни залишилася в блокадному Ленінграді, працює перекладачкою в 7-му відділенні політуправління Ленінградського фронту, а потім – в розвідуправлінні Балтфлота. В блокаду померла її мама.
В 1043 році демобілізувавлася, працювала викладачем.
27 грудня 1944 року була заарештована по звинуваченню за статею «зрада Батьківщини», пункт 19 («нездійснений намір») - Тетяна Григорівна призналась, що вона хоче поїхати у Великобританію («поработать»). Суд присудив їй 10 років таборів, але її слідчий[1] виявився на диво інтелектуальним: він високо оцінив фрагменти перекладу під час слідства Тетяною Григорівною по пам’яті з англійської на російську віршованого роману (поеми) Байрона «Дон Жуан», перевів Гнідич в окрему камеру, забезпечив всім необхідним для перекладу і дозволив перекладати роман Байрона до кінця.
На повний переклад поеми пішло два роки. Після цього Гнідич була етапована в табір, де відбула весь термін до кінця – 8 років[2]. Повернулась у Ленінград в 1955 році[3].
Деякий час, після повернення в Ленінград, Гнідич жила (жити їй більше не було де) в кімнаті комунальної квартири в родині (4 чоловіка) Еткінда Єфима Григоровича, пізніше відомого радянського і французького філолога, дисидента[4]. Сиділа більше часу за пишущою машинкою і передруковувала збережений нею в таборах третій екземплярі свого перекладу роману Байрона, який слідчий вручив їй після закінчення двохрічної роботи.
В 1956 році Тетяну Гнідич реабілітували. Вона повністю відновила і підготувала до друку (накопичилось за 8 табірних років багато змін) переклад «Дон Жуана» Байрона. Твір було видано (1959) видавництвом «Художественная литература» стотисячним тиражем, він перевидавався ще декілька раз.
Тетяні Гнідич виділили житлову площу<refОдну кімнату в трьохкімнатній квартирф на троїх чоловік. Перед приїздом сучасного англійського поета, твори якого Гіндич перекладала, добавили ще одну кімнату в цій же квартирі, а попереднього жильця переселили в інше місце.></ref>. Вона змогла купити все крайньо необхідне.
Після звільнення з табору Гіндич прожила ще двадцять років: викладала художній переклад в різних закладах, перекладала англійських, французьких, поетів з інших мов (Вільяма Шекспіра, Вальтера Скотта, П'ра Корнеля, Бен Джонсона, Франца Ґрільпарцера та інших).
Була прийнята в Ленінградське відділення Спілку письменників СРСР.
В співпраці з відомим російським режисером Акімовимv Миколою Павловичем підготувала сценічний варіант твору. Спектакль був поставлений на сцені Ленингоадського театру Комедії й мав великий успіх (тримався на сцені декілька років).
В 1957 році Гнідич очолила семінар художнього перекладу для молодих перекладачів, який відвідували: Василь Бетакі, Георгій Бен, Ірина Комарова, Галина Усова, Володимир Васильєв, Олександр Щербаков та інші. Семінар проіснував до 1976 року.
Тетяна Гнідич все життя писала вірші, більшість з яких не публікувались. Тільки незадовго до смерті був підготовлений і пізніше надрукований збірник її творів «Етюди і сонети».
Померла Тетяна Григорівна Гнідич 7 листопада 1976 року в Пушкіно. Похована на Казанському кладовищі.
На будинку в Пушкіно, де Гнідич жила з 1969 по 1076 рік, встановили в її честь меморіальну дошку.
- Етюди. Сонети (Этюды. Сонеты / Предисловие М. Дудина. — Л. : Лениздат, 1977. — 88 с.).
- Жорстока трава (Жестокая трава / Иллюстрации Г. А. В. Траугот. — Санкт-Петербург : Агат. 2002.).
- Сторінки полону і сторінки слави (Страницы плена и страницы славы : [сборник произведений и переводов автора и воспоминаний о ней]. — СПб. : Genio loci, 2008. — 431 с., [8] л. ил. — ISBN 978-5-9900655-7-4).
Лозинський Михайло Леонідович, відомий російський перекладач, поет:
...Це переклад поеми Байрона «Дон Жуан». Повний переклад. Повний! Октавами, прекрасними класичними октавами! Всі сімнадцять тисяч рядків. Величезний том першокласних віршів. І яка легкість, яка витонченість, свобода і точність рим, блиск дотепності, вишуканість еротичних перифраз, швидкість мови …
Усова Галина Сергієвна, російска поетеса, перекладач
...Ім'я Гнедич залишилося б в історії навіть і в тому випадку, якщо б вона нічого більш не зробила. Тетяна Григорівна прославилася ще й тим, що її блискучий переклад створений в екстремальних умовах. По-російськи ці октави народжувалися не в тиші зручного робочого кабінету і не в суворій академічній обстановці наукової бібліотеки, але в похмурій одиночці так званої Шпалерки - внутрішньої в'язниці Великого дому[5].
- ↑ Вдалоя встановити тільки прізвище - Капустін
- ↑ В таборі працювала прибиральницеь, керувала табірною самодіяльністю.
- ↑ Гнідич після опублікування в 50-ті роки перекладеного на російську мову віршованого роману Байрона зробила спроби знайти слідчого і вручити йому перший екземпляр роману, але це їй не вдалось (скоріше за все він теж став жертвою сталінського терору.
- ↑ До війни Тетяна Григорівна давала Єфіму Еткінду, який навчався в тот період в університеті, приватні уроки англійської мови.
- ↑ Великий дім - Головний будинок репресивних органів у Ленінграді.
- Еткінд Є. Г. Добровільний хрест.-«Новая газета», № 93, 24 серпня 2011 року
- Галина Усова. И Байрона в соавторы возьму. Книга о Татьяне Григорьевне Гнедич.- Царскосельская газета.- 11 квітня 2003, № 23 (9446)
- Т. Г. Гнедич и другие
- Воспоминание о Гулаге и их авторы.
- Юрій Колкер про Тетяну Гнідич