Користувач:Alex Blokha/Події, згадані у Вікіпедії/1596

100 назад - 50 назад - 10 назад - Попередня - Про проект - Наступна - 10 вперед - 50 вперед - 100 вперед

Назва:Азбуковники
Підзаголовок:==
Знайдено: + Аналіз списків Азбуковників дозволив виявити сім великих словникових пам’яток, три з яких були завершені у XVI ст. (в найстаршому з них - понад 2000 статей, в другому - понад 5000, в третьому - понад 6000). Перший був створений в 50-60-і рр. в Троїце-Сергієвій лаврі. Ймовірно, завдячує філологічній діяльності Максима Грека (який помер в цьому монастирі 1556 р.) і орієнтується на його погляди з питань перекладу й правки церковних книг. Другий та третій Азбуковники були укладені, один за одним, в 1596 р. (слідом за виданим того ж року у Вільні Лексисом Лаврентія Зизанія). Четвертий, п’ятий та шестий Азбуковники тісно зв’язані з українською лексикографічною традицією, але кожен своїм чином. Четвертий та п’ятий Азбуковники порівняно невеликого обсягу (коротші за перший Азбуковник в його першій редакції), відрізняються високою культурою лексикографічної праці, останній з них - і увагою укладача до високої книжності і до віршування. У шостому Азбуковнику, більш об’ємному, вміщено значну кількість словникових статей, позичених з розмовної мови. За своїм словником і розробці статей він досить далекий від традиції трьох попередніх Азбуковників. Сьомий Азбуковник вважається складений книжниками Соловецького монастиря в 60-і роки XVII ст. - монументальна праця, в основу якої був покладений третій Азбуковник.
Підзаголовок:==
Знайдено: + У 1596 році у Вільні вийшов друком перший церковнослов’янсько-український словник Лаврентія Зизанія. Реєстр «Лексиса» налічує 1061 слово церковнослов’янської мови. Це в абсолютній більшості загальні назви. На відміну від попередніх словників Л. Зизаній вводить в реєстр лише невелике число іншомовних слів, засвоєних церковнослов’янською мовою до кінця XVI ст.
Підзаголовок:==Література==
Знайдено: + ** Лаврентій Зизаній. Лексис. (Вільно, 1596)

Назва:Хортиця
Підзаголовок:== Історія ==
Знайдено: + У 1596-1648 рр. з короткими перервами на Xортиці перебувала залога реєстрових козаків; звідти починали повстанські походи Тарас Федорович-Трясило (1630), Іван Сулима (1635). Богдан Хмельницький 1648 розгромив на Xортиці польську залогу.

Зобр:4шт.

Назва:Церковна історіографія
-Знайдено: + За лит.-поль. доби ця церк.-іст. традиція продовжувалася, зокрема в другій пол. 16 та на поч. 17 ст. у заг. і церк.манастирських хроніках, зб. та пам'ятках, пов'язаних з церк. діяльністю. Більше іст. праць появилося під час рел. боротьби й полеміки після Берестейської унії 1596, хоч у більшості вони були політ. характеру. Ця рел. боротьба, як і широко розгорнена культ. діяльність митр. П. Могили, зокрема його Київ. Колегії, дали поч. справжнім іст. трактатам, хоч вони здебільша були похідними від богословських та біографічних праць, як це бачимо в Густинському літописі, в записках П. Могили, «Патериконі» С. Косова та пізніших працях уніятського єп. Я. Суші.
-Знайдено: + З чужомовних такі вид. містили матеріали з укр. церк. історії: рос. — «Чтения в Обществе Истории Древностей российских» при Моск. Ун-ті. «Христианское чтение» (П.), «Вестник Юго-Западной России» (К. — Вильно); поль. — „Kwartalnik Historyczny" (Л.), рим. — вид. папського Сх. Інституту в Римі (праці М. Бавмґартена, Ґ. Гофмана, Й. Крайцара, М. Лацка й ін.). Укр. церк. розвиток на тлі заг. евр. історії розглядає А. Амман („Abriss der ostslawischen Kirchengeschichte", 1950). Про проблеми Укр. Церкви писали ще такі чужі історики: поль. — К. Левіцький, К. Ходиницький, А. Лапіньський, Й. Умінський, А. Деруґа, В. Мейштович, Т. Длуґош, А. Петрані, Л. Бєньковський. Зокрема треба відзначити велику монографію О. Галецького („From Florence to Brest 1439 — 1596", 1958); нім. — Г. Кох, Е. Вінтер, А. Ціґлер, А. Корчок і Й. Мадей; франц. — Б. Ліб і А. Жобер; рос. — Є. Щмурло, М. Таубе, В. Мошин, Г. Острогорський, А. Карташев і Г. Федотов; рум. історики писали про П. Могилу та Г. Цамблака (П. Панайтеску, Т. Йонеско, Е. Турдяну); чес.; візантолог Ф. Дворнік зупинявся на питаннях Церкви в Київ. Русі. За останнього часу справами церк. історії на укр. землях почали цікавитися також історики в СССР: Б. Рамм «Папство и Русь в X — XV ст.» (1959), «Церковъ в истории России IX в. — 1917 г.», ред. Н. Смирнов (1967), Я. Щапов «Княжеские Уставы и Церковь в Древней Руси» (1972).

