Мануель Маркес Стерлінг
| Мануель Маркес Стерлінг | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 18 січня 1934 — 18 січня 1934 | |||
| Попередник: | Карлос Гевіа | ||
| Наступник: | Карлос Мендьєта | ||
| |||
| 1933 — 1934 | |||
| |||
| 1933 — 1934 | |||
| Попередник: | Карлос Саладрігас-і-Сайяс | ||
| Наступник: | Косме де ла Торрієнте-і-Пераса | ||
| Ім'я при народженні: | ісп. Carlos Manuel Agustin Márquez Sterling y Loret de Mola | ||
| Народження: |
28 серпня 1872[1] Ліма, Перу | ||
| Смерть: |
9 грудня 1934 (62 роки) Вашингтон, США | ||
| Країна: |
 Куба.svg){kind=small} Перу | ||
| Релігія: | римо-католик | ||
| Партія: | Liberal Party of Cubad | ||
Карлос Мануель Августін Маркес Стерлінг-і-Лорет де Мола (ісп. Carlos Manuel Agustin Márquez Sterling y Loret de Mola; 28 серпня 1872, Ліма, Перу — 9 грудня 1934, Вашингтон, США) — кубинський державний та політичний діяч, дипломат, правник, письменник та журналіст, тимчасовий президент Куби (18 січня 1934 — 18 січня 1934). Автор кількох книг з шахів. Писав під псевдонімами: Треземез, Мола Мануель Маркес, Карлос Лойсел та XXX. Виступан на 3-у міжнародному шаховому турнірі «Париж 1900», що проходив з 17 травня по 24 червня 1900 року в Парижі, де зайняв 16-17 місце[2].
Мануель Августін Маркес Стерлінг народився в посольстві Куби у Лімі, таким чином, з юридичної точки зору, він є кубинцем. У десять років він переїхав із сім'єю в Пуерто-Принсіпі (нині Камагуей, Куба).
У п'ятнадцять років Стерлінг заснував часопис «Student». У 1889 році закінчив середню школу Пуерто-Принсіпі. Через бронхіальну астму батьки відправили його до Мексики у Мериду, щоб відновити підірваний стан здоров'я. У кінці 1891 року він повернувся в Камагуей та вступив у Гаванський університет на правничий факультет.
Стерлінг у 1894 році поїхав до Мексики, де працював у банку, видавав часопис «Арт-Філідор». У тому ж році він познайомився з Хосе Марті. Мануель Маркес Стерлінг поїхав у Нью-Йорк, потім у Париж та Мадриді. Співпрацював з Міжнародним шаховим часописом.
У Мексиці Мануель Маркес Стерлінг заснував щотижневу революційну газету «Ла-Луча». У Гавані він писав для «Patria», «Ель-Фігаро» (1900—1926). Мануеля Маркеса Стерлінга було призначено секретарем посольства Куби в Мексиці. Невдовзі Стерлінг був оголошений персоною нон ґрата міністром закордонних справ Мексики, через його статті про Порфіріо Діаса.
У 1907 році був призначений генеральним консулом Куби в Буенос-Айресі. Надалі працював на дипломатичних посадах в Латинській Америці та Сполучених Штатах. У 1913 року Мануель Августін Маркес Стерлінг став послом Куби в Мексиці.
У 1916 році в Гавані він заснував газету «Геральдо-де-Куба». Мануель Маркес Стерлінг був удостоєний ступеня почесного доктора Національного університету Мексики у 1921 році. Стерлінг був професором в «Інституті дипломатичної служби» «Гаванського університету», член «Національної академії мистецтв і літератури» з 1910 року. 1929 року Стерлінг став членом Академії історії Куби.
Стерлінг був Державним секретарем при президенті Рамоні Грау Сан-Мартін.
18 січня 1934 року, коли президент Карлос Гавілан був змушений піти у відставку, Мануель Маркес Стерлінг, тодішній держсекретар, виконував обов'язки президента з 6 ранку до полудня, після чого він передав повноваження Карлосу Мендьєті[3].
Був послом Куби у Вашингтоні з 1934 року. 29 травня 1934 року Мануель Маркес Стерлінг підписав «Угоду про взаємну торгівлю між Кубою і США», у якій «поправка Платта» була скасований.
Мануель Маркес Стерлінг помер 9 грудня 1934 року у Вашингтоні.
- «Menudencias de crítica literaria»
- «Hombres de pro»
- «Tristes alegres»
- «Ideas y sensaciones»
- «Psicología profana»
- «La muerte del Libertador»
- «Burla, burlando»
- «La Diplomacia en nuestra historia»
- «Los últimos días del presidente Madero»
- «Las Conferencias de Shoreham»
- «El proceso histórico de la Enmienda Platt»
- ↑ https://pantheon.world/profile/person/Manuel_Márquez_Sterling
- ↑ Paris 1900 Chess Games. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 27 листопада 2016.
- ↑ MANUEL MÁRQUEZ STERLING: CONTRA LA INJERENCIA EXTRAÑA. Revista Vitral No. 51. Архів оригіналу за 23 січня 2008. Процитовано 27 листопада 2016.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|autor=,|acessodata=та|data=(довідка)
- Fulgencio Batista: Volume 1, From Revolutionary to Strongman, Argote-Freyre, Frank (Rutgers, New Jersey: Rutgers University Press, 2006) ISBN 0-8135-3701-0
- Otero, Juan Joaquin (1954). Libro De Cuba, Una Enciclopedia Ilustrada Que Abarca Las Artes, Las Letras, Las Ciencias, La Economia, La Politica, La Historia, La Docencia, Y ElProgreso General De La Nacion Cubana — Edicion Conmemorative del Cincuentenario de la Republica de Cuba, 1902—1952.(ісп.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мануель Маркес Стерлінг
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Нормативний контроль | Autoritats UB: a1324126 · BNC: a11716952 · BNE: XX5484260 · CANTIC: 981058528443006706 · FAST: 194572 · Freebase: /m/02vzywj · GND: 1053300360 · ISNI: 0000000077290027 · J9U: 987007451222405171 · LCCN: n86011479 · MAK: 9810690482905606 · NTA: 167539051 · SUDOC: 102521174 · VcBA: 495/217490 · VIAF: 100904477 |
| Президенти | Томас Естрада Пальма • Хосе Мігель Гомес • Маріо Гарсія Менокаль • Альфредо Саяс-і-Альфонсо • Херардо Мачадо • Альберто Еррера-і-Франкі • Карлос Мануель де Сеспедес-і-Кесада • Пентархія (Грау, Портела, Іріссарі, Карбо, Франка) • Рамон Грау Сан-Мартін • Карлос Гевіа • Мануель Маркес Стерлінг • Карлос Мендьєта • Хосе Агріпіно Барнет • Мігель Маріано Гомес • Федеріко Ларедо Бру • Фульхенсіо Батиста • Рамон Грау Сан-Мартін • Карлос Пріо Сокаррас • Фульхенсіо Батиста • Ансельмо Альєгро-і-Міла • Карлос Мануель П'єдра • Мануель Уррутіа Льєо • Освальдо Дортікос Торрадо |  |
|---|---|---|
| Голови Державної ради | ||
| Президенти | ||
