Координати: 49°50′7″ пн. ш. 28°2′58″ сх. д. / 49.83528° пн. ш. 28.04944° сх. д. / 49.83528; 28.04944
Очікує на перевірку

Краснопіль (Бердичівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Краснопіль (Чуднівський район))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Краснопіль
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район Бердичівський район
Тер. громада Краснопільська сільська громада
Код КАТОТТГ UA18020090010030732
Основні дані
Засноване 1601
Населення 1226
Площа 5,616 км²
Густота населення 218,3 осіб/км²
Поштовий індекс 13264
Телефонний код +380 4139
Географічні дані
Географічні координати 49°50′7″ пн. ш. 28°2′58″ сх. д. / 49.83528° пн. ш. 28.04944° сх. д. / 49.83528; 28.04944
Середня висота
над рівнем моря 		260 м
Місцева влада
Адреса ради 13264 , Житомирська обл., Чуднівський р-н, с. Краснопіль, вул. Центральна, 1
Карта
Краснопіль. Карта розташування: Україна
Краснопіль
Краснопіль
Краснопіль. Карта розташування: Житомирська область
Краснопіль
Краснопіль
Мапа
Мапа

CMNS: Краснопіль у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Краснопіль.

Краснопі́ль — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 1226 осіб. З 2016 року центр Краснопільської сільської громади.

Географія

[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Кобилиха, права притока Тетерева.

Історія

[ред. | ред. код]

У давні часи це було доволі велике місто з укріпленим замком (ХIVст)[1][2].

За часів князя К. Острозького тобто кін. XV-поч. XVI славився торгівлею, мав 12 православних церков. Краснопіль потерпав від татарських набігів. Під час одного з них замок було зруйновано, саме місто спалено, мешканців вбито, або взято в ясир[2].

За Люблінською унією 1569 відійшов до Польщі. У 1593 краснопільці брали участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом Косинського. У 1648 році поблизу Краснополя відбу­валися бої загонів М. Кри­­воноса з поляками.

За Слободищенським трактатом — містечко у складі Речі Посполитої. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у скла­­ді Російської імперії. Спочатку входило до Ізяславського намісництва, від 1797 — до Волинської губернії.[1]

У XVIII ст. містечко було власністю польських магнатів Любомирських, доходи з маєтку йшли на утримання збройних формувань князів Любомирських[2].

Деякий час Краснопіль належав князям Павлові та Янушу Сангушкам, які у 1717 році передали його у власність Бартоломея Гіжицького з синами[3].

Бартоломій Ґіжицький-старший (1672–1768), полковник військ коронних, одружений зі Францишкою з Ромерів[4].

У 1751 році (по іншим даним-у 1754) на кошти місцевого власника каштеляна Вишгородського Бартоломея Гіжицького було збудовано костел парафіяльний[5] на честь Діви Марії[2](тепер Архангела Михаїла)[6], у якому знаходилася чудотворна ікона Матері Божої. Храм було побудовано на місці старовинної церкви, яка існувала у Краснополі ще до татарської навали (приблизно з ХІІІ ст)[2].

1782 року відбувся поділ маєтностей між синами Бартоломія Ґіжицького-старшого. Краснопіль одержав Каєтан, підстолій овруцький (1767), хорунжий житомирський (1779) і київський (1784), маршалок Барської конфедерації Волинського воєводства(1768), засновник першої лінії роду. Він збудував у Краснополі палац архітектура якого поєднувала венеціансько-готичні риси. У палаці зберігались багаті колекції картин, срібла, порцеляни.[1]

Маєток успадкувала його донька Саломея, яка внесла Краснопіль як посаг до родини чоловіка – Домініка Оскерка, ротмістра кавалерії та кавалера орденів Орла Білого та св. Станіслава[7].

Близько 1880 р. у нащадків Оскерків Краснопіль придбав Вацлав Мазаракі, одружений з княгинею Станіславою Четвертинською.

Станом на 1883 р. у містечку проживало 877 мешканців, 342 буд, 2 церкви, костел, 7 магазинів, 1 ремісників. Власність Вацлава Мазаракі[1] [2]. Кількість парафіян РКЦ у 1883 році налічувала 2928 чол., парафія житомирського деканату РКЦ мала філію у Янушполі (тепер Іванопіль), також були каплиці у Молочках, Стетківцях, Буковцях, Носівці[2].

У 1902 році замість старого костелу коштом Мазаракі був побудований новий мурований. Храм було освячено 29 вересня 1906 року.

У 1906 році містечко Житомирського повіту Волинської губернії. Дворів 532, мешканців 2790.

Син Вацлава Мазаракі, Едвард Мазаракі, овруцький маршалок, був останнім власником Краснополя.

У 1917 р. палац було спалено[8].[9]Костел перетворено на млин, кузню.

Під час Голодомору 1932—1933 років загинуло щонайменше 626 жителів села.[1]

До наших днів зберігся парк, який має назву «Палац». Костел відновлюється.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1402 особи, з яких 622 чоловіки та 780 жінок.[10]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1229 осіб.[11]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]

Мова Відсоток
українська 99,02 %
російська 0,90 %

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д О. В. Бистрицький. КРАСНО́ПІЛЬ. Енциклопедія сучасної України (укр) . Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 26.07.2019.
  2. ↑ а б в г д е ж Filip Sulimierski i Władysław Walewski (1883). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich (пол) . Warszawa. с. T. IV, с.637. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 26 липня 2019.
  3. ↑ Pułaski K. Kronika polskich rodów szlacheckich Podola, Wołynia i Ukrainy (pol) . с. T. 2. – S. 41.
  4. ↑ Dunin-Borkowski J. Almanach Blekitny: Genealogie zyjåcych rodów Polskich (pol) . с. – T. 1. –S. 370.
  5. ↑ Єпископ Мар'ян Бучек , Ігор Седельник (14.05.2010 12:00). КРАСНОПІЛЬ. Костел св. Архангела Михаїла. Костели і каплиці України (укр) . Процитовано 27.07.2019.
  6. ↑ Україна, карта Римо-Католицьких костелів XIX ст. genea (укр) . Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 27.07.2019.
  7. ↑ Себта Тетяна, Черкаська Наталія. (2003). Фонди магнатських архівів та судово-ад- міністративних установ КЦАДА у контексті взаємних претензій Рейхско- місаріату України та Генерал-губернаторства Польщі (укр) . Журнал «Архіви України». с. Випуск 4-6 (252) с.184-313. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 22 листопада 2020.
  8. ↑ Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Ziemie ruskie Korony (pol) . с. – T. 11: Wojewodztwo kijowskie. – S. 250–253.
  9. ↑ Краснопіль-село з величною історією. Чуднів news (укр) . 20.07.2018. Архів оригіналу за 26.07.2019. Процитовано 12.07.2019.
  10. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  11. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  12. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. --  ISBN 966—690 –090 — 4
  • Список населених місць  Волинскої губернії. —  Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. —- 219 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Краснопіль (Бердичівський район)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Краснопіль_(Бердичівський_район)&oldid=41631463