Перейти до вмісту

Лю Цисінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лю.
Лю Цисінь
刘慈欣
Ім'я при народженнікит.: 刘慈欣
Народився23 червня 1963(1963-06-23) (61 рік)
Пекін, КНР
ГромадянствоКНР КНР
Національністьхань
Діяльністьписьменник
Сфера роботилітература[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПівнічно-Китайський інститут водних ресурсів та електроенергетики
Мова творівкитайська
Роки активності1999 —дотепер
Напрямокфантастика
Жанрнаукова фантастика Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opus«Проблема трьох тіл» (2006)
«Темний ліс» (2008)
«Вічне життя Смерті» (2010)
Нагороди
CMNS: Лю Цисінь у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Лю Цисінь (кит. трад. 劉慈欣, спр. 刘慈欣, піньїнь: Liú Cǐxín, 23 червня 1963, Пекін, Китайська Народна Республіка[3]) — китайський письменник-фантаст, вважається обличчям китайської фантастики, а також найбільш плідним і популярним фантастом Китаю[4]. Лауреат премії Г'юго, дев'ятиразовий лауреат премії «Галактика» з науково-фантастичної літератури, двічі нагороджений премією «Туманність». Працює в жанрі «жорсткої» наукової фантастики.

Біографія

[ред. | ред. код]

Лю Цисінь народився 23 червня 1963 року в Пекіні, КНР, в родині працівника Китайського інституту досліджень вугілля.

1966 року під час Культурної революції його батько з родиною змушений був перебратися в Янцюань, провінція Шаньсі, де працював на вугільній шахті.[3][5] Через те, що шахта була зоною війни між різними фракціями і угрупуваннями Культурної революції, батьки відправили сина жити в рідне село в повіті Лушань, провінції Хенань. Там пройшло його дитинство.[6] Через походження з родини інтелігенції, попри численні заяви його не прийняли у піонери у початковій школі. За словами Цисіня, це дуже вплинуло на його подальше життя: він відчував сором, але отримав внутрішню силу, аби впоратися з невдачами.[3]

Лю отримав технічну підготовку у Північно-Китайському інституті водних ресурсів та електроенергетики, який закінчив 1985 року. З 1985 до 2009 року він працював інженером-комп'ютерником на розташованій в Янцюані вугільній електростанції, поки її не було закрито з екологічних міркувань.[3]

У липні 2018 року Лю Цисінь обійняв посаду радника (англ. chief thinker) з питань інновацій в китайській філії венчурної інвестиційної компанії IDG Capital.[7]

Лю одружений і має дочку.[8]

Творчість

[ред. | ред. код]

Лю Цисінь з дитинства любив читати науково-фантастичні твори, був фанатом фантастики, особливо Артура Кларка і Жуля Верна[5]. На його жаль, доступних творів під час Культурної революції було небагато, тому всі знайдені науково-фантастичні книги читалися неодноразово. Ще у старшій школі вперше спробував писати.[9]

Згодом Лю Цисінь відзначав, що «2001: Космічна Одіссея» і «Побачення з Рамою» Кларка, мали найбільший вплив на стиль його письма. Він навіть припускає, що «всі його твори є поганими імітаціями творів Кларка». Другим за впливом Лю вважає Джорджа Орвелла, завдяки якому зрозумів значні можливості фантастики у відтворенні критичного погляду на сучасність. Не менш вагомим і улюбленим для нього твором він назвав «Марсіанські хроніки» Рея Бредбері.[10]

Лю створив чимало оповідань, але успіху в редакціях не мав. 1989 року Лю, за допомогою редактора WordStar для DOS, надрукував свій перший довгий науково-фантастичний твір «Ера Наднової» (超新星纪元), як і більш ранні праці, її протягом багатьох років ніхто не бажав видавати.[9]

1999 року Лю Цисінь, нарешті, був помічений редакторами часопису «Світ наукової фантастики» (кит.: 科幻世界). Вони визнали автора незрілим, але вартим навчання, п'ять перших оповідань Лю були піддані значному редагуванню, задля відповідності стилю і рівню часопису, і в червні 1999 року видали «Пісню кита» (кит.: 鲸歌) та «Кінець мікрокосму» (кит.: 微观尽头).[11] В наступному, липневому номері часопис опублікував «Космічний колапс» (кит.: 宇宙坍缩).[9]

