Коростівська вузькоколійна залізниця
| Коростівська вузькоколійна залізниця | ||||
| Вузькоколійна залізниця Сколе — Демня — Коростів — Мала | ||||
| ||||
| Основні дані | ||||
| Роки функціонування | 1888 - 1970, 2005 - донині | |||
|---|---|---|---|---|
| Країна | Україна | |||
| Регіон | Львівська область | |||
| Статус | Недіюча/відновлюється | |||
| Експлуатаційна довжина шляхів | Максимальна - 41 км | |||
| Ширина колії | 800 / 750 мм | |||
| Мапа Коростівської вузькоколійної залізниці. | ||||
|
Історія | ||||
| Дата будівництва | 1888-1893 | |||
| Дата відкриття | 1888 | |||
| Дата введення в експлуатацію | 1888 | |||
| Дата припинення руху | 1969 | |||
| Дата ліквідації | 1970 | |||
Коростівська вузькоколійна залізниця (інші назви: вузькоколійна залізниця «Сколе — Демня — Коростів — Мала», в проєкті відновлення залізниці: «Золота лісова залізниця»). Недіюча вузькоколійна залізниця в межах Львівської області, в Україні.
Основна лінія вузькоколійної залізниця будувалася з 1888 по 1893 рік. Згодом було добудовано ще кілька гілок. Загальна довжина складала 41 кілометр. Ширина колії — 800 мм. Максимальний ухил був 2,5%. Використовувалася для вивозу лісу, та як туристичний маршрут[1]. Була одною з перших вузькоколійок в Європі, яка отримала дозвіл на туристичні перевезення[2].
Вузькоколійка була закладена компанією «Брати-Барони Гредлі», засновниками якої були австрійський барон Альберт Гредель та підприємець Вільгельм Шмідт[3].
Начальник дільниці вузькоколійки щомісячно отримував 300 злотих, машиніст Т.Дедих за зміну ― 6 злотих, помічник машиніста ― 4 злоті, кондуктор товарного потягу ― 2 злотих[3].
Після приходу радянських військ вузькоколійка перейшла до СРСР, її вартість не відшкодували попереднім власникам, через те, що Міжнародний суд зобов'язав заплатити тільки за палац Гредлів[3]. Є свідчення про перешиття вузькоколійної залізниці з 800 мм на 750 мм в 1947 році[4]. В 1960 роках почали закриватись лінії до Липи та Гути. Основна лінія була знищена повінню в 1969 році, після чого було прийняте рішення про її ліквідацію, і в 1970 році вона була остаточно розібрана.
В 2005 році австрійський інженер Фольфрам Венделін, зацікавлений в історичному спадку вузькоколійних залізниць в Україні, розпочав проєкт відновлення Коростівської вузькоколійки, під назвою «Золота лісова залізниця» (ЗЛЗ), за підтримки спонсорів та волонтерів з України, США, та країн Європи.[5][6] Того ж року було придбано велику дрезину закритої вузькоколійної залізниці в Осмолоді, а також критий вагон Львівської дитячої залізниці. Дрезину реставрували в 2007 році. Погоджено розміщення експонатів в дворі управління національного парку «Сколівські Бескиди»[7].
До керування реставрацією приєднався Дмитро Бабарика, любитель вузькоколійок з Києва, який передав до проєкту 5 дрезин[7].
Восени 2007 було куплено мотодрезину ПД – 1, що стояла у саду в Антонівці (Рівненська обл.)[7].
У лютому 2008 придбано старий снігоочисник СО-750, з залізниці базальтового кар'єру в Берестовці (Рівненська обл.)[7].
У травні 2008 відбулась купівля двох критих товарняків з Рокитного (Рівненська обл.), але розмістити їх в дворі НПП Сколе не вдалося через незгоду директора. Після перемовин з місцевими бізнесменами, експонати вдалося тимчасово розмістити на території автозаправної станції біля вокзалу[7].
У серпні 2007 року, та у січні, лютому, квітні, травні та серпні 2008 року відбувались перемовини з місцевою владою стосовно оренди 800 м колишньої залізничної колії в Коростові на 49 років. Питанням організації вузькоколійки займатиметься ГО «Асоціація збереження вузькоколійних залізниць України», яка орендуватиме колію. [7]
Навесні 2022 було помічено акт вандалізму. Було розбито декілька вікон мотовоза МД54-4. Після цієї події був встановлений відеонагляд[8].
В серпні 2022 частину рухомого складу було релоковано з Антонівки, до основного музею в Коростові, через безпекову ситуацію[8][9].
Впродовж 2023-го року зусиллями ентузіастів було відновлено колію та рухомий склад, проведено роботи щодо офіційного створення музею, а також запуску руху колією для туристів[10].
На початку будівництва, в 1888 р. побудовано 4,7 км лісової залізниці Сколе – Демня, з шириною 800 мм. В 1969 зруйнована повінню. Демонтована в 1970 році.
23 травня 1892 р. лінію продовжено до Пограничної (13,6 км). Демонтовано в 1970 році.
Демонтована.
Демонтована в 1960 роках.
Демонтована в 1960 роках.
- 4 танк-паровози фірми “Krauss/Linz” серія – 0-3-0Т (або 0-2-0Т). Працювали на залізниці до 1947 (або 1939) року. З назвами "Коростів", "Орава", "Гута", "Опір".[4][11]
- Декілька спеціальних туристичних вагонів.
- Невідома кількість відкритих платформ.
- 2 - Мотовози МД54-4
- 1 - Снігоочисник СО-750
- 1 - Дрезина Уа
- 3 - Криті вагони
- 1 - Вагон-думкрат
- 1 - Вагон ПВ40
- 2 - Вагонетки Т-54
- 1 - Тепловоз ТУ6А
- 1 - Тепловоз ТУ8
- 1 - Дрезина ПД2
- 1 - Мотовоз Му3
- ↑ Клапчук, Володимир. Вісник Прикарпатського університету. Історія. Випуск 22 (PDF).
- ↑ Клапчук. ВУЗЬКОКОЛІЙКИ В УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТАХ кінця XIX – першої третини XX ст (PDF).
- ↑ а б в Барон Альберт Гредель і його епоха - Національний природний парк "Сколівські Бескиди": офіційний сайт. Національний природний парк "Сколівські Бескиди": офіційний сайт -. 8 березня 2013. Процитовано 5 березня 2023.
- ↑ а б ЭМБ // Сколе (Демня) - Коростов - Мала. narrow.parovoz.com. Процитовано 5 березня 2023.
- ↑ Вузька колія у Сколівському районі може запрацювати у вересні. Прес-клуб (укр.). 24 липня 2009. Процитовано 5 березня 2023.
- ↑ Австрійський патріот України шукає українських спонсорів для туристичного проекту «Золота лісова залізниця». Прес-клуб (укр.). 18 червня 2009. Процитовано 5 березня 2023.
- ↑ а б в г д е KARPATY.net - Projekt "Goldene Waldbahn Skole-Korostiv". www.karpaty.net. Процитовано 5 березня 2023.
- ↑ а б в Офіційна сторінка музею. Facebook (укр.). Процитовано 5 березня 2023.
- ↑ Коростівська вузькоколійка (укр.), процитовано 5 березня 2023
- ↑ Волонтери-залізничники відновлюють гірську Коростівську вузькоколійку, збудовану у 1893 році (фото). cfts.org.ua (рос.). 6 червня 2023. Процитовано 6 червня 2023.
- ↑ Музей вузькоколійки у Коростові – KARPATY.INFO Blog (амер.). Процитовано 5 березня 2023.