Лохвицький повіт
| Лохвицький повіт | ||||
 | ||||
 | ||||
| Губернія | Полтавська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Лохвиця | |||
| Створений | 1781 рік | |||
| Площа | 2 342,98 версти² (1859) | |||
| Населення | 172 613 (1912) осіб | |||
| Попередники | Лубенський полк, Прилуцький полк, Гадяцький полк | |||
| Наступники | Лохвицький район | |||
Лохвицький повіт — адміністративно-територіальна одиниця Полтавської губернії Російської імперії. Утворений у 1781 році у складі Чернігівського намісництва (1781—1796), і за винятком тимчасової перерви (1796—1802) існував до 1923 року. Повітовий центр — місто Лохвиця.
За даними Генерального межування (1859) площа Лохвицького повіту становила 2 342,98 квадратних версти.
Територією повіту протікали річки Сула з притоками Лохвиця, Сулиця, Многа, Артополог.
У 1912 році Лохвицький повіт включав 260 населених пунктів, а населення повіту становило 172 613 жителів.
Лохвицький повіт був утворений у 1781 році.
Лохвицький повіт утворився із частин трьох полків: Лубенського, Прилуцького й Гадяцького. До першого з них належали такі сотні, що потім увійшли в повіти: три Лохвицькі, дві Сенчанські, Чорнуська, Городищенська і Куріньківська; до Прилуцького — Варвинська сотня; до Гадяцького — Рашівська і дві Комишнянських. Майже у повному складі до Лохвицького повіту увійшли Лохвицька, Сенчанська, Чорнуська, Куріньківська і у більша частина Варвинської сотні, а решта з вище зазначених дали Лохвицькому повіту лише незначні ділянки території[1].
Спершу перебував у складі Чернігівського намісництва.
Ліквідований у грудні 1796 року.
Відновлений у 1802 році у складі Полтавської губернії.
На початку 19 століття у повіті, серед платників податків, налічувалося 45116 осіб, з них 39 купців християнської віри, 285 міщан, 90 міщан-євреїв, 24621 козаків, 19750 поміщичих селян. У повіті було 9 волостей й одне староство. Налічувалося 69 церков, 81 священиків, 126 церковнослужителів, 120 євреїв. У селах Сенчі, Чорнухах й Варві було більш ніж по 3 церкви. Єдиний кам'яний будинок повіту знаходився у маєтку генерал-майора Милорадовича у Вороньках. У повіті було також 645 вітряків, 167 винокурень. Ярмарки були у Варві (3) та Сенчі (4). [2]
22 січня 1918 року на І-му з'їзді Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів Лохвицького повіту було проголошено радянську владу й обрано виконавчий комітет.
У 1923 році Лохвицький повіт був остаточно ліквідований.
У 1910 році в Лохвицькому повіті налічувалось 3 винокурні, шкіряний завод, махоркова фабрика, 5 парових млинів, 40 млинів з різними пристроями, 26 просорушок, 12 топчанів, 4 заводи мінеральних вод, 10 цегляних заводів, 3 механічні майстерні, фабрика олійних фарб.
З приходом радянської влади (1920) у повіті було націоналізовано близько 30 підприємств, 60 тисяч десятин землі.
Станом на 1895 рік у Лохвицькому повіті діяло 32 народних училища і 17 амбулаторій.
У 1913 році в повіті функціонували вже 158 шкіл (9 996 учнів), на 15 лікарняних дільницях працювало 16 лікарів і 27 фельдшерів.
З початком радянської влади у повіті діяли 185 трудових шкіл (16 тисяч учнів), 12 дитячих садків, 6 дитячих будинків, 4 професійні школи, 43 хати-читальні, 19 шкіл для дорослих, 86 просвіт, 15 бібліотек з центральною книгозбірнею, 32 хори, краєзнавчий музей.
Станом на 1886 рік налічував 271 сільську громаду, 186 поселень у 14 волостях. Населення — 119 333 осіб (58667 чоловічої статі та 60666 — жіночої), 21 132 дворових господарства[3].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 115271 | 88856 |
| Приватної власності | 96346 | 64229 |
| Казенної власності | 763 | — |
| Іншої власності | 2189 | 1836 |
| Загалом | 214569 | 154921 |
- Місто Лохвиця з передмістями Велика та Мала Приліпка, Високі Лазірки, Губчинці, Засулиця, Макушівка, Острів, Пеньки, Перекоп, Слобода.
Волосний поділ станом на 1886 рік:
| № | Назва | Центр | Населення | Кількість дворових господарств |
Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | Кількість поселень (сільських громад) |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Андріяшівська | Андріяшівка | 6527 | 1038 | 11697 | 8783 | 17 (12) |
| 2 | Вороньківська | Вороньки | 9761 | 1813 | 15511 | 10004 | 16 (23) |
| 3 | Івахницька | Івахники | 10642 | 1764 | 17916 | 12627 | 18 (22) |
| 4 | Лохвицька | Лохвиця | 10397 | 1897 | 19505 | 15594 | 17 (27) |
| 5 | Лучанська | Лука | 6708 | 1104 | 11325 | 8161 | 5 (14) |
| 6 | Мокіївська | Мокіївка | 5679 | 971 | 11263 | 6471 | 15 (7) |
| 6 | Озерянська | Озеряни | 7706 | 1420 | 16793 | 13362 | 9 (8) |
| 7 | Остапівська | Остапівка | 9545 | 1672 | 18920 | 14531 | 21 (12) |
| 8 | Пісківська | Піски | 10286 | 1856 | 18433 | 13436 | 19 (10) |
На 1912 рік було 15 волостей: ліквідовано Остапівську та Яцинівську волості, утворено Білоусівську, Білоцерківську та Гнідинську.
 | Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2012) |
Населення повіту станом на 1895 рік становило 158 636 чоловік.
- Дмитро Андрієвський (1892—1976) — один із засновників ОУН[4].
- Гончаренко Аверкій (1890—1980) — український військовик, командир українських частин у бою під Крутами.
- Падалка Лев Васильович (1859—1927) — український статистик, історик, археолог, етнограф, краєзнавець, громадський діяч.
- Ярошенко Володимир Мусійович (Воляр; 1898—1937) — український поет, байкар, прозаїк, драматург, літературний критик, кіносценарист. Жертва сталінського терору.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 січня 2016. Процитовано 19 квітня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Павловский И. Ф. Из прошлого Полтавщины. Хорол, Лохвица, Зеньков и их поветы сто лет назад. [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] Киевская старина", т. LXXVIII, 1902 г., ноябрь, стр. 83-86 (Документы, известия и заметки).
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
- ↑ Один із засновників ОУН Дмитро Андрієвський і його родинне село Бодаква. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 16 травня 2013.
- Лохвицький повіт // За ред. А. В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — ISBN 5-88500-033-6. — с. 470
- Первая Всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Таблица XIII. Распределение населения по родному языку. Т. Т.1-50. С.-Петербург: 1903—1905.
.png)