Перейти до вмісту

Малишкін Василь Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Малишкін Василь Федорович
Народився26 грудня 1896(1896-12-26)
Донецька область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер1 серпня 1946(1946-08-01) (49 років)
Москва, СРСР
·повішення
Країна СРСР
Діяльністьвійськовослужбовець
Alma materВійськова академія імені М. В. Фрунзе і Новочеркаська чоловіча гімназія
УчасникГромадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Військове званнягенерал-майор
Нагороди
орден Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Російський колабораціонізм
Друга світова війна
Основні поняття

Колабораціонізм у Другій світовій війні Російський визвольний рух

Ідеологія

Непримиримість Антикомунізм Пораженство

Історія

Громадянська війна в Росії Біла еміграція Колективізація в СРСР Червоний терор Сталінські репресії Друга світова війна Операція «Барбаросса» Смоленська декларація Празький маніфест Комітет визволення народів Росії «Квітневий вітер» Празьке повстання (Символіка антирадянських російських національних формувань Другої світової війни Репатріація (Видача козаків у Лієнці Операція «Кілгол»)

Персоналії

А.Власов В.Малишкін К.Воскобойник Б.Камінський П.Краснов А.Шкуро К.Кроміаді С.Буняченко Г.Звєрєв М.Шаповалов В. Мальцев Б.Штейфон А.Туркул Т.Доманов Ф.Трухін М.Меандров В.Штрик-Штрікфельдт С.Клич Ґерай В.Гіль С.Павлов В.Баєрський М. Козін

Збройні формування

РОА 29-та гренадерська дивізія СС «РОНА» (1-ша російська) Козачий Стан Окремий козачий корпус Російська допоміжна поліція ВПС КОНР 15-й козачий кавалерійський корпус СС 30-та гренадерська дивізія СС (2-га російська) 30-та гренадерська дивізія СС (1-ша білоруська) Дивізія «Руссланд» Російський корпус Гіві Бойовий союз російських націоналістів 1-ша російська національна бригада СС «Дружина» Російська національна народна армія Російський Добровольчий Полк «Варяг» Російський загін 9-ї армії вермахту Організація «Цепелін» Російські військові загони Маньчжурської імператорської армії Загін Миколи Козина Політичний Центр боротьби з більшовизмом

Колабораційні утворення

Локотська республіка Республіка Зуєва

Організації

Національно-трудовий союз Всеросійська національна партія Всеросійська фашистська організація Російська Трудова Народна Партія Російська фашистська партія Російська загально-військова спілка Народна соціалістична партія Росії Національна Організація Російської Молоді Народно-трудовий союз російських солідаристів Союз російської молоді Союз боротьби проти більшовизму Комітет визволення народів Росії


Василь Федорович Малишкін (26 грудня 1896(18961226), Марковський рудник під Юзівкою — 1 серпня 1946) — генерал-майор РСЧА, генерал-майор ЗС КОНР

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у родині службовців. З серпня 1908 по червень 1916 навчався в Новочеркаській гімназії. У жовтні 1916 зарахований рядовим в 252-й запасний піхотний полк. У червні 1917 відправлений у юнкерське Чугуївське військове училище, після закінчення якого деякий час служив молодшим офіцером, потім в чині прапорщика, переведений назад до 252-го полку, де служив до жовтня 1917.

Учасник Громадянської війни з квітня 1918, двічі поранений. Член ВКП (б) з 1919.

У жовтні 1924 направлений на навчання у Військову академію РСЧА. Після закінчення у червні 1927 призначений начальником штабу 33-й стрілецької дивізії в Могильові.

У жовтні 1930 переведений до Москви на посаду начальника штабу Вищих стрілецько-тактичних курсів удосконалення командного складу «Выстрел». З листопада 1931 — начальник сектора управлінь військово-навчальних закладів. У грудні 1933 направлений до Києва на посаду начальника піхотної школи.

У травні 1935 призначений військовим комісаром і командиром 99-ї стрілецької дивізії. У грудні 1936 переведений в Читу на посаду заступника начальника штабу ЗабВО. У серпні 1937 призначений начальником штабу 57-го особливого корпусу в Улан-Уде.

