Перейти до вмісту

Луї Генго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Луї Генго
фр. Louis Guingot
Народження3 січня 1864(1864-01-03)[1]
Ремірмон
Смерть16 грудня 1948(1948-12-16)[1][2][…] (84 роки)
 Ле-Сен-Кристоф[4]
Країна Франція[1]
НавчанняНаціональна вища школа красних мистецтв і École nationale supérieure des arts décoratifsd
Діяльністьхудожник
НапрямокШкола Нансі
ВчительPierre-Victor Gallandd
ДітиHenri Guingotd
Роботи в колекціїmusée de l'École de Nancyd
CMNS: Луї Генго у Вікісховищі

Луї Ґенґо (фр. Louis Guingot; 3 січня 1864 — 16 грудня 1948) — французький монументальний живописець і засновник Школи Нансі (Нансійська школа). Під час Першої світової війни він став першим французьким камуфлером, його вважають винахідником військового камуфляжу для французької армії. У 1914 році він створив прототип камуфльованого однострою для французької армії, який не був затверджений, але пізніше армія використала цю ідею для маскування артилерійських гармат.

Біографія

[ред. | ред. код]

Луї Генго народився в Ремірмонті 3 січня 1864 року в Лотарингії[5]. Він вивчав мистецтво в Вищій школі красних мистецтв у 1880 році та в Вищій школі декоративних мистецтв у Парижі. Там його помітив П’єр-Віктор Галлан, директор Фабрики гобеленів (Manufacture des Gobelins), який включив його до своєї команди і до 1889 року Генго брав участь в оздобленні Пантеону в Парижі та багатьох будівель і замків у Центральній Європі. Пізніше Театру Вар'єте призначив його на три роки головним декоратором[6].

У 1892 році він одружився з Марі Ламбер і згодом приєднався до кола художників у Нансі і товаришував з Емілем Галле, художником-модернистом та засновником школи живопису в Нансі разом з Луї Мажореллем у 1901 році. Віллу Генго "La Chaumière" на вулиці д'Оксон у Нансі побудував архітектор Вайсенбургер. Його сад, споруди якого були прикрашені багатьма художниками школи Нансі, в липні 1906 року відвідав зі своїм почтом король Камбоджі Сісават [6].

Муралист

[ред. | ред. код]
«Політ на повітряній кулі» Луї Генго, 1902 рік. На повітряній кулі знаходяться Генго, художник Еміль Фріан, винахідник Henri Belliéni, а також мер міста Нансі Hippolyte Maringer

Ґенґо брав участь у розписі багатьох громадських і релігійних споруд у його регіоні, таких як театри у Вердені, Люневілі та Бюсанзі. Зокрема, приблизно в 1900 році він написав три фрески в церкві Вобексі. Він працював над оздобленням ресторанів і замків, таких як замок Манонкур-сюр-Сель (Château Colin) у Лотарингії [7], казино Vittel, брассері Charmes, стеля ратуші Епіналь і фабрика варення в Лівердені[8].

Він був членом керівного комітету школи Нансі з 1901 року. Його робота була обрана для портика Палацу свят для Міжнародної виставки в Нансі в 1909 році. Серед інших його функцій він був головним декоратором Театру Вар'єте (Théâtre des Variétés) на Монмартрі. Він працював декоратором Народного театру народу в Бюсанзі, був близьким другом Моріса Поттечера та головним декоратором театру Люневіль[9]. Його син Анрі Генго (1897-1952) був куратором Musée d'Épinal і співзасновником Musée de l'Imagerie[10].

Камуфлер

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка в Нансі на честь Луї Генго, винахідника військового камуфляжа