Назва:Стебник
-Знайдено: + | засноване = 1596 році

Назва:Табір козацький
-Знайдено: + Боротьба табору була відома ще за княжих часів, коли табір обороняли княжі дружини проти половецької кінноти в степах. У коз. війнах її стосували часто: у 1596 під Білою Церквою Г.Лобода мав Т. з 5 рядів, у 1637 П.Павлюк ішов Т. на 6 шерег. 1628 запорожці під заслоном Т. пройшли весь Крим від Перекопу до Бахчисараю й назад. У визвольній війні під проводом гетьмана Б. Хмельницького коз. Т. відограли чималу роль в боях під Старокостянтиновом, Пилявцями, Берестечком (Т. завдовж і завширшки на 7 верст), Лоєвом, Білою Церквою (1651), Охматовим (1655) тощо. В кін. 17 ст. у зв'язку з розвитком артилерії Т. почали зникати.

Назва:Терлецький Кирило
-Знайдено: + Терлецький Кирило (р. н. невід. — п. бл. 1608) — діяч Української греко-католицької церкви, луцький православний (з 1585), з 1596 — уніатський єпископ. Один з ініціаторів укладення Берестейської унії 1596. Походив із шляхетного білоруського роду. Був протопопом у Пінську. З 1575 — єпископ Турово-Пінської єпархії. Ставши єпископом, Т. вимагав дотримання прав і привілеїв духовенства, збирав документи з історичного минулого свого єпископства, уклав єпархіальний архів. Значну увагу приділяв зміцненню економічного становища церкви. Збудував храм св. Духа у Пінську, опікувався убогими. У травні 1585 король Стефан Баторій призначив Т. луцьким єпископом. У серпні 1589 Константинопольський патріарх Єремія призначив Т. своїм екзархом -першим з українських єпископів. Занепад православної церкви на землях Речі Посполитої спонукали Т. та ін. єпископів до пошуку шляхів зближення з католицькою церквою. У червні 1590 на з'їзді єпископів у Белзі Т. разом з іншими єпископами (Г.Балабаном) вперше порушив питання про необхідність об'єднання православної і католицької церков. У 1594 на з'їзді у Сокалі Т. отримав доручення провести переговори про укладення майбутньої унії. У червні 1595 учасники собору в Бересті ухвалили тексти звернень до польського короля Сигізмунда III Вази та Римського папи Климентія VIII, а також вирішили послати делегацію у складі Т. та Іпатія Потія до Рима. Т. брав участь у Берестейському соборі 1596, де було урочисто проголошено укладення церковної унії Київської митрополії з католицькою церквою. У 1598 одержав від короля Жидичинську архімандрію. Похований у Луцькому кафедральному соборі.

Назва:Рутени
-Знайдено: + Рутени (лат. Rutheni, Ruteni), синонім назви русини, українці, вживаний уже в хроніках 11 — 12 ст. (Rex Ruthenorum в Annales Augustani, 1089; Mare Rutenum у Гельмольда; Ruteni у Саксона Граматика та ін.); згодом, у 15 — 17 вв., поль. і зах.-евр. істориками (Я. Длуґош, Матвій з Мєхова — Ruteni на відміну від Moskouitae, О. Ґваньїні та ін.). З 1596 назва рутени була прийнята в документах римських пап і Римської Курії для унійних українців і білорусів.

Назва:Наливайко Дем'ян
-Знайдено: + Закінчив Острозьку школу. У 1594-1596 роках брав активну участь у повстанні Северина Наливайка. Під час Берестейського собору 1596 виступав проти укладення унії з Римом. 1602-1605 рр. управитель друкарні в Дерманському монастирі, а згодом в Острозі (1607 р., 1612 р.). Належав до Острозького літературного гуртка, в який входили видатні українські культурно-освітні діячі, зокрема, Г.Смотрицький, В.Суражський, X.Бронський, Клирик Острозький та ін. Помер в Острозі (тепер Рівненська область.).

