Перейти до вмісту

Ліраглутид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ліраглутид, який продається під торговою маркою Віктоза (Victoza) є протидіабетичним препаратом, який використовується для лікування цукрового діабету 2-го типу та ожиріння. [1] [2] Ліраглутид відносять до другої лінії терапії діабету після метформіну. [1] [3] Його вплив на довгострокові наслідки для здоров’я, такі як серцево-судинні захворювання та тривалість життя, невідомий. [1] [4] Вводять шляхом підшкірної ін'єкції. [1]

Ліраглутид — агоніст рецептора глюкагоноподібного пептиду-1 (агоніст рецептора GLP-1), також відомий як міметик інкретину. [1] Його дія полягає у збільшенні виділення інсуліну з підшлункової залози та зменшенні надмірного виділення глюкагону. [1]

Серед поширених побічних ефектів виділяють зниження рівню цукру в крові, нудоту, запаморочення, біль у животі та біль у місці ін'єкції. [1] [5] Побічні ефекти з боку шлунково-кишечного тракту, як правило, найсильніші на початку лікування і з часом зменшуються. [5] До інших серйозних побічних ефектів належать ангіоедема, панкреатит, хвороба жовчного міхура і проблеми з нирками.[1] Безпека використання у вагітних та при грудному годуванні є незрозумілою. [1] FDA попереджає, що щури, яким давали ліраглутид, мали медулярний рак щитоподібної залози, але "невідомо, чи викликає ліраглутид пухлини щитоподібної залози, включаючи медулярний рак, у людини, оскільки відповідність таких пухлин у гризунів до таких у людини не визначена".[1]

Ліраглутид був схвалений для медичного використання у Європейському Союзі у 2009-му році,[6] та у США у 2010-му.[7] Відомі його генеричні лікарські засоби.[8] У 2022-му році він посідав 139-те місце серед найпопулярніших ліків у США з більше ніж 4 мільонами рецептів.[9][10]

В Україні ліраглутид зареєстрований під брендами Віктоза, Саксенда, Ліраслім. Також ліраглутид входить до складу комбінованого лікарського засобу Ксалтофай (разом з інсуліном деглюдек) [11].

Медичне використання

[ред. | ред. код]

Ліраглутид використовується для лікування цукрового діабету 2-го типу та ожиріння.[1]

Цукровий діабет 2-го типу (ЦД2)

[ред. | ред. код]

Ліраглутид покращує контроль рівня глюкози в крові. [12] У людей із високим серцево-судинним ризиком він знижує ризик смерті від серцево-судинних причин, нефатального інфаркту міокарда або нефатального інсульту. [13] У рекомендаціях Американської діабетичної асоціації (ADA) ліраглутид вважають першою лінією фармакологічної терапії ЦД2 (зазвичай разом з метформіном ), особливо для людей з атеросклерозом або ожирінням. [14] Кокранівський огляд 2011 року показав зниження HbA1c на 0,24% більше при застосуванні ліраглутиду в дозі 1,8 мг порівняно з інсуліном гларгіном, на 0,33% більше, ніж ексенатид в дозі 10 мкг двічі на день, ситагліптин і розиглітазон. [5] У рандомізованому контрольованому дослідженні (РКД), у якому порівнювали ліраглутид, інсулін гларгін, глімепірид і ситагліптин (усі були додані до метформіну ) з подальшим спостереженням протягом п’яти років, інсулін гларгін і ліраглутид були дещо більш ефективними у досягненні та підтримці цільового HbA1c, [15] з відсутністю різниці в наслідках мікросудинних і серцево-судинних захворювань . [16]

Ожиріння

[ред. | ред. код]

Ліраглутид також може бути використаний разом з дієтичною корекцією та фізичним навантаженням для контролю маси тіла у дорослих.[1] Він призводить до більшої втрати ваги, ніж раніші версії аналогів глюкогоноподібного пептиду, але він менш ефективний, ніж семаглутид у стандартній дозі.[17][18]

