Перейти до вмісту

Туркмени в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни населення
Рік Населення Зміна
1897[⇨] 8 —
1926[1] 21 +162.5%
1939[2] 3712 +17576.2%
1959[3] 1745 −53.0%
1970[4] 1045 −40.1%
1979[5] 1696 +62.3%
1989[6] 3399 +100.4%
2001[7] 3709 +9.1%
Динаміка зміни чисельності туркменів в Україні за даними переписів УРСР та України

Туркмени в Україні — національна меншина етнічних туркменів, що проживають в Україні, складова частина туркменської діаспори. Рідною мовою туркменів є туркменська, яка належить до тюркської мовної сім'ї, за віросповіданням туркмени є мусульманами-сунітами[8]. За Всеукраїнським переписом населення 2001 року в Україні проживало 3709 туркменів, найбільше — в Одеській області (811 осіб).

Історія

[ред. | ред. код]

За переписом населення Російської імперії 1897 року в 9 українських губерніях (Волинській[9], Київській[10], Подільській[11], Чернігівській[12], Полтавській[13], Харківській[14], Херсонській[15], Катеринославській[16] та Таврійській[17]) проживало 8 туркменомовних, у здебільшого українськомовній Кубанській області — 19 туркменомовних[18]. За переписом населення Києва 16 березня 1919 року в місті проживав 1 туркмен[19].

Згідно з переписом СРСР 1926 року на території УРСР проживав 21 туркмен, з них 10 чоловіків та 11 жінок; 16 осіб проживали в міських поселеннях, 5 осіб — у сільських[1]. У 1938 році в УРСР діяли щойно засновані 2 туркменські школи[20]. За припущенням О. Б. Бистрицької, їхня поява була обумовлена прибуттям до України депортованих туркмен зі Середньої Азії[20]. За переписом СРСР 1939 року в УРСР проживало 3712 туркменів[2].

За спогадами українського повстанця Романа Петренка серед інших в лавах Української повстанської армії також воювали туркмени[21].

За переписом СРСР 1959 року в УРСР проживало 1745 туркменів[3]. За переписом СРСР 1970 року в УРСР проживало 1045 туркменів[4]. У 1971 році в Україні проведений Тиждень туркменської літератури[8]. За переписом СРСР 1979 року в УРСР проживало 1696 туркменів[5].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність туркменів становила 3399 осіб[22][6][23], з них 2 352 особи (69,20 %) вказали своєю рідною мовою туркменську, 889 осіб (26,15 %) — російську, 117 осіб (3,44 %) — українську, 41 особа (1,21 %) — інші мови[6]. За переписом 1989 року з 3399 туркменів було 2476 чоловіків (72,84 %) та 923 жінки (27,15 %); 2894 особи (85,14 %) проживали в міських поселеннях, 505 осіб (14,86 %) — у сільській[6].

За Всеукраїнським переписом населення 2001 року в Україні проживало 3709 туркменів (0,0077 % населення держави)[7]. За переписом 2001 року вказали туркменську мову рідною 719 туркменів України (19,39 %), українську — 1079 осіб (29,09 %), російську — 1392 особи (37,53 %), інші мови — 88 осіб (2,37 %)[7]. Найбільше туркменів проживало в Одеській області (811 осіб, 21,87 % усіх туркменів України), з них 168 осіб в Одесі і 127 осіб у Ренійському районі (0,31 % населення району)[24]. Розподіл кількості туркменів за регіонами України за переписом 2001 року[24]:

Регіон Кількість, осіб % усіх туркменів України
Автономна Республіка Крим 226 6,09 %
Вінницька область 121 3,26 %
Волинська область 36 0,97 %
Дніпропетровська область 304 8,20 %
Донецька область 329 8,87 %
Житомирська область 51 1,38 %
Закарпатська область 37 1,00 %
Запорізька область 156 4,21 %
Івано-Франківська область 40 1,08 %
Київська область 126 3,40 %
Кіровоградська область 76 2,05 %
Луганська область 126 3,40 %
Львівська область 81 2,18 %
Миколаївська область 82 2,21 %
Одеська область 811 21,87 %
Полтавська область 73 1,97 %
Рівненська область 64 1,73 %
Сумська область 37 1,00 %
Тернопільська область 21 0,57 %
Харківська область 297 8,01 %
Херсонська область 56 1,51 %
Хмельницька область 33 0,89 %
Черкаська область 158 4,26 %
Чернівецька область 26 0,70 %
Чернігівська область 45 1,21 %
Київ 274 7,39 %
Севастополь 23 0,62 %
Україна 3709 100 %
Пам'ятник туркменському поетові Махтумкулі у Києві, 2009 рік

