Освальдо Дортікос Торрадо
Освальдо Дортікос Торрадо ісп. Osvaldo Dorticós Torrado | |||
| |||
---|---|---|---|
18 липня 1959 — 2 грудня 1976 | |||
Прем'єр-міністр: | Фідель Кастро | ||
Попередник: | Мануель Уррутіа Льєо | ||
Наступник: | посаду президента скасовано Голова Державної Ради Фідель Кастро | ||
Народження: |
17 квітня 1919[1][2] Сьєнфуегос, Санта-Клара, Куба[1] | ||
Смерть: |
23 червня 1983[2][3][4] (64 роки) Гавана, Куба | ||
Причина смерті: | вогнепальна рана | ||
Поховання: | Сьєнфуегос | ||
Країна: | Куба | ||
Освіта: | Гаванський університет | ||
Партія: | Комуністична партія Куби і Народно-соціалистича партіяd | ||
Нагороди: | |||
Освальдо Дортікос Торрадо (ісп. Osvaldo Dorticos Torrado; 17 квітня 1919 — 23 червня 1983) — кубинський політичний і державний діяч, чотирнадцятий Президент Куби, член Державної ради Куби (1976), член Секретаріату Національного керівництва Єдиної партії соціалістичної революції Куби (1962), член ЦК Комуністичної партії Куби. Почесний доктор юридичних наук МДУ.
Народився 17 квітня 1919 року в заможній родині у місті Сьєнфуегос. Навчався в єзуїтській школі рідного міста. Політичну діяльність розпочав у 16-річному віці в лівому студентському русі, потім перебував у лавах Народно-соціалістичної партії.
Деякий час Дортікос працював викладачем, потім вивчав право та філософію у Гаванському університеті. Вищу освіту здобув 1941 року. У 1950-их роках мав власну юридичну практику у Сьєнфуегосі.
За часів боротьби проти диктатури Фульхенсіо Батисти вступив до Революційного руху. У 1948 року вступив до лав Комуністичної партії Куби.
Був координатором «Руху 26 липня» у своєму рідному місті під час повстання 5 вересня 1957 року. Наприкінці 1958 року його заарештували та заслали з країни, перебував у вигнанні у Мексиці.
Після перемоги Кубинської революції 1959 року очолив міністерство у справах революційної законності. Від 18 липня 1959 до 2 грудня 1976 року обіймав посаду президента Республіки Куба. Від березня 1962 — член Секретаріату Національного керівництва Єдиної партії соціалістичної революції Куби. Від грудня 1976 — член Державної ради Куби.
Покінчив життя самогубством (застрелився), не перенісши смерті дружини[5][6]. Був похований у Гавані на цвинтарі Колон.
Був одружений з Марією де ла Карідад Моліною-і-Суарес дель Вільяр. Вона померла 1982 року[7].
- ↑ а б Дортикос Торрадо Освальдо // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Osvaldo Dorticós, ex presidente de Cuba, se suicidó de un disparo, in: El País vom 25. Juni 1983, abgerufen am 14. Dezember 2012(ісп.)
- ↑ OSVALDO DORTICOS, AN EX-PRESIDENT AND AIDE TO CASTRO, KILLS HIMSELF(англ.)
- ↑ Освальдо Дортікос
- Otero, Juan Joaquin (1954). Libro De Cuba, Una Enciclopedia Ilustrada Que Abarca Las Artes, Las Letras, Las Ciencias, La Economia, La Politica, La Historia, La Docencia, Y ElProgreso General De La Nacion Cubana — Edicion Conmemorative del Cincuentenario de la Republica de Cuba, 1902—1952 (ісп.)
- Освальдо Дортікос Торрадо (ісп.)
- Президенти Куби. Освальдо Дортікос Торрадо (ісп.)
- Освальдо Дортікос Торрадо (ісп.)
- Народились 17 квітня
- Народились 1919
- Уродженці Сьєнфуегоса
- Померли 23 червня
- Померли 1983
- Померли в Гавані
- Випускники Гаванського університету
- Члени Комуністичної партії Куби
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Кавалери ордена Білого лева
- Кавалери ордена «Зірка Республіки Індонезії»
- Кавалери Великого Хреста Ордена Відродження Польщі
- Кавалери ордена Зірки Соціалістичної Республіки Румунія
- Кавалери ордена Заслуг (Чилі)
- Кавалери ордена Державного Прапора
- Президенти Куби
- Кубинські революціонери
- Кубинські правники
- Політики-самогубці
- Самогубці, які застрелилися