Перейти до вмісту

Старий Солотвин

Координати: 50°2′14″ пн. ш. 28°40′58″ сх. д. / 50.03722° пн. ш. 28.68278° сх. д. / 50.03722; 28.68278
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Старий Солотвин

Хрестовоздвиженська церква у с. Старий Солотвин
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район Бердичівський район
Тер. громада Гришковецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA18020070140075988 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Старий Солотвин 
Основні дані
Засноване 1593
Населення 903
Площа 4,33 км²
Густота населення 233,49 осіб/км²
Поштовий індекс 13320
Телефонний код +380 4143
Географічні дані
Географічні координати 50°2′14″ пн. ш. 28°40′58″ сх. д. / 50.03722° пн. ш. 28.68278° сх. д. / 50.03722; 28.68278
Середня висота
над рівнем моря 		223 м
Водойми р. Коденка
Місцева влада
Адреса ради 13320, с. Старий Солотвин
Карта
Старий Солотвин. Карта розташування: Україна
Старий Солотвин
Старий Солотвин
Старий Солотвин. Карта розташування: Житомирська область
Старий Солотвин
Старий Солотвин
Мапа
Мапа

CMNS: Старий Солотвин у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Старий Соло́твин (в минулому — Солотвин, польськ.Sołotwin) — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 826[1] осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Коденка, ліва притока Гуйви.

Історія

[ред. | ред. код]

Давні часи

[ред. | ред. код]

На околицях Старого Солотвина виявлено залишки поселення трипільської культури, доби бронзи та черняхівської культури[2].

У складі Речі Посполитої та Російської імперії.

[ред. | ред. код]

Село відоме з 1593 року.

На поч. ХІХ ст. дідичем села був третій син маршалка шляхти Волинської губернії гр. Вінсента Ледуховського, Леон (1812—1850)[3], брат якого, Аполлон, був дідичем розташованого неподалік с. Кодня. Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Солотвинської волості Житомирського повіту Волинської губернії, мешкало 1354 особи, 158 дворових господарств, волосне правління, існували православна церква, каплиця, школа, постоялий будинок[4], палац.

До Солотвинської волості відносились такі населенні пункти: Агатівка, Борисівка, х, Борисівська корчма, ур.,Бруслі, ур.,Белоцерківка, ур.,Гальчинець, Гвоздава, Дубова Корчма, ур., Журбинці, с., Коденщина, ур.,Кукільня, Малі Мошківці, Никонівка, Осикова, х.,Половецьке, Попов х, Рейский фольв. Терещенки, Рея, село, Рея -станція, Рокитяна, ур.,Рокитяна-Цегельня, ур.,Ружский х, Ружки, Сіомаки, Скаківка, Солотвин, Солотвинський фольв.,Средня Гребля, ур.,Татаринівка Велика, Хмелище, Червоне м.,Черни, ур.,Чорні Лози, ур.,Черчик, ур[5].

Станом на 1890 р. село було також власністю Ледуховських (Ledóchowski). У селі було засновано філію музею бджолярства, існувала велика пасіка-господарство налічувало 800 вуликів[6]

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2144 осіб (1113 чоловічої статі та 1031 — жіночої), всі — православної віри[7].

У 1906 році у селі було 352 дворів та 2376 мешканців[8].

Часи УРСР

[ред. | ред. код]

У зв'язку з ліквідацією повітів та організацєю районів, 25 березня 1923 року була організована Солотвинська районна робітничо-селянська міліція. Відділок був підпорядкований Житомирському окружному управлінню міліції, відносився до структури НКВС УРСР.

У жовтні 1924 року Солотвинська районна міліція припинила існування у зв'язку з організацією Коднянського району. Документи знаходяться у ДАЖО[9].