Назва:Лобода Григорій
-Знайдено: + ЛОБОДÁ Григорій (р. н. невід. - 1596) – козацький гетьман (1593-1596 рр. з перервами).
-Знайдено: + У березні 1596 р. був позбавлений булави, але після поранення М.Шаули в бою поблизу урочища Гострий Камінь (недалеко Трипілля на Київщині) Л. знову обрали гетьманом.
-Знайдено: + У травні 1596 р. під час облоги козацького табору польським військом в урочищі Солониця (біля Лубен ) на річці Сулі Л. був запідозрений у веденні переговорів з коронним гетьманом С.Жолкевським, звинувачений у зраді і вбитий козаками.

Назва:Берестейська унія
-Знайдено: + БРÉСТСЬКА ЦЕРКÓВНА УНІЯ (лат. unio — союз) — об'єднання православної церкви України та Білорусі з католицькою церквою в 1596 р. при підлеглості православної церкви Папі Римському, визнанні основних католицьких догматів і збереженні православної обрядності. Проголошено на церковному соборі в Бресті. Ініціатором Б. Ц. У. був Ватикан, який здавна намагався поширити свій вплив на східнослов'янські народи, а тому активно підтримував загарбницьку політику польських феодалів щодо України та Білорусі. Б. Ц. У. була знаряддям зміцнення політичного панування шляхетської Польщі та католицької церкви в Україні та Білорусі. За допомогою Б. Ц. У. польські пани й католицьке духовенство сподівались обернути православних, які стануть уніатами, на католиків, щоб таким чином денаціоналізувати, ополячити український і білоруський народи, розірвати їхні зв'язки із московитами. У підготовці унії значну роль відіграли єзуїти, яких в 60-х роках 16 ст. покликали в Польщу польські католицькі єпископи для боротьби з протестантами.
-Знайдено: + Унію підтримувала також верхівка українського духовенства і світських феодалів, що прагнули добитися однакового політичного становища з польськими магнатами, зміцнити свої класові позиції в боротьбі проти антифеодальних народних рухів. Безпосередніми приводами до унії були: невдоволення українських православних єпископів тим, що у церковні справи дедалі більше втручалося міщанство, організоване у братства; бажання цих єпископів звільнитися від підлеглості східним патріархам, які підтримували братства; намагання верхівки українського православного духовенства добитися рівності з католицькими єпископами, які засідали в сенаті, мали титули «князів церкви» і залежали тільки від Папи, і почасти від короля. В 1590 р. частина православних єпископів вступила в таємні переговори з польським королем Сігізмундом ІІІ, висловивши бажання приєднатися до католицької церкви. В 1595 р. єпископи Луцький К.Терлецький і Володимирський І.Потій після видання королем універсалу, в якому він сповіщав про перехід православних єпископів до унії, вирушили до Риму і визнали владу папи. В жовтні 1596 р. король Сигізмунд ІІІ Ваза і київський митрополит Михайло Рогоза за дорученням Папи, Климентія VIII скликали в Бресті церковний собор для офіційного проголошення унії. Проте собор одразу розколовся на два окремі собори — православний і уніатський. Православний відкинув унію; уніатський — проголосив унію, визнав владу римського папи, прийняв основні догмати католицької церкви, зберігши, проте, православні обряди та відправу церковнослов'янською мовою. Уніатським єпископам обіцяли сенаторські звання (ця обіцянка залишилася невиконаною), уніатське духовенство, як і католицьке, звільнялося від податків, уніатська шляхта одержала право обіймати державні посади нарівні з католицькою шляхтою, а уніати-міщани зрівнювалися у правах з католицьким міщанством. Польсько-шляхетський уряд вважав унію обов'язковою для всіх православних на території Речі Посполитої. Православна релігія опинилася на становищі незаконної. Унія насаджувалася силою. Українські та білоруські селяни, міщани, козаки стійко боролися проти нав'язування католицтва та унії. Це була боротьба проти феодально-кріпосницького та національно-релігійного гніту, проти панування шляхетсько-католицької Польщі, мала національно-визвольний характер і водночас була боротьбою українського і білоруського народів за збереження і зміцнення зв'язків між ними. Вирішальну роль у ній відіграли селянсько-козацькі повстання кінця 16 — 20-30-х років 17 ст., спрямовані проти соціального гніту польських та українських феодалів та іноземного панування. Проти Б. Ц. У. протестувала також значна частина православної шляхти, деякі магнати (кн. К.Острозький), більшість духовенства (зокрема, Києво-Печерський архімандрит Никифор Тур, його наступник Єлисей Плетенецький та ін.) Було видано ряд полемічних антиуніатських творів. Особливе місце серед них займали твори славетного українського письменника І.Вишенського. Внаслідок опору українського і білоруського народів польсько-шляхетський уряд на початку 1830-х років змушений був видати «Статті для заспокоєння руського народу», які узаконювали легальне існування православної церкви. Проте ці «Статті» не припинили наступу католицизму та унії. Народна визвольна війна 1648 - 1654 рр. привела до цілковитої ліквідації унії на Лівобережжі.

