Курди в Україні
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1897[⇨] | — | |
| 1926[1] | 1 | — |
| 1939[2] | 90 | +8900.0% |
| 1959[3] | 65 | −27.8% |
| 1970[4] | 117 | +80.0% |
| 1979[5] | 122 | +4.3% |
| 1989[6] | 238 | +95.1% |
| 2001[7] | 2088 | +777.3% |
| Динаміка зміни чисельності курдів в Україні за даними переписів Російської імперії, УРСР та України | ||
Курди в Україні (курд. Kurdên Ûkraynayê) — національна меншина етнічних курдів, що проживають в Україні, складова частина курдської діаспори. Самоназва курдів — курд або курмандж, рідна мова — курдська, яка належить до індоіранської групи індоєвропейських мовної сім'ї, за віросповіданням здебільшого мусульмани-суніти[8] За переписом населення 2001 року в Україні проживало 2088 курдів, найбільше — в Луганській області (470 осіб). За неофіційними даними справжня чисельність курдського населення України може бути набагато більшою. Крім того, в Україні проживає декілька тисяч єзидів, яких часто вважають субетносом курдів, які проте, на відміну від останніх, сповідують власну релігію єзидизм[9].
За переписом населення Російської імперії 1897 року в жодній з 9 українських губерній (Волинській[10], Київській[11], Подільській[12], Чернігівській[13], Полтавській[14], Харківській[15], Херсонській[16], Катеринославській[17] та Таврійській[18]) та у здебільшого українськомовній Кубанській області[19] не було взагалі осіб, які вказали курдську мову рідною. За переписом населення Києва 16 березня 1919 року в місті проживали 2 курди[20].
Згідно з переписом СРСР 1926 року на території УРСР перебувала лише 1 курдка, яка проживала в сільській місцевості[1]. Згодом кількість курдів в Україні зросла, проте до часів незалежності України залишалася незначною, становлячи близько 50—250 осіб. За переписом СРСР 1939 року в УРСР проживало 90 курдів[2]. Відповідно до перепису СРСР 1959 року в УРСР проживало 65 курдів[3]. У 1963 році Василь Симоненко у відповідь на курдське повстання 1963 року написав вірш підтримки «Курдському братові»[21][9]. За переписом СРСР 1970 року в УРСР проживало 117 курдів[4]. За переписом СРСР 1979 року в УРСР проживало 122 курди[5].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність курдів становила 238 осіб[8][6][22], з них 132 особи (55,46 %) вказали своєю рідною мовою курдську, 77 осіб (32,35 %) — російську, 13 осіб (5,46 %) — українську, 16 осіб (6,72 %) — інші мови[6]. За переписом 1989 року з 238 курдів був 151 чоловік (63,45 %) та 87 жінок (36,55 %); 179 осіб (75,21 %) проживало в міських поселеннях, 59 осіб (24,79 %) — у сільській[6]. Причиною різкого збільшення чисельності курдів в Україні за переписом 1989 року проти перепису 1979 року був потік вірменських біженців після Спітакського землетрусу у Вірменії 1988 року[23].