Під час Голодомору 1932—1933 р.р. у селі померло від голоду 117 чол., імена яких встановлено. Загиблі з родин Гуменюк, Дмитренко, Король, Зінюк, Павлюк, Тимошик, Фещук та ін[10]. Голод викликав обурення селян. У доносі інформатора міськпарткому Предборського зазначені слова колгоспника с. Солотвин голові колгоспу:[11]

«Ні, я не такий дурень, щоб працювати за трудодень.

Ми вже бачимо, до чого довела Радвлада. Буде той дурень, хто буде працювати за трудодень»..

У Другій світовій війні загинуло 312 жителів села[2]. На сайті Центра документації Об'єднання Саксонські меморіали м. Дрезден міститься інформація про Павлюка Феодосія Івановича, (03.05.1908-07.04.1943), який народився у с. Солотвин, Бердичівського району, радянського військовополоненого, що загинув у таборі на території німецького рейха[12].

1 січня 1944 р. радянські війська зайняли село Солотвин[13].

1962 року в селі споруджено два пам'ятники і два обеліски Слави воїнам.

1970 року Старосолотвинській народній хоровій капелі присвоєно звання самодіяльного народного хору[2].

Станом на 1973 р. у селі налічувалося Дворів — 500. Населення — 1564 чоловіка, було розташоване правління колгоспу «Гігант». Колгоспу належало 3141 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2583 га орної землі. Напрямки-вирощення зернових та технічних культур, м'ясо-молочне тваринництво, пасіка на 320 бджолосімей. З допоміжних підприємств господарство мало млин, олійницю, пилораму, соковижимальний цех. У селі працювали: ЗОШ, два клуби, дві бібліотеки, лікарня на 35 ліжок, двоє дитячих ясел, відділення зв'язку, три магазини, майстерня побутового обслуговування[2].

Наш час

[ред. | ред. код]

Станом на 2020 р. у селі діє фермерське господарство ТОВ «Кольза»[14], працює ЗОШ с. Ст. Солотвин, магазини, Солотвинська птахофабрика.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1225 осіб, з яких 557 чоловіків та 668 жінок.[15]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 981 особа.[16]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[17]

Мова Відсоток
українська 97,82 %
російська 1,58 %
молдовська 0,10 %
інші 0,50 %

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

У селі збереглася діюча[18] дерев' яна   Хрестовоздвиженська церква, 1885 р.[19] Церква належить до пам'яток архітектури місцевого значення. В 60-х роках використовувалась як зерносховище. Храмове свято відзначається 27 вересня[20].

У 1970 р. на ставку був створений штучний острів, якому дали назву «Острів кохання». На ньому у 1984–1985 побудований відомий у області туристичний об'єкт «Хатина рибака та мисливця» або «Будинок рибалки».[21] Будинок став місцем зйомки частини кадрів для художнього серіалу «Мольфар» (2016), тут гурт Brutto знімав кліп «12 обезьян» (2016)[22]

  • сільрада
    сільрада
  • будинок культури
    будинок культури
  • Дім рибалки на Острові кохання
    Дім рибалки на Острові кохання

