Німецькі камуфляжі Другої світової війни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Німецький парашютист в куртці з камуфляжем Splintertarn-31. (Монтекассіно, Італія, 1944 рік)
Солдат гренадерської танкової дивізії СС у куртці з деформаційним камуфляжем Erbsenmuster. (Нормандія, 1944 рік)

Німецькі камуфляжі Другої світової війни — деформаційні військові камуфляжі для одностроїв, що використовувались Вермахтом та були розроблені перед та під час Другої світової війни. Перший візерунок, Splittertarnmuster («уламковий камуфляж»), був розроблений ще у 1931 році для Райхсверу Веймарської республіки і спочатку призначався для польових армійських тентів Zeltbahn. Візерунки камуфляжу для оодностроїв, розроблені на його основі, поєднували візерунок із переплетених неправильних «ламаних» багатокутників зеленого, бежевого і коричневого кольорів із тонкими вертикальними штрихами «дощу».

Пізніші камуфляжні шаблони, які були розроблені в 1937-1944 роках Йоганном Георгом Отто Шиком для Ваффен-СС, складались з більш плавних візерунків, більш схожих на органічні форми. Були розроблені двосторонні камуфляжні маск-халати, що забезпечували маскування протягом двох сезонів: літо та осінь, або літо та зима (сніговий).

Крім першого камуфляжа Splittertarnmuster та останнього камуфляжа Leibermuster, що почав видаватись лише в 1945 році, використання усіх інших камуфляжів було обмежено військами Ваффен-СС, нібито через належний їм патент, хоча деякі варіанти камуфляжів використовувалися іншими підрозділами Вермахта, включаючи Люфтваффе. Виробництво камуфляжів наприкінці війни було обмежено браком ресурсів та матеріалів, особливо високоякісної водонепроникної щільної бавовняної тканини (брезенту)[1].

Історія

[ред. | ред. код]
Двосторонній халат Waffen-SS з камуфляжем Eichenlaubmuster (дубовий лист A) для осені та зими.

Рейхсвер (армія Веймарської республіки) почав експериментувати з камуфляжними візерунками для одностроїв перед Другою світовою війною, і деякі армійські підрозділи з 1931 року використовували однострої з камуфляжем Splittertarnmuster («уламковий камуфляж»), що спершу призначався для військових наметів-пончо Zeltbahn.

Бойові підрозділи Ваффен-СС використовували різні моделі з 1935 року. Камуфляжні візерунки СС були розроблені Йоганном Георгом Отто Шиком, мюнхенським професором мистецтва, а потім директором німецького дослідницького підрозділу камуфляжу[a] на прохання майора СС Віма Брандта. Брандт був інженером і командиром розвідувального батальйону SS-VT, і він шукав кращого маскування. Шик досліджував вплив світла на дерева влітку та восени. Це призвело до ідеї реверсивного камуфляжного одягу із зеленими літніми візерунками з одного боку та коричневими осінніми з іншого. У 1937 році зразки були випробувані в польових умовах полком SS-VT Deutschland, в результаті чого було оцінено, що вони скоротять втрати на п'ятнадцять відсотків[b]. У 1938 році двосторонній весняно-осінній чохол для шолома, халат і маска для обличчя снайпера в лісових візерунках Шика на водонепроникній бавовняній тканині були запатентовані для Ваффен-СС. Кажуть, що патент не дозволяв Вермахту використовувати візерунки, які стали характерною розпізнавальною ознакою Ваффен-СС під час війни. Однак, крім Ваффен-СС, уніформу з камуфляжем носили також деякі інші німецькі підрозділи, у тому числі з 1941 року Люфтваффе, яке мало власну версію Splittertarnmuster [3], а також Крігсмаріне (флот) та Fallschirmjäger (десантники)[4][5][6]. Однострої з новим камуфляжем Leibermuster, розроблені в 1945 році, планувалося випустити як для СС, так і для Вермахту, але він зявився надто піздно і не встиг отримати широкого розповсюдження[3].

У листопаді 1938 року німецькі компанії Warei, Forster і Joring почали випускати намети, нашоломники та маскхалати. Спочатку вони були надруковані вручну, обмеживши поставки до січня 1939 року лише 8400 аркушів, 6800 чохлів для касок і невеликої кількості халатів. До червня 1940 року машинний друк почав працювати, і для Ваффен-СС було виготовлено 33 000 халатів. Проте поставки високоякісної бавовняної качки залишалися критично нестачими протягом усієї війни і фактично закінчилися в січні 1943 року. Його замінила неводонепроникна бавовняна тканина[7][8].

Візерунки

[ред. | ред. код]

Німецькі назви, які використовуються для візерунків (Platanenmuster, Palmenmuster, Eichenlaubmuster тощо) не використовувалися в німецьких збройних силах, а були запропоновані післявоєнними колекціонерами мілітарії переважно з англомовних країн[4].

