Ліроконіт
| Ліроконіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Lro[2] |
| Хімічна формула | Cu2Al[(OH)4|AsO4]·4(H2O) |
| Клас мінералу | арсенати |
| Nickel-Strunz 10 | 8.DF.20[3] |
| Ідентифікація | |
| Колір | яскраво-блакитний до зеленого |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Спайність | недосконала {110} і {011} |
| Злам | раковистий |
| Твердість | 2,0-3,0 |
| Блиск | скляний, смолистий |
| Прозорість | прозорий |
| Колір риси | світло-блакитний |
| Густина | 2,9-3,0 г/см³ |
| Розчинність | розчинний в аміаці та кислотах |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Показник заломлення | nα = 1,612 nβ = 1,652 nγ = 1,675 |
| Подвійне променезаломлення | δ = 0,063 |
| Плеохроїзм | відсутній |
| Інші характеристики | |
| Радіоактивність | відсутня |
| Названо на честь | блідийd (давньогрецька мова)[4], порошок (давньогрецька мова)[4] |
| Типова місцевість | Wheal Gorlandd[5] |
 Ліроконіт у Вікісховищі | |
Ліроконі́т — рідкісний мінерал, основний водний арсенат міді й алюмінію острівної будови. Назва походить від грецьких слів «лірос» — блідий і «коніа» — порох, що вказує на блідий колір риски, яку залишає на порцеляновій поверхні цей мінерал.
Хімічна формула: Cu2Al [(OH)4 | AsO4]•4H2O. Містить (%): CuO — 36,74; Al2O3 — 11,77; As2O5 — 26,53; H2O — 24,96. Домішки P2O5. Молекулярна маса 433.08.
Сингонія моноклінна. Вид призматичний.
Форми виділення: кристали пірамідального обрису та зернисті агрегати.
Колір небесно-блакитний, рідше зелений.
Спайність недосконала.
Розчиняється в аміаці та кислотах. На вугіллі сплавляється, видаючи запах арсену, в темно-бурий шлак з окремими зернятками міді.
Вперше знайдений в 1825 році (F. Mohs) у копальнях Девона і Корнвола (Англія). Зустрічається разом з лімонітом, корнавалітом, страшимирітом, кліноклазом, олівенітом, малахітом, купритом, халькофілітом в родовищах Німеччині, Франції, Австралії, Словаччини (Банська Бистриця), США (штати Нью-Джерсі і Каліфорнія).
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ mineralienatlas.de
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ліроконіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ліроконіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Mindat w/loality data [Архівовано 25 червня 2010 у Wayback Machine.]
- Webmineral [Архівовано 13 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Mineral galleries