Зобр:1шт.

Назва:Апокрисис
-Знайдено: + Написаний Христофором Філалетом (як вважають, псевдонім Мартина Броневського, перекручено Христофор Бронський) після Берестейської церковної унії 1596 р. у відповідь на книгу «Собор Брестський» Петра Скарги — єзуїта. Автор гнівно виступає проти підступної політики папства та зрадницьких дій верхівки українського духовенства, застерігає, що польсько-шляхетська політика соціального і національно-релігійного гноблення українців і білорусів може викликати народне повстання. «А.» мав велику популярність, був поштовхом до розвитку полемічної літератури, сприяв піднесенню визвольного руху в Україні і в Білорусі.
-Знайдено: + αποκρισις — відповідь) — видатний антиуніатський полемічний твір 16 ст., виданий 1597 польською і 1598 староукраїнською мовою під назвою «Апокрисис албо отповедь на книжкы о соборе берестейском…» Невідомий автор «А.», що заховався під псевдонімом Христофора Філалета (можливо, це був Христофор Бронський) піддає гострій критиці положення Брестської церковної унії 1596, виступає проти католиків та уніатів, які утискували православних, нищівно викриває єпіскопів-зрадників, папську курію та єзуїта П. Скаргу. Автор «А.» застерігає, що польсько-шляхетська політика соціального і національно-релігійного гноблення призведе до «внутрішньої війни», до народного повстання. «А.» мав велику популярність, був поштовхом до розвитку полемічної літератури і сприяв піднесенню визвольного руху в Україні і в Білорусії.

Назва:Статті для заспокоєння руського народу
-Знайдено: + “СТАТТІ ДЛЯ ЗАСПОКОЄННЯ РУСЬКОГО НАРОДУ” - державно-політичний акт, виданий королем Владиславом IV Вазою (затверджений польським сеймом у січні 1633), що узаконював існування православної церкви в Україні. Після смерті польського короля Сигізмунда III Вази (квітень 1632) козацька старшина вислала на конвокаційний сейм своїх представників із вимогою дозволити брати участь у виборах нового короля й послабити національно-релігійні утиски. На провінційних сеймиках в Україні обговорювалося питання про необхідність повернення православним віруючим їхніх прав, яких вони були позбавлені після укладення Берестейської унії 1596. Так, на сеймику в Прилуках запорозькі козаки склали для своїх делегатів інструкцію, в якій вимагали позитивного вирішення на сеймі питання про відновлення прав православної церкви. Подібні вимоги висували і братства, зокрема, Львівське та Віденське. Останнє навіть виготовило спеціальну брошуру для конвокаційного сейму під назвою “Синопсис” - “Короткий опис прав, свобод і вольностей...”. Вимоги українського населення підтримала і православна духовна ієрархія на чолі з архімандритом Києво-Печерської лаври П.Могилою. Оскільки повернення відібраних у них прав вимагали і протестанти, П.Могила знайшов підтримку в литовського гетьмана князя Христофора Радзивілла. На конвокаційному сеймі 22.6.1632 у Варшаві православні та протестанти спільно подали свої вимоги, сформульовані у 14 пунктах. Під час роботи комісії (входили від православних-П.Могила, від уніатів -В.Рутський), яку очолював королевич Владислав укладено проект угоди між представниками православного і католицького духовенства (містив 9 пунктів). У вересні 1632 на елекційному сеймі під тиском православних делегатів (серед них і А.Кисіль), що вимагали негайно визнати свободу віровизнання і права православної церкви, створено нову комісію і підготовлено “Статті”. Згідно з цим документом православна церква в Україні офіційно діставала право мати свою ієрархію на чолі з митрополитом і 4 єпископами (львівським, луцьким, перемиським, мстиславським), вільно відправляти богослужіння, мати церкви, монастирі, друкарні, школи, братства. Православній церкві поверталися церкви і монастирі у Києві (крім Видубицького монастиря). Київським православним митрополитом обрано П.Могилу. “Статті” мали компромісний характер і не могли остаточно врегулювати релігійне питання в Україні. Крім того, після обрання королем Владислав IV під тиском польської шляхти анулював деякі пункти цього акту. Утиски щодо православної церкви стали однією з причин національно-визвольних повстань 1630 років та національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького.