Несприятливі ефекти

[ред. | ред. код]
Ін'єкція ліраглутиду в руку

Рак щитоподібної залози

[ред. | ред. код]

При дії дози, яка у вісім разів перевищувала ті, що використовуються для лікування людей, ліраглутид викликав статистично значуще збільшення пухлин щитоподібної залози у щурів. Клінічна значущість цих результатів невідома. У клінічних дослідженнях частота пухлин щитоподібної залози в учасників, які отримували ліраглутид, становила 1,3 на 1000 пацієнто-років (4 особи) порівняно з 1,0 на 1000 пацієнто-років (1 особа) у групі порівняння. Єдиний учасник у групі порівняння та чотири з п’яти учасників у групі ліраглутиду мали сироваткові маркери (підвищений рівень кальцитоніну), що вказували на вже існуюче захворювання ще до початку дослідження.

Управління з продовольства і медикаментів США (FDA) повідомило, що сироватковий кальцитонін, біомаркер медулярного раку щитоподібної залози, був дещо підвищений у пацієнтів, які отримували ліраглутид, але в межах норми, що вимагає постійного моніторингу протягом 15 років у реєстрі ракових пацієнтів. [19]

Панкреатит

[ред. | ред. код]

У 2013 році група з Університету Джонса Гопкінса повідомила про явний статистично значущий зв’язок між госпіталізацією з приводу гострого панкреатиту та попереднім лікуванням похідними GLP-1 (такими як ексенатид) та інгібіторами DPP-4 (такими як ситагліптин).[20] У відповідь на це FDA США та Європейське агентство з лікарських засобів провели огляд усіх наявних даних щодо можливого зв’язку між міметиками інкретину та панкреатитом або раком підшлункової залози. У спільному листі від 2014 року агентства дійшли висновку, що «зведений аналіз даних 14 611 пацієнтів із діабетом 2-го типу з 25-ти клінічних випробувань у базі даних ситагліптину не надав переконливих доказів підвищеного ризику панкреатиту чи раку підшлункової залози» і «обидва агентства погоджуються, що твердження щодо причинно-наслідкового зв’язку між препаратами на основі інкретину та панкреатитом або раком підшлункової залози, які нещодавно з'явилися в науковій літературі та в засобах масової інформації не узгоджуються з поточними даними. Хоча сукупність даних, які були переглянуті, запевняє у його відсутності, ризик панкреатиту і надалі вважатиметься пов’язаним із цими препаратами, доки не буде доступно більше даних. Обидва агентства продовжують досліджувати цей сигнал безпеки».[21]

Фармакодинаміка

[ред. | ред. код]

Ліраглутид є ацильованим агоністом рецептору глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1), що походить з людського GLP-1-(7-37), менш поширеної форми ендогенного GLP-1.

Він зменшує пов’язану з їжею гіперглікемію (протягом 24 годин після прийому) за рахунок збільшення секреції інсуліну, затримки спорожнення шлунка та пригнічення прандіальної (внаслідок прийому їжі) секреції глюкагону.[22][23]

Ліраглутид призводить до вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози у відповідь на зростання глюкози крові. Цей викид інсуліну призводить до зниження рівня глюкози та досягнення еуглікемії (нормального рівня глюкози).

Фармакокінетика

[ред. | ред. код]

Період напіврозпаду ендогенного GLP-1 у плазмі крові становить 1,5–2 хвилини внаслідок його розкладання поширеними ферментами, дипептидилпептидазою-4 (DPP4) і нейтральною ендопептидазою (NEP). Його період напіврозпаду після внутрішньом’язової ін’єкції становить приблизно півгодини, тому навіть при такому застосуванні він має обмежене застосування як терапевтичний засіб. Метаболічно активними формами GLP-1 є ендогенний GLP-1-(7-36)NH2 і більш рідкісний GLP-1-(7-37).

