Максиміліан Точ

Максиміліан Точ
англ. Maximilian Toch
Народився	17 липня 1864(1864-07-17) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Помер	травня 28, 1946(1946-05-28) (у віці 81 рік) США
Країна	США
Діяльність	хімік
Alma mater	Cooper Union New York University Columbia University

Максиміліан Точ (англ. Maximilian Toch; 17 липня 1864 — 28 травня 1946) — американський промисловий хімік та виробник фарб, який розробив метод заповнення бетону, який використовувався при будівництві Панамського каналу. Був співвласником нью-йоркських фірм Toch Brothers і Standard Varnish Works, де очолював відділ досліджень і виробництва. До та під час Першої світової війни він зробив великий внесок у розвиток корабельного камуфляжу в Сполучених Штатах, а також став першим практиком використання хімії для перевірки автентичності творів мистецтва.

Біографія

Згідно з некрологом у New York Times (1946), Точ народився і виріс у Нью-Йорку. Він навчався в архітектурній школі Cooper Union і Нью-Йоркському університеті, а потім закінчив аспірантуру в Колумбійському університеті. Він також здобув ступінь юриста. Викладав хімію, хімічну інженерію та промислову хімію в коледжах та університетах, зокрема в Cooper Union, Пекінському університеті, Колумбійському університеті, Міському коледжі Нью-Йорка та Національній академії дизайну.

Корабельний камуфляж

Згідно з газетою New York Times (1946), в якій Точ згадується як «перший американський камуфлер», його внесок у камуфляж кораблів включав створення кольору, прийнятого ВМС США як стандартний «корабельний сірий» (battleship gray). За його власними словами, він замаскував укріплення в Панамі ще в 1915 році, успіх чого призвів до того, що його призначили маскувати верфі та доки на східному узбережжі США під час Першої світової війни.

У 1917 році план приховування кораблів, розроблений Точем, відомий як система Точа, був одним із п'яти засобів маскування, схвалених Консультаційною радою Військово-морських сил США для використання на торговельних суднах. Він переконався, що неможливо значно знизити загальну видимість корабля і що кращою метою буде введення супротивника в оману щодо курсу корабля, за допомогою корабельного камуфляжа, відомого як сліпучий камуфляж.

Автентифікація мистецтва

Коли в 1920-і роки постало спірне питання про авторство багатьох картин, приписуваних Рембрандту, що знаходились в публічних колекціях художніх музеїв, Точ запропонував метод хімічного аналізу віку творів мистецтва. Він встановив, що число куплених і проданих в різний час картин Рембрандта є бідьшим за число картин, які він міг би сам написати, у 6-10 разів, у тому числі твори в колекціях художніх музеїв. Як наслідок, у той час зазначалось, що торговці мистецтвом «перебувають в абсолютному страху перед ним».

Роботи

Точ написав декілька книг на теми, пов'язані з хімією, серед яких «The Chemistry and Technology of Mixed Paints» (1907), «Materials for Permanent Painting» ( 1911), «How To Paint Permanent Pictures» (1922), «Paint, Paintings and Restoration» (1931) та «Protection and Decoration of Concrete» (1931). Він був дядьком експерта з художніх матеріалів Ральфа Майєра, автора «The Artist's Handbook» (1940).

Джерела

• Behrens, Roy R. (2002), False Colors: Art, Design and Modern Camouflage. Dysart, Iowa: Bobolink Books, p. 92. ISBN 0-9713244-0-9
• ___ (2009), Camoupedia: A Compendium of Research on Art, Architecture and Camouflage. Dysart, Iowa: Bobolink Books, pp. 236–238. ISBN 978-0-9713244-6-6
• Hendrick, Ellwood (1929), «American Contemporaries: Maximilian Toch» in Industrial and Engineering Chemistry Vol 21 No 7, p. 704.
• New York Times (1946), «Dr. Toch, Chemist and Art Expert, 81» (May 31), p. 23.
• Toch, Maximilian (1918), «The Fine Art of Military Camouflage» in Munsey's Magazine Vol 64 No 1 (June), pp. 5–8.
• ___(1919). «Discussion» in Transactions of the Illuminating Engineering Society Vol 14 (July 21), pp. 230–232.
• ___(1931), «Adventures in Camouflage» in The Military Engineer Vol 23 (July–August), pp. 307–309.
• Warner, Everett L. (1919), «Fooling the Iron Fish: The Inside Story of Marine Camouflage» in Everybody's Magazine (November), pp. 102–109.