Перейти до вмісту

Лєдогоров Ігор Вадимович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лєдогоров Ігор Вадимович
Народився9 травня 1932(1932-05-09)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер10 лютого 2005(2005-02-10)[1][2][3] (72 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Гамільтон, Нова Зеландія Редагувати інформацію у Вікіданих
  • злоякісна пухлина Редагувати інформацію у Вікіданих
  • ПохованняНова Зеландія Редагувати інформацію у Вікіданих
    Громадянство СРСР
     Росія
     Нова Зеландія Редагувати інформацію у Вікіданих
    Діяльністьактор Редагувати інформацію у Вікіданих
    Alma materТашкентський державний технічний університетd Редагувати інформацію у Вікіданих
    Роки діяльності19642003
    ДітиЛєдогоров Вадим Ігоровичd Редагувати інформацію у Вікіданих
    IMDbnm0496607
    Нагороди та премії
    Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих

    Лєдогоров Ігор Вадимович  (*9 травня 1932, Москва, РРФСР — †10 лютого 2005, Нова Зеландія) — радянський і російський актор театру і кіно. Лауреат Державної премії Білоруської РСР (1974) і Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1978). Заслужений артист РРФСР (1979). Народний артист РРФСР (1989).

    Життєпис

    [ред. | ред. код]
    Зовнішні зображення
    І.В. Лєдогоров у фільмі "Руїни стріляють ..." (1970)

    Народився 1932 р. в Москві. З початком війни разом з сім'єю опинився в евакуації в Ташкенті. У 1958 році закінчив Ташкентський політехнічний інститут, де був учасником драматичного гуртка.

    У 1964 році закінчив Ташкентський театральний інститут.

    З 1967 року — актор Ленінградського театру імені Ленінського комсомолу

    З 1969 року — актор Ленінградського театру імені Ленсовета

    З 1971 р. — актор Центрального Театру Радянської Армії.

    Зіграв у кіно і фільмах-спектаклях понад 60 ролей (переважно головних). Втілював на екрані образи військових, вчених, історичних особистостей, сильних і мужніх людей. Знімався в українському кінематографі.

    У постперебудовний час, як і багато акторів його покоління, виявився непотрібним. Жив бідно і важко. У 1997 році, слідом за сином Вадимом, емігрував до Нової Зеландії.

    Помер 10 лютого 2005 р[4].

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]

    Знявся в українських фільмах:

    Озвучування:

    Пам'ять

    [ред. | ред. код]
    • 2006 — фільм «Ігор Ледогоров» в документальному телециклі (рос.)«Как уходили кумиры».

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1062313534 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. а б Filmportal.de — 2005.
    3. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    4. Могила І.В. Лєдогорова. Архів оригіналу за 6 квітня 2013. Процитовано 13 жовтня 2012. Могила І.В. Лєдогорова (рос.)

    Література

    [ред. | ред. код]
    • Актеры советского кино. Вьш. 15-й. Л., 1979;
    • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.231;
    • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.765;
    • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.427.

    Посилання

    [ред. | ред. код]