.svg)
За роки незалежності України курдська діяспора зросла в декілька раз. За Всеукраїнським переписом населення 2001 року в Україні проживало 2088 курдів (0,004 % населення держави)[7], що майже в 10 разів більше, ніж за минулим переписом населення 1989 року. За переписом 2001 року вказали курдську мову рідною 1173 курди України (56,18 %), українську — 236 осіб (11,30 %), російську — 396 осіб (18,97 %), інші мови — 278 осіб (13,31 %)[8][7]. Найбільше курдів за переписом проживало в Луганській області (470 осіб, 22,51 % усіх курдів України), з них 200 осіб у Довжанському районі (1,41 % населення району)[24]. Розподіл кількості курдів за областями України за переписом 2001 року[24]:
| Регіон | Кількість, осіб | % усіх курдів України |
|---|---|---|
| Автономна Республіка Крим | 394 | 18,87 % |
| Вінницька область | 10 | 0,48 % |
| Волинська область | 0 | 0,00 % |
| Дніпропетровська область | 116 | 5,56 % |
| Донецька область | 36 | 1,72 % |
| Житомирська область | 4 | 0,19 % |
| Закарпатська область | 0 | 0,00 % |
| Запорізька область | 84 | 4,02 % |
| Івано-Франківська область | 11 | 0,53 % |
| Київська область | 40 | 1,92 % |
| Кіровоградська область | 68 | 3,26 % |
| Луганська область | 470 | 22,51 % |
| Львівська область | 7 | 0,34 % |
| Миколаївська область | 119 | 5,70 % |
| Одеська область | 132 | 6,32 % |
| Полтавська область | 2 | 0,10 % |
| Рівненська область | 2 | 0,10 % |
| Сумська область | 2 | 0,10 % |
| Тернопільська область | 7 | 0,34 % |
| Харківська область | 46 | 2,20 % |
| Херсонська область | 296 | 14,18 % |
| Хмельницька область | 19 | 0,91 % |
| Черкаська область | 15 | 0,72 % |
| Чернівецька область | 0 | 0,00 % |
| Чернігівська область | 6 | 0,29 % |
| Київ | 199 | 9,53 % |
| Севастополь | 3 | 0,14 % |
| Україна | 2088 | 100 % |
28 вересня 1995 року в Києві офіційно зареєстрована Асоціація курдських громадських організацій «МІДІЯ» (АКГО «МІДІЯ»)[25]. У серпні 2004 року в ефірі Радіо Свобода президент громадської організації «Курдська діаспора в Україні» Атті Алі заявив, що кількість курдів в Україні становить близько 25 тисяч осіб, з них понад тисяча — у Києві[9]. Представники громадських організацій курдської діяспори в Україні вживають заходів до підтримки свого народу на своїй батьківщині на Близькому Сході, зокрема беруть участь в громадських виступах і політичних зверненнях[26][27][28].
Крім курдів, в Україні проживають єзиди, яких інколи вважають субетносом курдів, які проте, на відміну від останніх, сповідують власну релігію єзидизм[9]. Ні перепис населення Російської імперії 1897 року, ні радянські переписи 1926—1989 років, ні Всеукраїнський перепис 2001 року не зафіксували на території України жодного єзида[29][1][2][3][4][5][6][7]. Проте за свідченнями опитуваних у 2008—2010 роках українських єзидів, справжня чисельність єзидського населення України набагато перевищує кількість курдів за переписом 2001 року (2088 осіб)[23]. Єзиди України мають різні погляди щодо своєї належності — частина вважає себе окремим від курдів народом, інші — релігійною групою курдів[30]. Рідною мовою єзидів, як і більшості курдів, є курманджі[30].
Відповідно до даних опитування єзидів у 2008—2010 роках, перші масові переселення єзидів до України почалися в 1987—1989 роках з Вірменії й були викликані Спітакським землетрусом 1989 року і початком Карабаського конфлікту[31]. На початку 1990-х років до України також переїжджали єзиди з Грузії через початок там політичної кризи[31]. Крім того, в Україні присутня невелика кількість єзидів-вихідців з Близького Сходу[32]. 4 червня 2009 року Міністерство юстиції України зареєструвало Міжнародну громадську організацію «Міжнародний союз езідів»[33]. У 2010 році була зроблена перша спроба відкрити в Києві філіял Міжнародної організації єзидів[34].
Єзиди проживають лише в декількох областях України[32]. Зокрема, за даними опитування та підрахунків 2008—2010 років, близько 2 тисяч єзидів (300—400 дворів) проживають біля Голої Пристані Херсонської області, у менших кількостях та змішано з курдами — у Мелітополі, Маріуполі, Луганську, Києві та Миколаєві[32].