9 серпня 1938 заарештований органами НКВС як «ворог народу» — учасник антирадянського військової змови і шпигун. На слідстві визнав себе винним у всіх інкримінованих злочинах, але на засіданні ВКВС СРСР від своїх свідчень відмовився, внаслідок чого «справу» відправили на дослідування для додаткових очних ставок. У жовтні 1939 «справа» Малишкіна було припинено «за відсутністю в його діях складу злочину».

Після реабілітації в грудні 1939 призначений старшим викладачем Академії Генерального Штабу.

12 липня 1941 в званні комбрига обійняв посаду начальника штабу 19-ї армії Західного фронту. У жовтні 1941 присвоєно військове звання генерал-майор. Бої з прориву з оточення 11-12 жовтня закінчилися безрезультатно.

24 жовтня 1941 під час виходу з «котла» був захоплений у полон німецьким патрулем. У момент полонення був у цивільному одязі і назвався рядовим Володіним.

Відправлений до табору військовополонених під Вязьму, де пізнаний і виданий одним зі співробітників штабу армії. На допитах повідомив застарілі відомості, після чого етапований в офлагах під Смоленськом. У січні 1942 переведений до табору Фюрстенберг на Одері. З квітня — па курсах пропагандистів в Вульгайде. У липні призначений викладачем і помічником по керівництву заняттями начальника курсів барона Г. фон де Роппа. У грудні зустрівся з капітаном В. К. Штрик-Штрнкфельдом. За його сприяння переведений до Берліна в Відділ пропаганди ОКВ, де познайомився з генерал-лейтенантом А. А. Власовим і став одним з головних учасників Власовського руху.

24 січня 1943 в Особливому опитувальному таборі в Летцене дав свідчення раднику німецького МЗС Г. Хильгеру про плани Сталіна а щодо Німеччини на 1941. З березня брав участь у редагуванні газети «Зоря». Керував 1-й антибільшовицької конференцією колишніх бійців і командирів РККА в Дабендорфе. У липні відвідав Париж. Зустрічався з представниками білої військової еміграції, зокрема з професором, генерал-лейтенантом М. М. Головіним.

24 липня з великим успіхом виступив у залі Ваграм перед численною російської аудиторією з промовою, що носила яскраво виражений незалежний і національний характер. Після виступу короткий час утримувався під арештом в Гестапо. З березня 1944 керував пропагандною групою, яка відвідувала російські батальйони РОА на південному узбережжі Франції.

З листопада 1944 — член Президії КОНР, начальник Головного організаційного управління. Очолював всю роботу по організації практичної діяльності управлінь та відділів КОНР. 6 лютого 1945 разом з управлінням евакуювався з Берліна в Карлсбад. У квітні отримав завдання і повноваження від генерал-лейтенанта Власова вступити в контакт з американським командуванням для переговорів про надання чинам ВС КОНР політичного притулку.

29 квітня за посередництва секретаря Головного організаційного управління контроль Д. А. Левицького та офіцера з особливих доручень Управління безпеки КОНР капітана ЗС КОНР В. А. Ларіонова вступив в переговори з начальником відділу армійської розвідки штабу 7-ї американської армії полковником Снайдером. 4 травня відправлений до табору Аугсбург. 9 травня американцями оголошений інтернованим. Утримувався разом з генерал-лейтенантом ВС КОНР Г. Н. Жіленкова, капітаном ВС КОНР Н. Ф. Лапіним, капітаном В. К. Штрик-Штрікфельдом та іншими власовцами. 1 серпня переведений до табору Секкенхейм, де містилася велика група офіцерів ЗС КОНР. 2 жовтня переведений у складі групи в табір УСС США Оберрусель під Франкфуртом-на-Майні. За пропозицією співробітника УСС, який виступив під псевдонімом Сандерс, написав доповідну записку про підготовку командного складу в РСЧА і роботі АГШ.

25 березня 1946 в наручниках переданий в радянську окупаційну зону. У Москві допитувався начальником відділення слідчого відділу ГУКР «СМЕРШ» підполковником Соколовим і майором Коваленко. 18 квітня отримав звинувачення, з яким повністю погодився. За вироком ВКВС СРСР в ніч на 1 серпня повішений у дворі Бутирської в'язниці.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден Червоного Прапора
  • Орден «Знак Пошани»

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Александров К. М. Офицерский корпус Армии генерал-лейтенанта А. А. Власова 1944–1945.