Перейти до вмісту

Майборода Георгій Іларіонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Майборода.
Георгій Іларіонович Майборода
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження18 листопада (1 грудня) 1913
Місце народженняПелехівщина, Глобинський район, Україна
Дата смерті6 грудня 1992(1992-12-06) (79 років)
Місце смертіКиїв, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Громадянство Україна
Професіїдиригент, композитор, кінокомпозитор
ОсвітаКиївська муніципальна академія музики імені Р. М. Глієра (1936) і Київська державна консерваторія імені П. І. Чайковського (1941)
Жанриопера і симфонія
Magnum opusМилана, Арсенал і Ярослав Мудрий
ЧленствоСпілка композиторів СРСР і Національна спілка композиторів України
ЗакладНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського
Нагороди
ДітиМайборода Роман Георгійович
Брати, сестриМайборода Платон Іларіонович
CMNS: Файли у Вікісховищі

Гео́ргій Іларіо́нович Ма́йборода (18 листопада (1 грудня) 1913(19131201), Пелехівщина, Кременчуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 6 грудня 1992, Київ) — український радянський композитор, брат композитора Платона Майбороди, батько співака Романа Майбороди. Депутат Верховної Ради УРСР 7, 8 та 9-го скликань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 18 листопада (1 грудня) 1913 року на хуторі Пелехівщині Кременчуцького повіту Полтавської губернії (тепер село Глобинського району, Полтавської області) в селянській родині. Батько Георгія Майбороди — Іларіон музикував на гітарі, мандоліні, скрипці, бандурі. Мати Одарка співала в церковному хорі. Брати не могли одразу отримати музичну освіту.

Вчителем співів у нього був палкий шанувальник Лисенкового таланту, ентузіаст своєї справи, подвижник розвитку хорового співу Іван Олександрович Гиренко.[1]

У 1932 році закінчив Кременчуцький індустріальний технікум і поїхав працювати техніком-механіком на «Дніпрозаводбуд» у місті Запоріжжі, де протягом кількох років брав участь в музичній самодіяльності, співав в капелі «Дніпробуд».

Родина Майбород в радянські часи вважалася заможною, тому в 1933 році сім'ю розкуркурили. Тож сім'я переїхала до сина в Запоріжжя. В 1938 році батька Іларіона заарештували, згодом був розстріляний за рішенням "трійки" НКВС. 1957 року був реабілітований посмертно за фактом відсутності злочину. Тому в офіційній біографії братів Майбород до того, як були розсекречені архівні матеріали КДБ, неможливо було знайти згадки про батька.

В 1936 році закінчив Київське музичне училище, в 1941 році — Київську консерваторію по класу композиції у Л. М. Ревуцького. Під час німецько-радянської війни воював на фронті, а по її закінченню у 1945—1949 роках навчався в аспірантурі Київської консерваторії під керівництвом Левка Ревуцького. В 1952–1958 роках викладав у Київській консерваторії музично-теоретичні дисципліни.

В 1962–1967 роках — секретар, заступник голови Спілки композиторів УРСР, у 1967–1968 роках — голова правління Спілки композиторів УРСР. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 7–9 скликань (1967–1980 роки).

Мешкав у Києві. Помер 6 грудня 1992 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1, центральна алея, неподалік від головного входу).

Творчість

[ред. | ред. код]

Георгій Майборода вніс значний внесок до розвитку української музики. Працював у різних жанрах, переважає героїко-патріотична тематика. Значне місце у творчості композитора займала поезія українських письменників — Тараса Шевченка, Івана Франка та інших.

Твори

[ред. | ред. код]

Опери:

Для солістів, хору і оркестру:

  • Кантата «Дружба народів» (1948)
  • Вокально-симфонічна поема «Запорожці» (1954)

Для оркестру:

  • 4 симфонії (1938, 1953, 1978, 1986)
  • Симфонічна поема «Лілея» (1939, за мотивами Т. Шевченка)
  • Симфонічна поема «Каменярі» (1941, за мотивами І. Франка)
  • Гуцульська рапсодія (1949, ред. 1952)
  • Сюїти із музики до трагедії Шекспіра «Король Лір» (1959)
  • Концерт для голосу з оркестром (1969)
  • Концерт для скрипки з оркестром (1977)
  • Хори на слова В. Сосюри та М. Рильського
  • Романси
  • Пісні
  • Обробки народних пісень

Музика до драматичних спектаклів, фільмів:

Могила Георгія Майбороди

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Народний артист СРСР (з 1960 року). Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1963 рік). Нагороджений орденом Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Композитору присвячений фільм Л. Михалевич «Георгій Майборода» (1982). У 1995 році в Києві, на вулиці Михайла Грушевського, 16, йому встановлена бронзова меморіальна дошка (погруддя, скульптор О. П. Скобліков)[2].