Пролонгована дія ліраглутиду досягається шляхом приєднання молекули жирної кислоти до однієї позиції молекули GLP-1-(7-37), що дозволяє їй як зв'язуватися з самим собою, так і зв’язуватися з альбуміном у підшкірній клітковині та кровотоці. Згодом активний GLP-1 вивільняється з альбуміну з постійною повільною швидкістю. Зв’язування з альбуміном також призводить до його повільнішої деградації та зниження його виведення нирками порівняно з GLP-1-(7-37).[22]

Суспільство і культура

[ред. | ред. код]

Бренди

[ред. | ред. код]
Ін'єкційна ручка з ліраглутидом продається під торговою маркою Саксенда (Saxenda)

Ліраглутид продається під торговою маркою Victoza в США, Великобританії, ОАЕ, Кувейті, Індії, Ірані, Канаді, Європі, Японії, Філіппінах, Індонезії, Малайзії та Сінгапурі. Відомо, що ліраглутид також продається під назвою Saxenda в Австралії, Бразилії, Канаді, Німеччині, Індонезії, Ірані, Ірландії, Ізраїлі, Норвегії, Чехії, Польщі, [24] Португалії, [25] Південній Кореї, Швейцарії, Великобританії та США, а також як Enligria і Quinliro в Росії. [26]

Маркетинг

[ред. | ред. код]

Ліраглутид був схвалений для продажу в США у 2014 році [27] та у ЄС у 2015 році [28] для використання у дорослих з індексом маси тіла (ІМТ) 30 або більше (ожиріння); або з ІМТ 27 або більше (надмірна вага), які мають принаймні одну хворобу, пов’язану з надмірною вагою. [29] [30]

Ліраглутид був схвалений у США у 2019 році для лікування дітей десяти років і старше з ЦД2, що робить його першим неінсуліновим препаратом, дозволеним для лікування ЦД2 у дітей після схвалення метформіну в 2000 році.[31]

Компанія Novo Nordisk уклала угоди з виробниками дженериків щодо виходу їх версії ліраглутиду на ринок США у 2024 році. [32] [33] У грудні 2024 року FDA схвалило перший дженерик ліраглутиду від компанії Hikma Pharmaceuticals USA [8]

Контроверсійні аспекти

[ред. | ред. код]

У 2010 році компанія Novo Nordisk порушила кодекс поведінки Асоціації британської фармацевтичної промисловості (ABPI) не надавши інформацію про побічні ефекти ліраглутиду та рекламуючи його до отримання дозволу на продаж. [34]

У 2012 році некомерційна група захисту прав споживачів Public Citizen звернулася до FDA з проханням негайно видалити ліраглутид з ринку, оскільки вони дійшли висновку, що ризик раку щитоподібної залози та панкреатиту переважує будь-які задокументовані переваги. [35]

У 2017 році компанія Novo Nordisk погодилася заплатити штраф у 58,65 мільйона доларів США для врегулювання численних позовів про те, що компанія незаконно рекламувала, просувала та продавала Victoza для використання не за призначенням (наприклад, для лікування діабету 1-го типу) в порушення Федерального закону про харчові продукти, ліки та косметику та Закону про неправдиві заяви. Компанія Novo Nordisk доплатила $1,45 мільйонів штатам Каліфорнія та Іллінойс для врегулювання позовів про шахрайство проти приватних комерційних страхових компаній.

Дослідження

[ред. | ред. код]