Шаблони, розроблені Шиком [1]
Німецька назва Англійська назва Дата Зображення Примітки
Splittertarnmuster-31
(Buntfarbenmuster) 		Уламковий камуфляж («Барвистий камуфляж») 1931 рік Будучи першим німецьким камуфляжним зразком, спочатку він використовувався на польових наметах Zeltbahn для відділень Вермахту. Шаблон також відомий як Splitter A.
Platanenmuster Платановий візерунок 1937–1942 роки Використовувався Waffen-SS. Літня та осіння версії[1]. Перший «плямистий» камуфляж
Rauchtarnmuster Задимлений камуфляж 1939–1944 роки Зразок Використовувався Waffen-SS. Літня та осіння версії [1]
Palmenmuster Пальмовий камуфляж 1941–? Зразок Використовується Waffen-SS. Літня та осіння версії[1][4]
Luftwaffen-Splittermuster-41 Уламковий камуфляж Люфтваффе 1941 рік Варіант Splittertarnmuster ВПС Німеччини[3]; також відомий як Splitter B.
Beringtes

Eichenlaubmuster

Камуфляж «Дубове листя» Б 1942–1945 роки Зразок [1] [4]
Eichenlaubmuster Камуфляж «Дубове листя» А 1943–1945 роки Літня та осіння версії. Двосторонні халати Waffen-SS. Також для полотна наметів Zeltbahn[1][4].
Sumpfmuster Болотний камуфляж 1943 рік Варіант камуфляжа Splittertarnmuster з більш округлими формами плям та в більш зеленій кольоровій гамі. Двосторонні комбінезони з сніговим камуфляжем на протилежній стороні[1][4].
Erbsenmuster Гороховий камуфляж 1944–1945 роки Використовувався Waffen-SS. На основі шаблона камуфляжа Eichenlaubmuster[1][4].
Leibermuster Камуфляж Ляйбера[c] 1945 рік Контрастний нерегулярний візерунок. Мав властивості поглинання інфрачервоного випромінювання. Призначений для заміни всіх попередніх шаблонів, але через брак часу та ресурсів набув лише обмеженого використання[1][4]. Став натхненником післявоєнних камуфляжів США ERDL та Woodland[9]

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Flächentarn — післявоєнний східно-німецький камуфляж, що використовувався ЗС НДР в 1956-1967 роках.
  • Strichtarn — післявоєнний східно-німецький камуфляж, що використовувався ЗС НДР в 1965-1990 роках.
  • Flecktarn — післявоєнний німецький камуфляж, що використовується Бундесвером з 1990 року.
  • Tropentarn — пустельна версія камуфляжа Flecktarn, що використовується Бундесвером з 1994 року.

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Про Шика майже нічого не відомо, крім цих голих фактів. Режисер Майкл Медсен планував зняти фільм «Чорний ліс» про темне життя Шика, але він так і не з'явився..[2]
  2. ↑ Методологія цих розрахунків невідома
  3. ↑ названий на честь інженера Гельмута Ляйбера з Фрайбурга, який спільно з компанією Schlieper & Baum AG, Вупперталь, володів патентом на виробництво цього камуфляжа

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л Beaver та Borsarello, 1995, с. 202.
  2. ↑ DFI, 2003.
  3. ↑ а б в Dougherty, 2017, с. 45—47.
  4. ↑ а б в г д е ж и Newark, 2007, с. 133—137.
  5. ↑ Davis, 1998.
  6. ↑ Wilkinson-Latham, 2011.
  7. ↑ Mann, 2014, с. 103.
  8. ↑ Ferguson та Lumsden, 2009, с. 310.
  9. ↑ Richardson, 1945.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Beaver, Michael D.; Borsarello, J. F. (1995). Camouflage Uniforms of the Waffen-SS. Schiffer. ISBN 1-84176-854-5.
  • Davis, Brian L. (1998). German Army uniforms and insignia : 1933 - 1945. Brockhampton Press. ISBN 978-1-86019-869-4.
  • DFI (2003). Michael Madsen born 1971 Documentaries. Danish Film Institute. ... 2003 ... IN DEVELOPMENT: ... The Black Forest. A film on dead angles & Modern Identity. The life's and disappearances of Professor Otto Schick, key German master camouflage inventor, WWII
  • Dougherty, Martin J. (2017). Camouflage At War: An Illustrated Guide from 1914 to the Present Day. Amber Books. ISBN 978-1-78274-498-6.
  • Ferguson, Robert; Lumsden, Robin (2009). Himmler's SS: Loyal to the Death's Head. History Press. ISBN 978-0-7524-9722-8.
  • Mann, Chris (2014). SS Totenkopf: The History of the 'Death's Head' Division 1940–45. Amber Books. ISBN 978-1-907446-87-0.
  • Newark, Tim (2007). Camouflage. Thames and Hudson. ISBN 978-0-500-51347-7.
  • Richardson, Francis (1945). Camouflage Fabrics both Plain and Printed for Military Use by the German SS and German Army. Reprinted in: Borsarello, J.F. (Ed.) (1990). SS & Wehrmacht Camouflage, ISO Publications.
  • Wilkinson-Latham, Ed (2011). A Short History of Camouflage. Toronto Standard.

Подальше читання

[ред. | ред. код]
  • Mollo, Andrew (1987). The Armed Forces of World War 2: Uniforms, Insignia and Organization. Little, Brown.
  • Palinckx, Werner; Borsarello, J.F. (2002). Camouflage Uniforms of the German Wehrmacht. Schiffer.
  • Peterson, Daniel (1998). Europa Militaria No 17: Wehrmacht Camouflage Uniforms and Post-War Derivatives. Crowood Press.
  • Peterson, Daniel (2001). Europa Militaria No 18: Waffen SS Camouflage Uniforms and Post-War Derivatives. Crowood Press.
  • Steven, Andrew; Amodio, Peter (1998). Europa Militaria No. 6: Waffen SS Uniforms in Colour Photographs. Crowood Press.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Німецькі_камуфляжі_Другої_світової_війни&oldid=40544071