Костянтин Толвінський

Костянтин Толвінський
Konstanty Tołwiński
Константин Толвінський, 1950х років Константин Толвінський, 1950х років
Народився	24 грудня 1876(1876-12-24) Крепків (к. Вільнюса)
Помер	16 травня 1961(1961-05-16) Краків
Місце проживання	Борислав
Країна	Російська імперія  Республіка Польща
Діяльність	геолог
Галузь	Геологія*
Членство	Польське наукове товариство у Львові Polskie Towarzystwo Geologiczned
Нагороди
Костянтин Толвінський у Вікісховищі

Костянти́н Толві́нський (пол. Konstanty Tołwiński (Константи Толвінськи); 24 грудня 1876, Крепків, нині Литва — 16 травня 1961, Краків) — польський геолог.

У 1894 році закінчив дворічну ремісничу школу ім.Кухна у Варшаві. Мав практику на шахті "Мортімер" у басейні Довброва. Отримав середню освіту в старшій школі в Dabrowa Górnicza упродовж 1895-1899 років.

Після закінчення школи він був заарештований царською охранкою за участь у робочих революційних рухах. Три роки він провів у в'язницях у Піотркуві, Варшаві та Калішу, а потім три роки у вигнанні в Архангельську.

У 1904 році він вступив до Цюріхського університету, Швейцарія, де вивчав геологію під керівництвом проф. Альберта Хейма. У 1910 році отримав ступінь доктора філософії на основі роботи Ді-Грауена Хьомера. У 1911-1912 роках проводив геологічні дослідження на Суматрі, як співробітник голландської нафтової компанії. За станом здоров'я перервав цю роботу в 1912 р., повернувся до Європи і завершив своє геологічне навчання під час поїздки в Скандинавію, Англію і Францію, а потім перейшов на роботу в швейцарську геологічну службу.

У 1914 році, після початку світової війни, він зголосився до Польських Легіонів у Кракові. Спочатку він оселився в Закопане, потім у Відні. У 1916 переїхав до Борислава. Там він почав вивчати геологію передгір'я, в основному на наявність нафти і природного газу. З його ініціативи в Бориславі була відновлена ​​геологічна станція. У 1919 році він був призначений керівником цієї станції, котра пізніше була перейменована в Карпатський інститут нафтогазової геології в Бориславі, де й працював до 1939 р. Упродовж 1930-1939 р.р. він був також керівником департаменту нафти і солі Геологічного інституту у Варшаві.

У той час він зосередив свої геологічні інтереси головним чином на геології Східних Карпат. Як геологічний радник фірми Polmin відкрив поклади природного газу в с. Опори, у передгір'ях Карпат, а також у Розтоках, в Карпатах. У Бориславі він заснував Польське Геологічне Товариство. У 1938 році він став членом-кореспондентом Польської академії наук.

З вересня 1939 по червень 1941 р. працював заступником директора в Бориславському Карпатському геологічно-нафтовому інституті. Під час німецької окупації науковою роботою не займався, у 1943 році переїхав до Закопане.

У 1945 році він повернувся в нафтову геологію як постійний геологічний консультант Центральної ради нафтової промисловості та Ради геологічних підприємств та компаній з нафтових розробок в Кракові, де й працював до самої смерті. У 1957 році був призначений почесним членом Польського геологічного товариства. У 1958 році отримав звання повного професора Центральної кваліфікаційної комісії для співробітників науки. У 1958-1960 роках головував у Науковій раді Інституту нафти. Він також був членом Польської геологічної ради.

Нагороджений Золотим хрестом за заслуги, Лицарським хрестом ордену Полонія Рестітута та Командорським хрестом ордена Полонія Рестітута (1960). У 1952 році йому було присвоєно Державну премію 2-го ступеня за видатні досягнення в галузі відкриття сирої нафти та природного газу.

Дійсний член Академії наук Польщі.

Досліджував геологічну будову Східних Карпат та нафтові й газові родовища Передкарпаття.

• Geologia polskich Karpat Wschodnich od Boryslawia do Prutu (1927)

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.