Перейти до вмісту

Любомир Ніколов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Любомир Ніколов
болг. Любомир Николов
ПсевдонімКолін Волмбері
Тім Деніелс
Нарві
Народився10 січня 1950(1950-01-10)
Казанлик, Народна Республіка Болгарія
Помер20 липня 2024(2024-07-20) (74 роки)
Софія, Болгарія
ГромадянствоБолгарія Болгарія
Національністьболгарин
Діяльністьпрозаїк, творець ігор, перекладач, сценарист, публіцист
Alma materСофійський університет Святого Климента Охридського Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівболгарська
Роки активності1969–
Напрямокпроза
Жанрнаукова фантастика, книга-гра, переклад, публіцистика
Magnum opus«Хробак на осінньому вітрі»
Премії«Гравітон», «Єврокон»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ніколов.

Любомир Ніколов (болг. Любомир Николов — болгарський письменник-фантаст, перекладач і редактор, також відомий під псевдонімами Колін Волмбері та Тім Деніелс, під якою він публікує книгу-гру. Він є «батьком» жанру книга-гра в Болгарії[1]. Ніколов є одним із шанованих толкіністів і відомий перекладом чотирьох книг Джона Р. Р. Толкіна — «Володар перснів», «Сильмариліон», «Незавершені оповіді Нуменора та Середзем'я» і «Діти Гуріна»[2]. Любомир Ніколов — автор багатьох казок для дітей, фантастичних оповідань та романів.

Біографія

[ред. | ред. код]

Любомир Славов Ніколов народився 10 січня 1950 у м. Казанлик[3]. Він є братом письменника Сіма Ніколова[4]. Одружений, має одну доньку. Навчався на машинобудуванні у місті Тула, Росія. Закінчив факультет журналістики Софійського університету «Климент Охридський» у 1977 р. Під час навчання працював на Болгарському телебаченні, де разом зі своїми колегами під псевдонімом «Іван Славков» знімає шоу «На пагорбах часу». Працював у Центральній раді болгарських профспілок, у журналі «Крила» та у різних періодичних виданнях. Дебютував у науковій фантастиці у 1969 році оповіданням «Головний свідок»[5] . З 1991 року є професійним перекладачем і письменником[6].

Любомир Ніколов — перший болгарський автор книг-ігор. Він починає писати подібні твори в 1992 році, натхненний англійською книгою-грою, яку він випадково купив в антикварному магазині, він вирішив написати власну[7]. Першою книгою-грою, який він написав, називається «У лабіринті часу». , але був опублікований Плеяди як його третій. Спершу була опублікована «Вогняна пустеля» Equus Art (під його справжнім ім'ям), яка була першою опублікованою книгою-грою болгарського автора. Далі йде «Замок гоблінів» (зараз під псевдонімом Колін Волмбері), виданий «Плеядами». Пише переважно фентезійні (у тому числі фентезійно-гумористичні) та пригодницькі книги. Він досяг найбільшого успіху з кількома серіями — циклом про свого знакового персонажа, археолога Діка Ченсі, кількома книгами-іграми про гоблінів, історично заснованими на творах «Вершник Апокаліпсису» та «Тінь Сатани», а також епопічною фентезійною трилогією, події якої відбуваються у світі, підкореному чудовиськами — «Річка, з якої ніхто не повертається», «Цвяхи проти вогню» та «Крижаний вихор смерті». Його книги-ігри характеризуються відносно простими ігровими системами та акцентом на літературу, а правильний шлях всередині підтверджує моральний вибір; Колін завжди винагороджує мужність, дружбу та благородство[8].

