Перейти до вмісту

Кузьма Любомир-Роман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кузьма Любомир-Роман
«Автопортрет», 1954
Народження24 травня 1913(1913-05-24)
Біле, Перемишлянський район, Львівська область, Україна
Смерть8 березня 2004(2004-03-08) (90 років)
 Таннерсвілл, Ґрін, Нью-Йорк, США
Країна Австро-Угорщина
 Польська Республіка
 США
Жанржанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
НавчанняЛьвівський університет (1937) і Академія образотворчих мистецтв у Варшаві (1939)
Діяльністьмистецтвознавець, художник, педагог
ВчительФедюк Микола Іванович і Зигмунд Радницький
ЧленСпокій, Українська спілка образотворчих мистців і Об'єднання митців-українців в Америці
Роботи в колекціїНаціональний музей у Львові імені Андрея Шептицького

Любомир-Роман Кузьма́ (англ. Lubomyr Kuzma; 24 травня 1913, Біле — 8 березня 2004, Таннерсвілл) — американський мистецтвознавець, художник і педагог українського походження. Член Об'єднання митців-українців в Америці (його голова у 1954—1973 роках).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 24 травня 1913 року в селі Білому (нині Львівський район Львівської області, Україна). Упродовж 1923—1931 років навчався у класичній гімназії у Львові, водночас у 1927—1931 роках брав приватні уроки з малювання у художника Миколи Федюка[1]. Освіту продовжив здобувати на біологічному факультеті Львівського університету, який закінчив у 1937 році, водночас навчався у художників Зигмунда Радницького та Владислава Ляма[2]. У 1938—1939 роках навчався у Варшавській академії мистецтв, належав до варшавської групи «Спокій»[1].

Після закінчення Другої світової війни протягом 1946—1948 років перебував у таборах для переміщених осіб у Берхтесгадені та Мюнхені, був членом мюнхенської Української спілки образотворчих мистців[1].

З 1949 року — у Сполучених Штатах Америки, де спочатку оселився у Нью-Йорку, згодом у Таннерсвіллі[3]. Упродовж 1956—1964 років викладав рисунок, малярство та історію мистецтва у власній мистецькій школі; у 1964—1968 роках — викладав історію українського та світового мистецтва в Школі україно­­знавства в Нью-Йорку[2].

Помер у Таннерсвіллі 8 березня 2004 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузях станкового живопису (у жанрах натюрморту, пейзажу, портрета), станкової і книжкової графіки. У техніках олії, темпери, енкаустики, акварелі, пастелі писав реалістичні картини з елементами сюрреалізму. Серед живописних робіт:

  • «Міський пейзаж» (1940-ві);
  • «Кві­­ти» (1940-ві);
  • «Дівчина за читанням книги» (1940-ві);
  • «Діти» (1940-ві);
  • «Автопортрет» (1943; 1950, полотно, олія; 1954, картон, темпера);
  • «Вечір» (1947);
  • «Отара» (1947);
  • «Мати» (1950-ті);
  • «Дружина» (1950-ті);
  • «Місячна ніч» (1950-ті);
  • «Осінні плоди» (1950-ті);
  • «Ноктюрн» (1950-ті);
  • «Червоний кущ» (1950-ті);
  • «Дах» (1956);
  • «Водяні лілеї» (1957);
  • «Чер­­вона паприка» (1958);
  • «Танцюристка та хореограф Олена Ґердан-Заклинсь­­ка» (1960-ті);
  • «Смерть партизана» (1960-ті);
  • «Зоя Полевська» (1962);
  • «Тарас Шевчен­­ко пише поему» (1962);
  • «Концерт» (1962);
  • «І. Кордуба» (1962);
  • «Л. Пришляк» (1962);
  • «Вечірня елегія» (1962);
  • «Дитина на фермі» (1962);
  • «Дружина з кішкою» (1962);
  • «Сходять тюльпани» (1962);
  • «Гарбузи» (1963);
  • «Діти над морем» (1964);
  • «Гетьманівна» (1967, полотно, олія);
  • «Зеня Кордуба» (1967, полотно, олія);
  • «Гриби на пеньку» (1967);
  • «У мет­­ро» (1970-ті);
  • «Черевичок дитини» (1976);
  • «Гаунтен» (1977);
  • «Крокуси» (1980-ті, полотно, олія);
  • «Іриси» (1992, картон, темпера, енкаустика).

Оформив збірки нарисів «Багато неба» (1954) і роман-хроніку «Хрещатий Яр» (1956) Докії Гумен­­ної, книгу «По рідному краю» Дмитра Дорошенка[2].

Брав участь у мистецьких виставках з 1938 року[2], зокрема перебуваючи у Німеччині у 1947 році виставляв свої картини «Вечір» та «Отара» у Берхтесгадені, а також 1 948 році під час Тижня української культури в Мюнхені[1]. Виставлявся в Торонто, Парижі[3]. Персональні виставки провів у Нью-Йорку у 1961, 1964, 1975, 1994, 2003 роках, Ворре­­ні у 1976, 1983 роках[2].

Деякі роботи художника зберігаються в Національному музеї (близько 40 картин[3]) та Палаці мистецтв Омеляна і Тетяни Антоновичів у Львові, Українському музеї Наукового товариства імені Тараса Шевченка в Америці у Нью-Йорку[2].

Автор ми­­стецтвознавчих досліджень про творчість Олександра Архипенка, Михайла Мироша, Сергія Литвиненка, Ярослави Геруляк та інших. 2012 року у львівській антології «Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва: українська теоретична думка XX століття» вміщено його статті «Сучасне чи модерне мистецтво?», «Світовий комунізм і модерне мистецтво» та інші[2].

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]