Єзиди в Україні відзначають два релігійних свята — Хадерневі та «Єзидське свято»[34]. Значна частина єзидської діяспори дотримується синкретичних вірувань, поєднуючи елементи своєї віри (єзидизму) з іншими (зокрема, з християнством), а інколи взагалі переходять у християнство, зокрема стають парафіянами протестантських церков чи «свідків Єгови»[35]. Трапляються міжетнічні весілля (єзидів з курдами чи українцями)[36]. Сучасні єзиди з України мають відмінні від іракських єзидів назви племені. Зокрема, в єзидів в Україні велика кочова конфедерація називається êl, а родини муридів називаються qebîl або berek, родини пірів і шейхів — mal або ocax[37].
- ↑ а б в Всесоюзная перепись населения 1926 года. Национальный состав населения по республикам СССР. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ а б в Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения по республикам СССР. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ а б в Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по республикам СССР. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ а б в Всесоюзная перепись населения 1970 года. Национальный состав населения по республикам СССР. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ а б в Всесоюзная перепись населения 1979 года. Национальный состав населения по республикам СССР. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ а б в г д Розподіл населення за національністю та рідною мовою (осіб) - Рік, Регіон, Національність, Тип поселення, Стать , Рідна мова / 1989(12.01). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 9 червня 2020.
- ↑ а б в г Розподіл населення за національністю та рідною мовою. УКРАЇНА. 2001.ukrcensus.gov.ua. Державний комітет статистики України. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 9 червня 2020.
- ↑ а б в Самборська Я.. Курди // Етнічний довідник. — К., 1996. — Т. 2: Етнічні меншини в Україні. — С. 70. — ISBN 5-87534-108-14.
- ↑ а б в г Сергій Грабовський (13 серпня 2004). “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”: Курди та ассирійці в Україні. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 13 липня 2020.
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ Перепись г. Киева 16 марта 1919 г. = Перепис м. Києва 16 березня 1919 р / Киев. губ. стат. бюро ; (авт. предисл. Ал. Волков). — Киев : (Б. и.), 1920. — С. 7.
- ↑ Курдська література // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1995. — Т. 3 : К—Н. — С. 110. — 496 с. — ISBN 5-88500-023-9.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Национальный состав населения по республикам СССР. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (рос.)
- ↑ а б Момрик, 2011, с. 89.
- ↑ а б Ethnic composition of Ukraine 2001. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 9 червня 2020. (англ.)
- ↑ Детальна інформація про юридичну особу. usr.minjust.gov.ua. Міністерство юстиції України. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 16 вересня 2020.
- ↑ КРАЄВИД. postup.brama.com. Поступ. 10-11 червня 2000 року. Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 16 вересня 2020.
- ↑ Курдська діаспора пікетувала посольство США в Києві (фото) (укр.). Радіо Свобода. 16 жовтня 2019. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 16 вересня 2020.
- ↑ Курди проти тероризму. www.ukrinform.ua (укр.). Укрінформ. 23.01.2018. Процитовано 16 вересня 2020.
- ↑ Момрик, 2011, с. 87.
- ↑ а б Конта, 2015, с. 85-87.
- ↑ а б Момрик, 2011, с. 94.
- ↑ а б в Момрик, 2011, с. 95.
- ↑ Наказ Міністерства юстиції України від 4 червня 2009 року № 1395/5 «Про реєстрацію об'єднання громадян»
- ↑ а б Момрик, 2011, с. 96.
- ↑ Момрик, 2011, с. 99-100.
- ↑ Момрик, 2011, с. 98.
- ↑ Omarkhali, 2008, с. 108.
- Конта Р. Формування та сучасний стан єзидів в Україні як окремої етноконфесійної групи: теоретико-методологічні аспекти / Р. Конта, В. Люлька // Етнічна історія народів Європи. — 2015. — Вип. 47. — С. 85–89.
- Момрик А. П. Єзиди України (невідома діаспора) // Сходознавство. — 2011. — № 53-54. — С. 86-101.
- Khana Omarkhali[ru] (2008). On the Structure of the Yezidi Clan and Tribal System and its Terminology among the Yezidis of the Caucasus. The Journal of Kurdish Studies. VI: 104—119. Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 16 вересня 2020. (англ.)