Кунтий Євген Олександрович

Кунтий Євген Олександрович
Кунтий Євген Олександрович;
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	30 квітня 1990; с.Василівка; Березанський район; Миколаївська область
Смерть	11 липня 2014 (24 роки); с.Зеленопілля; Свердловський район; Луганська область
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	24 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Атака біля Зеленопілля;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Євге́н Олекса́ндрович Кунтий (30 квітня 1990; с. Василівка Березанський район — 02014-07-1111 липня 2014; Зеленопілля, Свердловський район, Луганська область) — український військовик, старший солдат, кулеметник протитанкового взводу 2-го механізованого батальйону 24-ї Залізної імені князя Данила Галицького окремої механізованої бригади (Яворів) Сухопутних військ Збройних сил України. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступня (14.03.2015; посмертно).

Життєпис

Народився Євген Кунтий 30 квітня 1990 року в селі Василівка Березанського району Миколаївської області. Закінчив загальноосвітню школу села Красне Березанського району Миколаївської області, а потім — ДПТНЗ «Сокальський професійний ліцей» міста Сокаль Львівської області.

Проживав у місті Червоноград Львівської області.

Навесні 2014 року мобілізований до лав Збройних сил України. Служив у 24-й Залізній імені князя Данила Галицького окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А0998; місто Яворів Львівської області).

З літа 2014 року Євген брав участь у антитерористичній операції на сході України.

Обставини загибелі

Докладніше: Атака біля Зеленопілля

11 липня 2014 року в районі села Зеленопілля Луганської області приблизно о 4:30 ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з РСЗВ «Град» блокпост українських військ, внаслідок обстрілу загинуло 19 військовослужбовців, серед них і Євген Кунтий^[1].

Євген Кунтий був похований 19 липня 2014 року на цвинтарі села Василівка Березанського району Миколаївської області.

Без Євгена лишились мати, два брати і сестра.

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (14.03.2015; посмертно)^[2].

Вшанування пам'яті

У селі Красне Березанського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи, де навчався Євген Кунтий, йому відкрито меморіальну дошку^[3].

6 грудня 2021 року в ДПТНЗ “Сокальський професійний ліцей” освятили пам‘ятну дошку випускникам ліцею, які загинули в зоні АТО Ігорю Білику, Євгену Кунтому, Андрію Костенецькому та Ігорю Упорову.^[4]

Див. також

Примітки

↑ Терористи з «Градів» обстріляли 79-ту і 24-ту бригади сил АТО: 19 загиблих. Втрати за добу — 23. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 20 грудня 2015.
↑ Указ Президента України від 14.03.2015 року № 144/2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 20 грудня 2015.
↑ Кунтий Євген Олександрович. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 20 грудня 2015.
↑ Меморіальні дошки Героям у ЗПТО Львівщини. Сайт пам'яті (укр.). 26 лютого 2020. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022.

Посилання

Указ Президента України від 14.03.2015 року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Кунтий Євген Олександрович [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
Кунтий Євген Олександрович [Архівовано 19 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Український меморіал

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Терористи з «Градів» обстріляли 79-ту і 24-ту бригади сил АТО: 19 загиблих. Втрати за добу — 23. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 20 грудня 2015.

[2] Указ Президента України від 14.03.2015 року № 144/2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 20 грудня 2015.

[3] Кунтий Євген Олександрович. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 20 грудня 2015.

[4] Меморіальні дошки Героям у ЗПТО Львівщини. Сайт пам'яті (укр.). 26 лютого 2020. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022.

[1]

[2]

[3]

[4]