Ця подія стала стартом науково-фантастичного шляху Лю Цисіня. Оповідання отримали схвальні відгуки читачів «Світу наукової фантастики» і критики, подальші публікації не забарились. «З її очима» (кит.: 带上她的眼睛) вийшов у жовтневому номері того ж року. У лютому 2000 року виходить «Вогняна Земля» (кит.: 地火), у липневому номері «Мандрівна Земля» (кит.: 流浪地球), в січні 2001 року опубліковано «Сільського вчителя» (кит.: 乡村教师).[9]

Серія науково-фантастичних оповідань продемонструвала якісний ріст письменника. Незабаром ці твори отримали найвищу китайську науково-фантастичну премію «Галактика»: перша премія 1999 року за «З її очима», спеціальна премія 2000 року за «Блукаючу Землю», подвійна нагорода 2001 року за «Всечастотне електронне блокування» та «Сільський вчитель». З 1999 по 2005 роки Лю Цисінь отримав вісім премій.[9]

Нові плани редакції «Світ наукової фантастики» щодо необхідності великої форми збіглися з новими ідеями Лю Цисіня і його бажанням створити роман. З травня і до кінця 2006 року роман «Три тіла» (кит.: 三体) щомісячно виходив частинами у «Світі наукової фантастики». «Три тіла» мав великий успіх серед китайських читачів. Того ж року він отримав премію «Галактика», а 2008 року вийшов окремою книгою.[9]

Переклад «Трьох тіл» англійською, виконаний Кеном Лю і надрукований 2014 року у видавництві Tor Books під назвою «Проблема трьох тіл» (англ. Three-body problem) вивів роман, Лю Цисіня і китайську фантастику на світовий рівень. 2014 року роман номіновано на премію Неб'юла, наступного року він виграв премію Г'юго і номінувався на премію Локус і Меморіальну премія Джона Кемпбелла.

Отриманий письменником приз Г'юго

Впродовж наступних трьох років його перекладено турецькою, в'єтнамською, португальською, іспанською, французькою, тайською, угорською, українською, грецькою, чеською, німецькою, польською, російською та італійською мовами.[12]

Друга частина трилогії «Пам'ять про минуле Землі», роман «Темний ліс» (2008) і третя частина «Вічне життя Смерті» (2010), переконливо довели майстерність автора. Трилогію високо оцінили Кім Стенлі Робінсон, Бен Бова, Девід Брін.[13] За словами Джорджа Мартіна, «Це сильна книга, амбіційна книга, гідний переможець … і перший Г'юго, який поїде до Китаю, це круто.»[14] Відомий американський журнал «Нью-Йоркер» в огляді, присвяченому «Проблемі трьох тіл» та її автору, порівняв Лю Цисіня з китайським Артуром Кларком.[15]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
  • 2002 «Диявольські цеглини» (кит.: 魔鬼积木)
  • 2003 «Ера наднової» (кит.: 超新星纪元)
  • 2004 «Кульова блискавка» «кит.: 球状闪电»
Трилогія «Пам'ять про минуле Землі» (кит.: 地球往事):

Оповідання і повісті

[ред. | ред. код]
  • 1999 «Пісня кита» (кит.: 鲸歌)
  • 1999 «Кінець мікрокосму» (кит.: 微观尽头)
  • 1999 «Космічний колапс» (кит.: 宇宙坍缩)
  • 1999 «З її очима» (кит.: 带上她的眼睛)
  • 2000 «Вогняна Земля» (кит.: 地火)
  • 2000 «Мандрівна Земля» (кит.: 流浪地球)
  • 2001 «Сільський вчитель» (кит.: 乡村教师)
  • 2001 «Мікро-вік» (кит.: 微纪元)
  • 2001 «Всечастотне електронне блокування» (кит.: 全频带阻塞干扰)
  • 2001 «Волокно» (кит.: 纤维)
  • 2001 «Доля» (кит.: 命运)
  • 2001 «Посланець» (кит.: 信使)
  • 2002 «Китайське сонце» (кит.: 中国太阳)
  • 2002 «Море мрії» (кит.: 梦之海)
  • 2002 «Метелик хаосу» (кит.: 混沌蝴蝶)
  • 2002 «Ера Ангела» (кит.: 天使时代)
  • 2002 «Поглинач» (кит.: 吞食者)
  • 2002 «Вестерн» (кит.: 西洋)
  • 2003 «Поетична хмара» (кит.: 诗云)
  • 2003 «Слава та мрія» (кит.: 光荣与梦想)
  • 2003 «Земна гармата» (кит.: 地球大炮)
  • 2003 «Мислитель» (кит.: 思想者)
  • 2004 «Мильні бульбашки Юаньюань» (кит.: 圆圆的肥皂泡)
  • 2004 «Зустріч динозаврів з мурахами» (кит.: 当恐龙遇上蚂蚁)
  • 2004 «Дзеркало» (кит.: 镜子)
  • 2005 «Виховання бога» (кит.: 赡养上帝)
  • 2005 «Радість» (кит.: 欢乐颂)
  • 2005 «Зарплатня людства» (кит.: 赡养人类)
  • 2006 «Гора» (кит.: 山)
  • 2010 «Життя» (кит.: 人生)
  • 2014 «4 січня 2018» (кит.: 2018年1月4号)
  • 2015 «Юань» (кит.: 圆)
  • 2018 «Золоте поле» (кит.: 黄金原野)