Меморіальна дошка Георгію Майбородi в Києві

У журналі «Перець» № 22 за 1983 рік розміщено дружній шарж А. Арутюнянца, присвячений 70-літтю митця.[3]

У Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України зберігається особовий фонд Г.Майбороди (№ 200), який налічує 40 одиниць зберігання архівних документів за 1945—1978 рр.

У 1993 р. на будівлі ПТУ-26 (колишній Притулок для сиріт імені Г.Чуркіна, згодом — Кременчуцький індустріальний технікум) справа від парадного входу на будівлі встановлена меморіальна дошка з чорного неполірованого габро (150*65*10 см, скульптор В. Г. Волкова). Дошка складається з двох частин: угорі  барельєфний портрет композитора в овалі, нижче напис: «У цьому будинку в Кременчуцькому індустріальному технікумі в 1928—1931 рр. навчався відомий український композитор, народний артист СРСР Георгій Іларіонович Майборода», ще нижче стилізоване зображенням ліри, що розділяє дати «1913-1992».

Дискографія

[ред. | ред. код]
  • Майборода Г. І. «Гаї шумлять», сл. П. Тичини: Є. Дарчук. — 20554, 1951;
  • Майборода Г. І. «Троянди», елегія, сл. В. Сосюри: Г. Сухорукова (фп., 3. Ліхтман). — 28132, 1957;
  • Майборода Г. І. «Пролягла доріженька», сл. А. Малишка: хор. капела і симф. орк. Укр. радіо, дириг. К. Симеонов. — 31779, 1958;
  • Майборода Г. І. «Гуцульська рапсодія»: симф. орк. Укр. радіо; дириг. К. Симеонов. — Д 6751-52, 1960;
  • Майборода Г. І. «Неначе сон», сл. М. Рильського: Держ. хор. капела УРСР «Трембіта», худ. кер. П. Муравський. — Д 14177-78, 1964;
  • Майборода Г. І. «Тарас Шевченко», опера в 4-х діях, лібр. Г. Майбороди, укр. мовою: М. Шевченко, Л. Руденко, А. Кікоть, Є. Чавдар, Л. Лобанова, М. Фомін, В. Тимохін хор і орк. Київ. держ. театра опери та балету ім. Т. Шевченка, дириг. К. Симеонов. — Д 014383-86 С 0911-14, 1964;
  • Майборода Г. І. «Арсенал», оп. в 3-х діях, лібр. О. Левади і А. Малишка, укр. мовою: Кондратюк, В. Тимохін, Б. Руденко, С. Козак, Л. Лобанова; хор і орк. Київ, театра опери та балету ім. Т. Шевченка, дириг. Л. Венедиктов. — Д 016127-32, 1965;
  • Майборода Г. І. «Лілея», симф. поема (за Т. Шевченко): симф. орк. Укр. радіо, дириг. В. Гнєдаш. — Д 21705-06, 1968;
  • Майборода Г. І. Симфонія Ns 2 ре мажор «Весняна»: Держ. симф. орк. УРСР, дириг. В. Кожухар. — Д 027543-44, 1970;
  • Майборода Г. І. «Не сумуй», «Лист», «Осіння пісня», сл. В. Сосюри: Б. Руденко. — Д 031355-56, 1971;
  • Майборода Г. І. «Мілана», оп. в 4-х діях, лібр. А. Турчинської: Л. Кравченко, Є. Озимковська, Д. Гнатюк, Я. Головчук, Г. Красуля, Б. Руденко; хор і орк. Київ. Держ. театра on. та балету, дириг. С. Турчак. — CM 04339-44, 1973;
  • Майборода Г. І. Обробки укр. нар. пісень «Як я поорав», «Там, де Ятрань круто в'ється": А. Солов'яненко. — С 30-08795-96, 1977;
  • Майборода Г. І. Симфонія № 1. «Король Лір», сюїта з музики до трагедії В. Шекспіра: Держ. симф. орк. УРСР, дириг. С. Турчак. — С 10-09605- 06, 1977 та ін.