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Сидоржевський Михайло Олексійович (нар.1958) — український громадський діяч, публіцист, редактор, поет. Член Проводу ОУН. Голова Національної спілки письменників України (з листопада 2014 року), головний редактор «Української літературної газети» (з жовтня 2009 року).
  • Сокорчук Олександр Вікторович (1988—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Дмитренко Ольга Варфоломіївна (нар.1937) — Почесний громадянин Бердичівського району, близько 20 років була головою колгоспу «Гігант»[23]
  • Уродженцями села є І. М. Вікарій — кандидат історичних наук, Є. М. Кондратюк — доктор біологічних наук, професор.[2]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://gryshkovecka-gromada.gov.ua/pasport-gromadi-11-40-02-21-09-2021/
  2. ↑ а б в г д Чорнобривцева О.С, Булкін Г.П.,Бутич І.Л. та ін. (1973). ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР (PDF) (укр) . Київ: Інститут історії АН УРСР. с. с.198. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка); Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)
  3. ↑ Uruski Seweryn (1814-1890) (1911). Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. Koźn-Leut (пол) . Warszawa: Gebethner i Wolff. с. т.8, ст.323.
  4. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. ↑ Солотвинская волость. Сайт о генеалогии (рос) . Процитовано 27.07.2019.
  6. ↑ Sulimierski, Walewski, red.Chlebowski (1890). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich-т.ХІ (польською) . Warszawa: druk. "Wieku" Nowy-Swiat, nakl.Władysław Walewski. с. 65.
  7. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-27. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  8. ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  9. ↑ Фонд Р-1 - Р-500 Сторінка 1, р-175, оп.1. Державний архів Житомирської області (укр.). Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020. [Архівовано 2020-11-28 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Л. А. Копійченко,В. А. Поплавська, Є. Р. Тіміряєв та ін. (2008). Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 р.р. в Україні. Житомирська обл (PDF) (укр) . Житомир: Полісся. с. 325. ISBN 978-966-655-361-7.. Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 16 квітня 2019. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка); Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)
  11. ↑ Kopiĭchenko, L. A.; Vrublevsʹkyĭ, Vasylʹ.; Копійченко, Л. А.; Врублевський, Василь.; Ukraïnsʹkyĭ instytut nat︠s︡ionalʹnoï pam'i︠a︡ti; Z︠H︡ytomyrsʹka oblderz︠h︡administrat︠s︡ii︠a︡.; Український інститут національної пам'яті.; Житомирська облдержадміністрація. (2008). Nat︠s︡ionalʹna knyha pam'i︠a︡ti z︠h︡ertv Holodomoru 1932-1933 rokiv v Ukraïni. Z︠H︡ytomyrsʹka oblastʹ (укр) . Z︠H︡ytomyr: Polissi︠a︡. с. 888. ISBN 978-966-655-361-7. OCLC 528703496.
  12. ↑ Граждане СССР (рос) . Центр документации Объединения Саксонские мемориалы г. Дрезден. до 2016. Процитовано 16.04.2019.[недоступне посилання з липня 2019]
  13. ↑ ХРОНІКА ВИЗВОЛЕННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ УКРАЇНИ (1943 - 1944 р р.): день за днем. Онлайн виставка архівних копій вебсайтів «Перемога над нацизмом у Європі» Сайт ЦДЕА України (укр) . Процитовано 29.03.2019.
  14. ↑ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЬЗА". Tripoli (укр) . Процитовано 30.03.2019.
  15. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  18. ↑ СВЯТО-ХРЕСТО-ВОЗДВИЖЕНСЬКА ЦЕРКВА. You Control. Процитовано 30.03.2019.
  19. ↑ Івчук, Віктор (10.2008). с. Старий Солотвин, Бердичівський р-н, Житомирська область. Дерев*яні храми України (укр) . 2008, Olena Krushynska. Процитовано 30.03.2019.
  20. ↑ СВЯТО-ХРЕСТОВОЗДВИЖЕНСЬКИЙ ХРАМ С. СТАРОГО СОЛОТВИНА ВІДЗНАЧИВ ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО. сайт Житомирської ЄпархіїРПЦ (укр) . 30.09.2014. Процитовано 30.03.2019.
  21. ↑ Будиночок рибалки на Острові кохання, Старий Солотвин. ua.igotoworld.com (укр) . Процитовано 30.03.2019.
  22. ↑ Горобчук, Анатолій (11.11.2018). Мисливський будинок на “Острові кохання”. Мій Бердичів (укр) . Анатолій Горобчук, Василь Котов, 2008-2019 рр. Процитовано 30.03.2019.
  23. ↑ Почесний громадянин Бердичівського району відзначив 80-ти річний ювілей. Офіційний сайт Бердичівської РР (укр) . Бердичівська районна рада. 20 липня 2017. Процитовано 30.03.2019. [Архівовано 2019-03-30 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]


Житомирська область Це незавершена стаття про Житомирську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Старий_Солотвин&oldid=44440611