Збірки оповідань

[ред. | ред. код]
  • 2003 «Ейнштейнівський екватор» (кит.: 爱因斯坦赤道)
  • 2004 «З її очима» (кит.: 带上她的眼睛)
  • 2008 «Блукаюча Земля» (кит.: 流浪地球)
  • 2008 «Диявольські цеглини» (кит.: 魔鬼积木)
  • 2014 «Міграція у часі» (кит.: 时间移民)
  • 2015 «Море мрій» （кит.: 梦之海）
  • 2016 «Тягар спогадів» (англ. The Weight of Memories)

Нагороди і визнання

[ред. | ред. код]

Лауреат

[ред. | ред. код]

Номінації

[ред. | ред. код]

Переклади українською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • blog.sina.com.cn [Архівовано 8 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
  • Robert G. Price (2017). Space to create in Chinese Science Fiction (англ.). Ffoniwch y Meddyg and Logo. ISBN 1-3269-1216-X. Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 20 серпня 2018.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  3. ↑ а б в г Yang Yang (17 жовтня 2015). My life as an earth-bound alien (англ.). China Daily. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015.
  4. ↑ Chitralekha Basu, Guo Shuhan (17 грудня 2010). What lies beyond (англ.). China Daily. Архів оригіналу за 12 лютого 2011.
  5. ↑ а б Price, 2017, с. 112.
  6. ↑ Liu Cixin (2017). Author's Postscript for the American Edition (Remembrance of Earth's Past: The Three-Body Trilogy) (англ.). Tom Doherty Associates. ISBN 0-7653-9748-X. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.
  7. ↑ Yumian Wu (13 липня 2018). Author of Three-body Problem Joins IDG Capital As Chief Thinker. China Money Network (англ.). Архів оригіналу за 13 липня 2018.
  8. ↑ 刘慈欣：《三体》的成功只是特例. news.ifeng.com (кит.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 17 серпня 2018.
  9. ↑ а б в г д е 刘慈欣 (Лю Цисінь). Baidu Baike (кит.). 2018. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 20 червня 2018.
  10. ↑ Stuart Starosta (17 листопада 2015). Stuart chats with Cixin Liu, author of ’15 Hugo winner The Three-Body Problem. Fantasy Literature (англ.). Архів оригіналу за 8 грудня 2015.
  11. ↑ Price, 2017, с. 60.
  12. ↑ Summary Bibliography: Cixin Liu. isfdb.org (англ.). Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 20 серпня 2018.
  13. ↑ Кен Лю. The Three-Body Problem (《三体》), by Liu Cixin (刘慈欣), translated by Ken Liu. kenliu.name (англ.). Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 20 серпня 2018.
  14. ↑ Alison Flood (26 серпня 2015). George RR Martin 'relieved' after Sad Puppies' Hugo awards defeat. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 5 вересня 2015.
  15. ↑ Joshua Rothman (6 березня 2015). China's Arthur Clarke. The New Yorker (англ.). Архів оригіналу за 8 березня 2015.
  16. ↑ 2015 Hugo Awards. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 17 серпня 2018.
  17. ↑ 2017 Locus Awards Winners (англ.). Locus Magazine. 24 червня 2017. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.
  18. ↑ Kurd-Laßwitz-Preis.Preisträger 2017. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.
  19. ↑ Premios Ignotus 2017. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.
  20. ↑ Sci-fi writing awards given (англ.). Xinhua. 17 листопада 2011. Архів оригіналу за 13 серпня 2018.
  21. ↑ Cixin Liu Wins Xingyun Award. Locus (англ.). October, 2015. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 13 серпня 2018.
  22. ↑ 2015 Nebula Awards. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 17 серпня 2018.
  23. ↑ 2015 Campbell Award Finalists. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.
  24. ↑ Prometheus Award Finalists announced. Архів оригіналу за 13 червня 2017. Процитовано 17 серпня 2018.
  25. ↑ Grand Prix de l'Imaginaire 2017. Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лю_Цисінь&oldid=42082265