У вересні 2024 року повідомлялося, що у 56-тижневому клінічному дослідженні ліраглутид ефективно знижував індекс маси тіла на 7,4% у дітей віком від 6 до 12 років. [36]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Liraglutide Monograph for Professionals. Drugs.com. American Society of Health-System Pharmacists. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  2. ↑ FDA approves weight management drug. U.S. Food and Drug Administration (FDA). 4 грудня 2020. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
  3. ↑ Shyangdan D, Cummins E, Royle P, Waugh N (May 2011). Liraglutide for the treatment of type 2 diabetes. Health Technology Assessment. 15 (Suppl 1): 77—86. doi:10.3310/hta15Suppl1-09. PMID 21609656. Архів оригіналу за 14 березня 2023. Процитовано 14 травня 2023.
  4. ↑ British National formulary: BNF 76 (вид. 76). Pharmaceutical Press. 2018. с. 685. ISBN 9780857113382.
  5. ↑ а б в Shyangdan DS, Royle P, Clar C, Sharma P, Waugh N, Snaith A (October 2011). Glucagon-like peptide analogues for type 2 diabetes mellitus. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 2011 (10): CD006423. doi:10.1002/14651858.cd006423.pub2. PMC 6486297. PMID 21975753.
  6. ↑ Victoza EPAR. European Medicines Agency. 17 вересня 2018. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  7. ↑ Liraglutide injection. DailyMed. U.S. National Library of Medicine. Архів оригіналу за 27 березня 2021. Процитовано 23 березня 2019.
  8. ↑ а б FDA Approves First Generic of Once-Daily GLP-1 Injection to Lower Blood Sugar in Patients with Type 2 Diabetes (Пресреліз). 23 грудня 2024. Процитовано 23 грудня 2024.
  9. ↑ The Top 300 of 2022. ClinCalc. Архів оригіналу за 30 серпня 2024. Процитовано 30 серпня 2024.
  10. ↑ Liraglutide Drug Usage Statistics, United States, 2013 - 2022. ClinCalc. Процитовано 30 серпня 2024.
  11. ↑ Державний реєстр лікарських засобів України. drlz.com.ua. Процитовано 28 січня 2025.
  12. ↑ Understanding Diabetes -- Diagnosis and Treatment. WebMD. 13 листопада 2021. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 16 січня 2023.
  13. ↑ Marso SP, Daniels GH, Brown-Frandsen K, Kristensen P, Mann JF, Nauck MA та ін. (July 2016). Liraglutide and Cardiovascular Outcomes in Type 2 Diabetes. The New England Journal of Medicine. 375 (4): 311—322. doi:10.1056/nejmoa1603827. PMC 4985288. PMID 27295427.
  14. ↑ American Diabetes Association (January 2022). Introduction: Standards of Medical Care in Diabetes-2022. Diabetes Care. 45 (Suppl 1): S1—S2. doi:10.2337/dc22-Sint. PMID 34964812.
  15. ↑ Nathan DM, Lachin JM, Balasubramanyam A, Burch HB, Buse JB, Butera NM та ін. (September 2022). Glycemia Reduction in Type 2 Diabetes - Glycemic Outcomes. The New England Journal of Medicine. 387 (12): 1063—1074. doi:10.1056/NEJMoa2200433. PMC 9829320. PMID 36129996.
  16. ↑ Nathan DM, Lachin JM, Bebu I, Burch HB, Buse JB, Cherrington AL та ін. (September 2022). Glycemia Reduction in Type 2 Diabetes - Microvascular and Cardiovascular Outcomes. The New England Journal of Medicine. 387 (12): 1075—1088. doi:10.1056/NEJMoa2200436. PMC 9832916. PMID 36129997.
  17. ↑ Xie Z, Yang S, Deng W, Li J, Chen J (6 грудня 2022). Efficacy and Safety of Liraglutide and Semaglutide on Weight Loss in People with Obesity or Overweight: A Systematic Review. Clinical Epidemiology. 14: 1463—1476. doi:10.2147/CLEP.S391819. PMC 9738168. PMID 36510488.
  18. ↑ O'Neil PM, Birkenfeld AL, McGowan B, Mosenzon O, Pedersen SD, Wharton S та ін. (August 2018). Efficacy and safety of semaglutide compared with liraglutide and placebo for weight loss in patients with obesity: a randomised, double-blind, placebo and active controlled, dose-ranging, phase 2 trial. Lancet. 392 (10148): 637—649. doi:10.1016/S0140-6736(18)31773-2. PMID 30122305.