Дебютний роман автора «Суд поколінь» (у співавторстві з хіиіком Георгієм Георгієвим) являє собою екологічну антиутопію. Також Ніколов є автором сольних фантастичних романів —— «Кріт», «Хробак під осіннім вітром», «Десятий праведник»[9][7]. За його оповіданням «Гребінець для гобліна», знято телефільм[8]. Він написав близько 25 книг-ігор під псевдонімом Колін Волбері (Colin Walmbury) до занепаду цього жанру у 1999 році. Любомир Ніколов працював позаштатним перекладачем і письменником у жанрі фентезі. Майже з самого початку є учасником Клубу художньої літератури імені Івана Єфремова при Софійському міському молодіжному центрі. Майже з самого заснування є членом клубу художньої літератури «Іван Єфремов» при Софійському міському молодіжному центрі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Любомир Ніколов — лауреат премії «Єврокон» (Франція, 1987), «Соцкон» (1989) і «Гравітон» (2001)< за загальну креативність, нагороду читача за найкращий фантастичний роман десятиліття (2002), Премія Спілки перекладачів. «Крижана цитадель» отримала нагороду «Книга року в Болгарії» 2014[10] та за «Найкращу книгу-гру» від Національної премії фентезі 2015. На цих же нагородах Любомир Ніколов отримав приз за найкращого перекладача.[11]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
  • «Суд поколінь» (болг. «Съдът на поколенията») (разом з Георгієм Георгієвим[bg]), 1978 р.
  • Кріт (болг. «Къртицата»), 1981
  • «Хробак на осінньому вітрі» (болг. «Червей под есенен вятър»), 1986 (отримав премію «Єврокон» за 1987 рік)
  • «Десятий праведник» (болг. «Десетия праведник»), 1999 (отримав «Читацьку премію за найкращий роман десятиліття»)[12]
  • Сіра дорога, частина I: Спадкоємець (болг. «Сивият път част I: „Наследникът »), 2014
  • «Забуті казки» (болг. «Забравени сказания»), 2014

Оповідання

[ред. | ред. код]
  • «Головний свідок»
  • «Крапля волі»Курсивний текст
  • «Доставка в пляшці»
  • «Гоблінський гребінь»
  • «Ліс»
  • «Ліки від ліні»
  • «Ніде бар»
  • «До кінця зимової ночі»
  • «Свято гунів»
  • «Канікули починаються»
  • «Посланець старійшин»
  • «Принтер для барабанів»

Книги-ігри

[ред. | ред. код]
  • «Ніч перевертнів»
  • «Син світла»
  • Пекельна вежа
  • «Останні двері»
  • «Вогняна пустеля»
  • «Замок гоблінів»
  • «У лабіринті часу»
  • Операція «Зоряний гість»
  • «Крижані пірати»
  • «Річка, з якої ніхто не повертається»
  • «Політ грифона»
  • «Цвяхи проти вогню»
  • «Крижаний вихор смерті»
  • «Гримуар»
  • «Врятувати Титанік»
  • «Гобліни повернулися»
  • «Таємниця гоблінів»
  • «Ліс демонів»
  • Чорне дзеркало
  • «Прокляття замку Муш-Мурок»
  • Вершник Апокаліпсису
  • «Тінь Сатани»
  • «Конан і гра богів»
  • «Колони вічності»
  • «Квинтар слонів»
  • «Підземний біг ([strat]])»
  • «Володар звірів» (під псевдонімом Тім Деніелс)
  • «Три камені долі» (під псевдонімом Тім Деніелс)
  • «Святилище Гіпербореї» (під псевдонімом Тім Деніелс)
  • «Крижана цитадель» (Премія «Золота Ніка»[ru]) за найкращу книгу-гру 2014 року, нагорода за найкращу болгарську книгу за 2014 рік від «Цитаделі»

Збірки

[ред. | ред. код]
  • «Нові казки з усього світу», 2012

Переклади

[ред. | ред. код]

Любомир Ніколов перекладав понад 100 книг різних жанрів. Серед них:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ [1]
  2. ↑ Любомир Николов (автор и преводач). Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
  3. ↑ ПРЕВОДАЧАТ НА "ВЛАСТЕЛИНЪТ НА ПРЪСТЕНИТЕ" ЛЮБОМИР НИКОЛОВ - Елена Владова. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
  4. ↑ Сим Николов за книгите-игри. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
  5. ↑ Любомир Ніколов на сайті https://flibusta.club/ [Архівовано 30 грудня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)]
  6. ↑ Любомир Николов - първият лауреат на фондация "Елизабет Костова". Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
  7. ↑ а б Любомир Николов: “Българската фантастика се намира в много труден период на съзряване!” Десислава Бакърджиева - 9 Септември 2004. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
  8. ↑ а б На лов за фантаст Брой 4 (488), 29.01.2002 - 4.02.2002 г. Изборът на Мария Станкова:. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
  9. ↑ ПРЕВОДАЧЪТ НА "ВЛАСТЕЛИНЪТ НА ПРЪСТЕНИТЕ" ЛЮБОМИР НИКОЛОВ - Елена Владова. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
  10. ↑ Нагороди за 2014 р. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 12 квітня 2022.
  11. ↑ Национални фантастични награди 2015 – резултати, архів оригіналу за 3 лютого 2017, процитовано 19 травня 2016
  12. ↑ 'Десетият праведник' е най-добрата наша фантастична книга за последните 10 г. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Любомир_Ніколов