Крижаний сфінкс
| Крижаний сфінкс | |
 | |
| Назва | фр. Le Sphinx des glaces |
|---|---|
| Входить у цикл | Незвичайні подорожі |
| Попередник | Clovis Dardentord |
| Наступник | The Mighty Orinocod |
| Формат творчої роботи | роман |
| Жанр | Загублені світи, пригоди, фентезі, роман про мандриd, роман про морські пригодиd і наукова фантастика |
| Видання або переклади | An Antarctic Mysteryd |
| Автор | Жуль Верн |
| Видавець | П'єр-Жуль Етцель |
| Країна походження |
 Франція |
| Мова твору або назви | французька |
| Дата публікації | 1897 |
| Ілюстратор | George Rouxd |
| Джерело натхнення | Повість Артура Ґордона Піма з Нантукетуd |
| Події відбуваються | 1839 |
| Події розгортаються в місцевості | Південний полюс і Антарктида |
 | |
| Статус авторських прав | 🅮 і 🅮 |
 Крижаний сфінкс у Вікісховищі | |
«Льодяний сфінкс» (фр. Le Sphinx des glaces) — роман французького письменника Жюля Верна, написаний 1897 року як продовження книги Едгара По «Пригоди Артура Гордона Піма». «Крижаний сфінкс» — єдина книга Верна, де протягом усієї розповіді події відбуваються в Антарктиці.
У 1897 році, коли писався роман, про Антарктику було відомо мало, внаслідок чого Жюль Верн іноді допускає помилки. Вони, однак, стосуються або географічного розташування земель Антарктики, або поведінки айсбергів, будова яких у той час була недостатньо вивченою. Але жодної помилки, що стосується історії дослідження Антарктиди, читач у Верна не знайдете, бо письменник її прекрасно знав і на початку 1870-х років опублікував тритомну працю «Історія великих подорожей». У «Льодяному сфінксі» Верн точно слідує своїм словам: «Якщо читач може здогадатися, як скінчиться книга, то її не варто було й писати». Розв'язка книги і справді абсолютно непередбачувана.
Цей роман зайвий раз підтверджує, наскільки суперечливою є думка, що до кінця творчої діяльності Жюля Верна належать його «слабкі» твори.
- Ледяной сфинкс [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] в бібліотеці Максима Мошкова