  19. ↑ Parks M, Rosebraugh C (March 2010). Weighing risks and benefits of liraglutide--the FDA's review of a new antidiabetic therapy. The New England Journal of Medicine. 362 (9): 774—7. doi:10.1056/NEJMp1001578. PMID 20164475.
  20. ↑ Singh S, Chang HY, Richards TM, Weiner JP, Clark JM, Segal JB (April 2013). Glucagonlike peptide 1-based therapies and risk of hospitalization for acute pancreatitis in type 2 diabetes mellitus: a population-based matched case-control study. JAMA Internal Medicine. 173 (7): 534—539. doi:10.1001/jamainternmed.2013.2720. PMID 23440284.
  21. ↑ Egan AG, Blind E, Dunder K, de Graeff PA, Hummer BT, Bourcier T, Rosebraugh C (February 2014). Pancreatic safety of incretin-based drugs--FDA and EMA assessment. The New England Journal of Medicine. 370 (9): 794—797. doi:10.1056/NEJMp1314078. PMID 24571751.
  22. ↑ а б Type 2 Diabetes: Principles and Practice (вид. 2nd). CRC Press. 2007. ISBN 978-0-8493-7958-1.
  23. ↑ Beglinger C, Degen L (November 2006). Gastrointestinal satiety signals in humans--physiologic roles for GLP-1 and PYY?. Physiology & Behavior. 89 (4): 460—464. doi:10.1016/j.physbeh.2006.05.048. PMID 16828127.
  24. ↑ Saxenda - ulotka (dawkowanie, zastosowanie, interakcje) - KtoMaLek.pl. ktomalek.pl (пол.). Архів оригіналу за 21 березня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
  25. ↑ Infomed, Detalhes do Medicamento: Saxenda (порт.). Процитовано 1 травня 2024.
  26. ↑ Chudnovskyi, Alexey (19 вересня 2023). Promomed vyvodit na rynok pervyi otechestvennyi liraglutid «Промомед» выводит на рынок первый отечественный лираглутид [Promomed launches the first domestic liraglutide]. Vademecum (рос.). Архів оригіналу за 21 вересня 2023. Процитовано 22 листопада 2023.
  27. ↑ Drug Approval Package: Saxenda Injection (Liraglutide [rDNA origin]). U.S. Food and Drug Administration (FDA). 1 жовтня 2015. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
  28. ↑ Saxenda EPAR. European Medicines Agency (EMA). 17 вересня 2018. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
  29. ↑ FDA approves weight-management drug Saxenda (Пресреліз). 23 грудня 2014. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 26 квітня 2016.
  30. ↑ Saxenda recommended for approval in weight management in adults (Пресреліз). European Medicines Agency. 23 січня 2015. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 26 квітня 2016.
  31. ↑ FDA approves new treatment for pediatric patients with type 2 diabetes. U.S. Food and Drug Administration (FDA). 17 червня 2019. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 21 червня 2019.
  32. ↑ The Biopharma Patent Cliff: 9 Drugs Losing Exclusivity by the End of 2023. BioSpace. Архів оригіналу за 29 листопада 2023. Процитовано 1 грудня 2023.
  33. ↑ Novo Nordisk and Novartis put Victoza patent suit to bed, teeing up Sandoz copycat by 2024. Fierce Pharma. 23 березня 2022. Архів оригіналу за 21 березня 2023. Процитовано 1 грудня 2023.
  34. ↑ Novo Nordisk Limited, Eli Lilly and Company Limited, Grünenthal Ltd and Napp Pharmaceuticals Limited named in advertisements. Prescription Medicines Code of Practice Authority (PMCPA). Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 7 лютого 2011.
  35. ↑ Public Citizen to FDA: Pull Diabetes Drug Victoza From Market Immediately (Пресреліз). Public Citizen. Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 2 квітня 2013.
  36. ↑ Obesity drug worked in children ages 6 to 12, study says, raising hopes and concerns. STAT. 10 вересня 2024. Процитовано 12 вересня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ліраглутид