У 2000-2010-х роках туркменська діаспора в Україні зробила декілька кроків до самоорганізації своєї спільноти. У 2001 році в Шевченківському районі Києва біля Посольства Туркменістану встановлений пам'ятник туркменському поетові та засновнику туркменської літератури Махтумкулі[25]. Станом на 2006 рік єдиним містом в Україні, у якому діяла Гуманітарна асоціація туркмен світу, була Одеса[26]. У червні 2006 року представники асоціації та туркменської діаспори звернулися до міської влади Одеси з проханням виділити землю для побудови туркменського культурного центру[26]. Тоді, за словами голови правління Одеської гуманітарної асоціації «Туркмен світу» Ніязмурата Халлієва, в Одеській області проживало близько 10 тис. туркменів, а в Україні загалом — близько 45 тис. осіб[27]. Водночас, як заявив Халлієв, туркмени в Одесі не зазнавали ніяких переслідувань за національною ознакою[27].

У грудні 2013 року в Києві зареєстрована громадська організація «Діаспора туркменського народу»[28]. Того ж місяця організація посіла 3-тє місце в турнірі з футзалу серед діаспор національних меншин України «Футбол без ненависті та расизму»[29]. Представники туркменської діаспори беруть участь у святкуванні пам'ятних дах свого народу[30][31] та опікуються проблемами своїх співвітчизників в Україні[32].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1926 года. Национальный состав населения по республикам СССР. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  2. ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения по республикам СССР. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  3. ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по республикам СССР. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  4. ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1970 года. Национальный состав населения по республикам СССР. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  5. ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1979 года. Национальный состав населения по республикам СССР. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  6. ↑ а б в г Розподіл населення за національністю та рідною мовою (осіб) - Рік, Регіон, Національність, Тип поселення, Стать , Рідна мова / 1989(12.01). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 8 червня 2020. [Архівовано 2020-10-29 у Wayback Machine.]
  7. ↑ а б в Розподіл населення за національністю та рідною мовою. УКРАЇНА. 2001.ukrcensus.gov.ua. Державний комітет статистики України. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 червня 2020.
  8. ↑ а б Туркмени // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1980. — Кн. 2, [т. 9] : Тимошенко — Хмельницький Богдан. — С. 3286. — ISBN 5-7707-4049-3.
  9. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  10. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  11. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  12. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  13. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  14. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  15. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  16. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  17. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  18. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  19. ↑ Перепись г. Киева 16 марта 1919 г. = Перепис м. Києва 16 березня 1919 р / Киев. губ. стат. бюро ; (авт. предисл. Ал. Волков). — Киев : (Б. и.), 1920. — С. 7.
  20. ↑ а б Бубенок О. Б.. Мусульманське населення на теренах сучасної України: особливості формування етнічного складу / О. Б. Бубенок // Східний Світ. — 2006. — № 1. — С. 35.
  21. ↑ Боляновський А.. Інонаціональні військові відділи в складі УПА (1943—1944 рр.) / А. Боляновський // Галичина. — 2013. — № 24. — С. 126.
  22. ↑ Невелюк Я.. Туркмени // Етнічний довідник. — К., 1996. — Т. 2: Етнічні меншини в Україні. — С. 134-135. — ISBN 5-87534-108-14.
  23. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Национальный состав населения по республикам СССР. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  24. ↑ а б Ethnic composition of Ukraine 2001. Процитовано 8 червня 2020. (англ.)
  25. ↑ Президент Туркменістану відвідав Шевченківський район. Офіційний сайт Шевченківської районної державної адміністрації в м. Києві. 14 березня 2012. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 8 червня 2020.
  26. ↑ а б Туркмены попросили землю для строительства культурного центра в Одессе. www.reporter.com.ua (рос.). Процитовано 8 червня 2020.
  27. ↑ а б Представители туркменской диаспоры попросили у городских властей земельный участок. ИА «Контекст Причерноморье». Процитовано 8 червня 2020.
  28. ↑ ГО ДІАСПОРА ТУРКМЕНСЬКОГО НАРОДУ — Код ЄДРПОУ 39036626. YouControl. Процитовано 8 червня 2020.
  29. ↑ У Києві завершився турнір з міні-футболу серед діаспор України. chechen.org.ua. Процитовано 8 червня 2020.
  30. ↑ У Києві відбулося урочисте святкування 28-ї річниці Незалежності Туркменістану (укр.). OUTLOOK. 19 жовтня 2019. Процитовано 8 червня 2020.
  31. ↑ Туркменская диаспора Киева отметила праздник весны | Интернет-газета Turkmenistan.Ru. www.turkmenistan.ru. 22.03.16. Процитовано 8 червня 2020. (рос.)
  32. ↑ У Києві знайшли речі зниклої студентки з Туркменістану — ЗМІ. hromadske.ua (укр.). Процитовано 8 червня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Туркмени_в_Україні&oldid=43905073