Статті

[ред. | ред. код]
  • До проблеми програмного і непрограмного симфонізму // Мистецтво. — 1954. — № 3;
  • «Тарас Бульба» // Там само. — 1955. — № 3;
  • Ближе к жизни // СМ. — 1959. — № 2;
  • Год минувший // Муз. жизнь. — 1960. — № 24;
  • Полным голосом //СМ. — 1962. — № 10;
  • У композиторов Киева //Сов. Закарпатье. — 1949. — 26 лип.;
  • Виступи найстарішого колективу // Рад. мистецтво. — 1954. — 21 квіт.;
  • Улюблені пісні // Веч. Київ. — 1954. — 11 трав.;
  • Проти спрощеного розуміння програмності // Рад. мистецтво. — 1954. — 1 груд.;
  • Будемо дерзати // Рад. культура. — 1958. — 26 черв.;
  • Симфония труда // Сов. культура. — 1958. —5 лип.;
  • Патріотичнатворчість: До 70-річчя з дня народження Л. М. Ревуцького // Рад. культура. — 1959. — 19 лют.;
  • Орлы устремляются к солнцу // Правда Украины. — 1959. — 30 серп.;
  • Велика мрія //Рад. Україна. — 1959. — 11 жовт.;
  • Верность высокому призванию. О 12-й симфонии Шостаковича // Правда Украины. — 1962. — 27 січ.;
  • Щастя творчості // Рад. культура. — 1963. — 29 груд.;
  • В служінні народові // Рад. Україна. — 1969. — 20 лют.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Микола Гордійчук. Майборода Георгій Іларіонович: народний артист СРСР. — К.: Мистецтво, 1963. — С. 6.
  2. ↑ Захоплюючий Київ[недоступне посилання з квітня 2019]
  3. ↑ Журнал перець 1983 22. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Загайкевич М. «Милана» Г. Майбороди. — К., 1959;
  • Гордійчук М. Г. І. Майборода. Народний артист УРСР. — К., 1963;
  • Гордійчук М. Г. «Арсенал» Г. Майбороди // Українська радянська музика. — К., 1962. — Вип. 2;
  • Гордійчук М. Г. «Лілея» Г. Майбороди // Шевченко і музика. — К., 1966;
  • Масенко Т. Роман пам'яті. — К., 1970;
  • Ляшенко І. «Арсенал». Опера Г. Майбороди. — К., 1963;
  • Зінькевич О. Георгій Майборода. — К., 1973 (рос. мовою. — К., 1983);
  • Тихий В. Шлях обдарованої молоді // Рад. музика. — 1938. — № 3;
  • Штейнберг М. Про «Лілею» // Рад. музика. — 1940. — № 3;
  • Волинський Й. Молоді українські композитори // Рад. музика;
  • Герасимова Н. О творчестве Г. Майбороды // Украинская советская музыка. — К., 1960. (рос.);
  • Ярустовский Б. «Арсенал» // Муз. жизнь. — 1960. — № 22. (рос.);
  • Архімович Л. Музика у фільмі // Сучасна українська музика. — К., 1965;
  • Архімович Л. Герої І. Кочерги на оперній сцені // Музика. — 1981. — № 6;
  • Кирейко В. Видатний митець // Музика. — 1973. — № 6;
  • Кирейко В. Незабутній // Музика. — 1993. — № 6;
  • Філатов Ю. «Хорові прелюди» Г. Майбороди // Музика. — 1975. — № 5;
  • Мамчур І. Драма і музична драматургія опери // Музика. — 1975. — № 6;
  • Нірод Ф. Художник і театр // Музика. — 1979. — № 3;
  • Бучинська О. Концерт для скрипки Г. Майбороди // Музика. — 1981. — № 2;
  • Тольба В. Слово про майстра // Там само. — 1983. — № 6;
  • Тольба В. Георгий Майборода // Його ж. Статьи. Воспоминания. — К., 1986. (рос.);
  • Охмакевич Н. Неповторність мистецької долі // Музика. — 1984. — № 1;
  • Полякова І. Функціональні можливості фольклорних жанрів // Музика. — 1986. — № 6;
  • Стецюк Р. Нелукавий діалог: До 85-річчя Г. Майбороди // Укр. культура. — 1998. — № 11—12;
  • Черкашина М. «Колись театр був моїм рідним домом» (Запис бесіди з Г. Майбородою) // Музика. — 2004. — № 1—2;
  • Лисенко І. Речник української культури // Його ж. Музики сонячні дзвони. — К., 2004;
  • Некрополь на Байковій горі: літературно-публіцистичне видання / В. Жадько. — К.: Фенікс, 2008. — С. 139, 266.
  • Український некрополь: історичний науковий довідник / В. Жадько. — К.: СПД Жадько В. О., 2005. — С. 228. — ISBN 966-8567-01-3.
  • Байковий некрополь: історичний фотоілюстрований довідник / В. Жадько. — К.: СПД Жадько В. О., 2004. — С. 123. — ISBN 966-8567-00-5.
  • [Б. п.]. Некролог // КіЖ. — 1992. — 19 груд.;
  • Т. П. Майборода, О. Я. Головчук Музика — мистецтво серця! До 100-річчя від дня народження Георгія Майбороди. — К.: Богдана, 2012.
  • А. Н. Лушакова, Л. И. Евселевский. Улицами старого Кременчуга.- Кременчук: Вид-во «Кременчук», 2001. — 223 с.
  • А. М. Лушакова. Історична довідка до клопотання щодо встановлення меморіальної дошки Г. І. Майбороді. 1992.
  • Рішення виконкому Кременчуцької міської ради № 352 від 11.03.1993
  • Архів Кременчуцького краєзнавчого музею. Ф.1, оп.1, спр.307.
  • Бандурко Марія, Дендеберя Інна, Мулявка Валерія. Конкурсні роботи літературно-краєзнавчого конкурсу «Дізнайся про Кременчук: будівлі  мого міста» (рукопис). 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Майборода_Георгій_Іларіонович&oldid=43124234