Назва:Древинський Лаврентій
-Знайдено: + Лавре́нтій Древи́нський (кінець XVI — поч. XVII ст.) — шляхтич з Волині, громадський діяч, оборонець православ'я. Мав титул «чашника землі Волинської». Древинський — учасник Берестейського собору (1596), православної делегації до короля Жигмонта III. Член кількох православних братств. У 1633—37 рр. разом з шляхтичем Ело-Малинським заснував у Кременці Богоявленський монастир із школою, друкарнею і шпиталем.

Назва:Кейтьо
-Знайдено: + Кейтьо́ (яп. 慶長 — кейтьо, "радість триває") — ненґо, девіз правління імператора Японії з 1596 по 1615 роки.
Підзаголовок:== Хронологія ==
Знайдено: + *1 рік (1596)
Підзаголовок:==
Знайдено: + |Григоріанський календар||1596||1597||1598||1599||1600||1601||1602||1603||1604||1605

Назва:Аматі
-Знайдено: + Аматі — родина італійських майстрів смичкових музичних інструментів 16—17 ст. у м. Кремоні (Північна Італія). Засновник кремонської школи Андрєа Аматі (бл. 1533 — бл. 1612) створив класичну форму скрипки, добившись високої якості звучання; його сини Антоніо і Джіроламо (Джеронімо) розвивали кращі традиції батька. Син Джіроламо — Ніколо (1596—1684)— найвидатніший представник родини Аматі. Його учнями були А. Страдіварі та Аматі Гварнері і син Ніколо — Джіроламо (бл. 1649—1740).,

Назва:Палеографія
-Знайдено: + Спостереження над особливостями письма і практичне застосування їх у різних народів дуже давні. Так, в Україні викриття підробок грамот починається з 15 ст.; у граматиці Лаврентія Зизанія 1596 міститься зауваження про особливості кириличної орфографії; в граматиці 1619 Мелетія Смотрицького — міркування про особливості давньої графіки й правопису.

Назва:Папірня в Радомишлі
Підзаголовок:==Значення==
Знайдено: + Діяльність папірні припадає на період піднесення Радомисля до першої половини ХVII століття і пояснюється це з відродженням православної церкви та релігійно-культурним пробудженням Києва за часів Є. Плетенецького, Й.Борецького та П.Могили. Радомисль опинився на той час поза межами конфесійної боротьби,яка виникла після Берестейського собору 1596 року.Землі біля нього та величезні лісові угіддя належали Києво-Печерскій лаврі та монастирю. Петро Могила — Київський митрополит часто відвідував Радомисль і є припущення,що там находилась його літня резиденція, саме в період його боротьби за митрополичий престол з І. Копинським. Вказує на це, зокрема, його переписка з іншими духовними та адміністративними особами того часу. Збереглося біля 80 листів, які П.Могила писав у Радомислі. Ось один із них: лист до Павла Ставецького із запрошенням прибути до Києва на урочистості вступу у володіння митрополією і освячення Софії Київської. Лист закінчується підписом митрополита: В Радомислю, в день святих Петра і Павла, року 1663.

Назва:Яблунне
-Знайдено: + Історія села тісно пов'язана з історією нашої країни. Адже ми були і є складовою частиною нашої держави. З 1569 року воно входить до складу Речі Посполитої. Після Берестейської унії 1596 церква і населення перейшли на греко-католицьке віросповідання. Про це свідчить хрест, датований 1617 роком, який і зараз знаходиться в нашій церкві.

Назва:Жан Боден
-Знайдено: + Жан Боде́н (фр. Jean Bodin) (1530—1596) - французький юрист та філософ.
-Знайдено: + Вчення Жана Бодена(1530—1596) викладено головним чином у праці «Шість книг про республіку» (1576), при чому під республікою автор мав на увазі державу взагалі.

100 назад - 50 назад - 10 назад - Попередня - Про проект - Наступна - 10 вперед - 50 вперед - 100 вперед