Кулєшов Павло Миколайович (маршал артилерії)

Павло Миколайович Кулєшов
Павло Миколайович Кулєшов
рос. Павел Николаевич Кулешов
Народження	12 (25) грудня 1908; Кайлик, Семенівська волость, Канський повіт, Єнісейська губернія, Російська імперія
Смерть	26 лютого 2000 (91 рік); Москва, Російська Федерація
Поховання	Кунцевське кладовище
Країна	Російська імперія
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	артилерія
Освіта	Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого
Роки служби	1926—1992
Партія	КПРС
Звання	Маршал артилерії
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кулєшов.

Павло́ Микола́йович Кулєшо́в (рос. Павел Николаевич Кулешов; 25 грудня 1908 — 26 лютого 2000) — радянський воєначальник, маршал артилерії (28.10.1967). Герой Соціалістичної Праці (1978).

Член-кореспондент Академії артилерійських наук СРСР (1949). Почесний академік Академії ракетних і артилерійських наук Росії (1994).

Життєпис

Народився в нині неіснуючому селі Кайлик (в межах Уярського району Красноярського краю Росії) в селянській родині. Росіянин. Закінчив Красноярську залізничну семирічну школу.

До лав РСЧА призваний у жовтні 1926 року. У 1929 році закінчив Томську артилерійську школу. Служив командиром вогневого взводу артилерійської батареї 50-го стрілецького полку (м. Нижній Новгород), командиром навчального взводу полкової школи і командиром окремого артилерійського дивізіону (м. Новосибірськ), командиром навчальної батареї Томського артилерійського училища.

У 1938 році з відзнакою закінчив командний факультет Артилерійської академії імені Ф. Е. Дзержинського. З вересня того ж року проходив службу в Головному артилерійському управлінні РСЧА: старший помічник начальника відділу, а з листопада 1939 року — інспектор з військово-навчальних закладів.

У вересні 1941 року закінчив Військову академію Генерального штабу РСЧА і був призначений в Генеральний штаб РСЧА на посаду помічника начальника відділу артилерійського озброєння Управління облаштування тилу озброєнь і забезпечення. У жовтні того ж року, у зв'язку з реорганізацією, одержав доручення терміново сформувати 3-й гвардійський мінометний полк, на озброєнні якого знаходились реактивні міномети «Катюша».

Учасник німецько-радянської війни з жовтня 1941 року: начальник оперативної групи гвардійських мінометних частин Північно-Західного фронту, трохи згодом — на тій самій посаді у Волховській оперативній групі військ Ленінградського фронту. Наприкінці 1941 року отримав важке поранення. Після одужання командував гвардійськими мінометними частинами Волховського фронту. У червні 1943 року відкликаний з фронту і призначений заступником командувача гвардійськими мінометними частинами РСЧА. З листопада 1943 року — знову на фронті, заступник командувача артилерією з гвардійських мінометних частин 1-го Прибалтійського фронту. З серпня 1944 року — заступник начальника штабу артилерії Червоної армії.

Після закінчення Другої світової війни генерал-лейтенант артилерії П. М. Кулєшов призначений начальником інженерно-ракетного факультету Військової артилерійської академії імені Ф. Е. Дзержинського. З квітня 1950 року — заступник начальника цієї ж академії з наукової і навчальної роботи.

З 1953 року — начальник 4-го управління МО СРСР, а з травня 1955 року — начальник 4-го Головного управління МО СРСР.

З квітня 1957 року — заступник Головнокомандувача Військами протиповітряної оборони СРСР.

З 1963 року — начальник 2-го управління — заступник начальника 10-го Головного управління Генерального штабу ЗС СРСР.

З квітня 1965 року — начальник Головного ракетно-артилерійського управління МО СРСР.

З червня 1983 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів МО СРСР.

У 1992 році вийшов у відставку.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1978 року «за великі заслуги у справі освоєння і розвитку озброєнь і військової техніки та у зв'язку із 60-річчям Червоної Армії і Військово-Морського Флоту» маршалу артилерії Кулєшову Павлу Миколайовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот» (№ 19021).

Нагороджений п'ятьма орденами Леніна (1951, 20.04.1956, 06.03.1962, 31.10.1967, 21.02.1978), чотирма орденами Червоного Прапора (24.03.1942, 29.09.1943, 1945, 1946), орденами Суворова 2-го ступеня (22.08.1944), Кутузова 2-го ступеня (31.03.1943), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (29.03.1944, 11.03.1985), орденами Червоної Зірки (03.11.1944), «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» 2-го та 3-го (1975) ступенів, медалями, нагородами іноземних держав.

Лауреат Ленінської премії (15.04.1982).