Перейти до вмісту

Лють

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Лють — крайня форма гніву.

З біологічної точки зору, лють — це перезбуджений стан царини мозку, котрий впливає на формування психікою негативних емоційних відчуттів у свідомості людини, обумовлене надлишком збуджуючих речовин — природною їх генерацією, внаслідок якихось фізіологічних процесів, або введених у кров ззовні.

Лютувати — виявляти безжальну ірраціональну жорстокість, нещадність (щодо людини)[1].

Етимологія

[ред. | ред. код]

Слово «лють» походить з бл. 1300 р. і означає «божевілля, безумство; напад шаленства; необдуманість, нерозсудливість, сильна або бурхлива емоція, гнів; запеклість у бою; насильство» (про бурю, пожежу тощо); з давньофранцузької rage - «дух, пристрасть, лють, несамовитість» (про бурю, пожежу тощо). ); від старофранцузького rage або raige, що означає «дух, пристрасть, лють, шаленство, божевілля»; від середньовічного латинського rabia 11 століття; від латинського rabies, що означає «божевілля, лють, шаленство», яке пов'язане з латинським rabere «божеволіти, шаленіти» [2].

Лють, Tacuinum Sanitatis casanatensis (14 століття).

Існує багато споріднених слів. Латинське rabies, що означає «гнів, лють», споріднене з санскритським raag (насильство) [3]. Вульгарне латинське написання слова має багато відповідників при перекладі багатьма сучасними романськими мовами, такими, як іспанська, галісійська, каталонська, португальська та сучасна італійська: rabia, rabia, ràbia, raiva і rabbia відповідно.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Лютувати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. rage | Etymology of rage by etymonline. www.etymonline.com (англ.). Процитовано 21 січня 2025.
  3. Merriam-Webster's Collegiate Dictionary. web.archive.org. 4 березня 2016. Процитовано 21 січня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]