Ґенго цікавився новими декоративними процесами для тканин і завіс, що спонукало його розробити військовий камуфляж під час Першої світової війни разом із Жаном-Батістом Еженом Корбеном. Він і його син Анрі почали створювати камуфляж для армії у своїй майстерні в Нансі восени 1914 року[11]. Потім він пішов в армію і працював у спеціальному відділі малярів, що спеціалізувався на виробництві цієї тканини. Він був винахідником першого у Франції військового камуфляжу[12][13], про що свідчить «леопардовий» костюм[8]. Оригінальний камуфльований китель був подарований музею Лотарингії в Нансі в 1981 році Альбертом Конте, його останнім учнем з 1942 по 1945 роки в Ле-Сен-Крістоф[14], який отримав його від вдови художника в 1976 році[15]. Він відправив прототип лляної камуфляжної куртки у французьку армію і запропонував свій винахід. Це було повернуто йому з пізніше втраченим листом із висловленням інтересу, а з правого боку куртки був вирізаний прямокутний шматок тканини[11]. Армія зберегла зразок, але більше ніколи не зв'язувалася з винахідником. Однак його ідею підхопили для маскування гармат. Підрозділ маскування, як він запропонував, із залученням кількох художників, був створений у Домгермені в Мерт і Мозель під керівництвом Гірана де Сева[6][16][17][18].

Смерть і спадок

[ред. | ред. код]

Похований у Букс'єр-о-Дам поблизу Нансі в Лотарингії. Його колишня вілла в Нансі переобладнана під окремі квартири, але її оригінальний фасад зберігся.

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • Камуфляжні матеріали, виставлені в Музеї Лотарингії, Ненсі
  • Фрески чотирьох пір року для замку Манонкур-сюр-Сель у Мерт і Мозель
  • Фрески на хорах церкви Вобексі в Вогезах
  • Картина в Musée français de la brasserie у Сен-Ніколя-де-Пор [19]
  • Arbre (Дерево), перша половина 20 ст. Musée départemental d'art ancien et contemporain, Епіналь [20]
  • Паравент (Екран), в. 1900 рік. Musée départemental d'art ancien et contemporain, Епіналь [21]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в RKDartists
  2. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. ↑ GeneaStar
  4. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
  5. ↑ Martan (1864). Vosges (88). Guide National des Maisons Natales. Процитовано 8 травня 2017.
  6. ↑ а б в Conte, Albert. Biography of Louis Guingot. lay-saint-christophe.fr (англ.). Процитовано 4 жовтня 2019.
  7. ↑ The Guingot Frescoes, chateau-de-manoncourt.com [Архівовано 2013-09-23 у Wayback Machine.]
  8. ↑ а б Thiery, 2007.
  9. ↑ Testimony of Louis Guingot to Albert Conte. Correspondence with the staff of the Lunéville Theatre. Notice of the Château de Lunéville
  10. ↑ Testimony of Mercédès Guingot to Albert Conte: she was the widow of Henri Guingot, and her biography. Musée départemental d'art ancien et moderne d'Epinal: Collection Guingot 2010
  11. ↑ а б Testimony of Louis Guingot to Albert Conte. Biography of the artist by the latter "Louis Guingot and the others" 1996 and 2013, deposited in the Departmental Archives of Meurthe and Moselle-54
  12. ↑ Peccatte, Patrick (14 квітня 2015). Cubism and camouflage – a myth of art history. Déjà Vu. ISSN 2262-5445. Процитовано 8 травня 2017.
  13. ↑ Thiery, Frédéric (2007). 1914. 'La Première Veste de Camouflage de Guerre du Monde' est Inventée par Louis Guingot [1914. 'The First Camouflage Jacket of the World War' is Invented by Louis Guingot]. Guerres Mondiales et Conflits Contemporains (227): 7—21. doi:10.3917/gmcc.227.0007.
  14. ↑ The true story of Louis Guingot. L'Est Républicain. 4 травня 2017. Процитовано 8 травня 2017.
  15. ↑ Musée Lorrain, Nancy: donations
  16. ↑ Renaud, Marie (13 квітня 2014). Rencontre: Une histoire de veste [Encounters: The Story of a Jacket]. Le Républicain Lorrain. Процитовано 4 жовтня 2019.
  17. ↑ Louis Guingot: Veste de camouflage [Louis Guingot: Camouflage Jacket] (фр.). Museum of Lorraine. Процитовано 29 січня 2023.
  18. ↑ Rivat, Anthony (22 грудня 2019). En 1914, Louis Guingot invente le camouflage de guerre [In 1914, Louis Guingot invents military camouflage]. Vosges Matin (фр.). Процитовано 29 січня 2023.
  19. ↑ Musée Français de la Brasserie. Процитовано 8 травня 2017.
  20. ↑ Image and description at Musée numérique des Vosges
  21. ↑ Image and description at Musée numérique des Vosges

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луї_Генго&oldid=42755262