Перейти до вмісту

Мартинова Пелагія Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мартинова Пелагія Василівна
рос. Мартынова Пелагея Васильевна Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася26 серпня (8 вересня) 1900 Редагувати інформацію у Вікіданих
Старооскольський повіт, Курська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла21 вересня 1967(1967-09-21) (67 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Старий Оскол, Бєлгородська область, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняСтарий Оскол Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьселянка Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартинова.

Пелагія Василівна Мартинова (рос. Пелагея Васильевна Мартынова; 26 серпня (8 вересня) 1900 — 21 вересня 1967) — радянська діячка сільського господарства. Ланкова колгоспу «Новый мир» у Старооскольському районі Курської області. Героїня Соціалістичної Праці. Одна з героїнь нарису Михайла Шолохова «Слово о Родине».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Пелагія Мартинова народилася 26 серпня (8 вересня) 1900 у селі Сокове[К 1] Козацької волості Старооскільського повіту Курської губернії у родині селянина-батрака. Освіту не отримала, працювати почала у домашньому господарстві. У 1929 році вступила до колгоспу «Новый мир», з 1932 року працювала ланковою бурякової ланки. Її ланка неодноразово ставала кращою за показниками у колгоспі та районі. Під час Німецько-радянської війни залишалася у рідному селі, повернулася на посаду ланкової після відновлення колгоспу у лютому 1943 року[1].

У 1947 році Пелагія Мартинова зіткнулася з кількома труднощами при вирощенні озимої пшениці. Ранньою весною значна частина пшениці вимерзла, а інша почорніла. Для рятування посівів ланка Мартинової провела підживлення добривами вцілілої пшениці. Пізніше злива розмила ґрунт та оголила коріння рослин. Мартиновій довелося разом з підлеглими боронувати пшеницю та знову її підживлювати. В результаті вдалося не тільки врятувати посіви, але й зібрати великий урожай. Всього було зібрано 32.9 центнера пшениці з гектара на загальній площі у 9 гектарів[2][3].

За «отримання високих урожаїв пшениці та жита при виконанні колгоспом обов'язкового постачання та натуроплати за роботу МТС у 1947 році та забезпечення насінням зернових культур для весняної сівби 1948 року» Президія Верховної ради СРСР наказом від 2 січня 1948 року надала Пелагії Мартиновій звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та медалі «Серп і Молот». Окрім неї звання героя отримали ще три ланкові з Курської області: Ганна Крилова, Ганна Лободенко та Наталія Славгородська[4].

Наступного року Пелагію Василівну призначили бригадиром рільничої бригади. Того ж року її нагородили ще одним орденом Леніна. Пізніше вона працювала у колгоспі бригадиром садівничої та комплексної бригад[1]. Окрім праці у колгоспі займалася громадською діяльністю, взяла участь у з'їзді хліборобів у Курську в 1948 році, де виступила з промовою. Була знайома з працями Климента Тімірязєва, Івана Мічуріна, Василя Вільямса, Трохима Лисенка та інших вчених. Своїми знаннями з сільського господарства ділилася з іншими селянами, викладаючи у колгоспній агротехнічній школі[5]. Перший секретар Курського обласного комітету ВКП(б) Павло Доронін характеризував Мартинову як досвідчену ланкову та громадську активістку, яка вела за собою весь колгосп[6].

У 1958 році пішла на пенсію, мешкала у селі Сокове. Пелагія Василівна Мартинова померла 21 вересня 1967 року і була похована на Соковому цвинтарі Старого Осколу[1].

В культурі

[ред. | ред. код]

За підсумками збору урожаю у 1947 році Пелагія Мартинова написала «Рассказ об опыте работы», який був опублікований у газеті «Социалистическое земледелие»[ru] від 4 січня 1948 року[3].

Письменник Михайло Шолохов під кінець нарису «Слово о Родине»[ru], вперше опублікованого 23 та 24 січня у газеті «Правда», розповідає про ланкову Пелагію Мартинову, наводить її слова про посухи 1946 року та цитує її промову у відповідь на отримання звання Героя Соціалістичної Праці[7][8].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Коментар

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Село пізніше увійшло до складу Старого Осколу

Література

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Каримов, Тимур. Мартынова Пелагея Васильевна. warheroes.ru (рос.) . Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  2. ↑ Указ, 1948, с. 7.
  3. ↑ а б Слава победителям!, 1948, с. 53—54.
  4. ↑ а б в г Указ, 1948, с. 6—7.
  5. ↑ Поляков, Воробьев, 1948, с. 105—109.
  6. ↑ Высокая награда, 1948, с. 70—71.
  7. ↑ Шолохов, 1986, с. 146—147.
  8. ↑ Шолоховская энциклопедия, 2012, с. 770.

Джерела

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Мартинова Пелагія Василівна
  • Высокая награда за самоотвердженный труд. Беседа с секретарем Курского обкома ВКП(б) П. Дорониным // Герои хлебного фронта : [рос.] / Отв. за выпуск К. Тимофеев. — Курск : Курская правда, 1948. — С. 67—74. — 128 с.
  • Поляков В., Воробьев Н. Мастера Курских полей // Герои хлебного фронта : [рос.]. — Курск : Курская правда, 1948. — С. 105—110. — 128 с.
  • Указ Президиума Верховного Совета СССР О присвоении звания Героя Социалистического Труда передовикам сельского хозяйства Курской области // Герои хлебного фронта : [рос.] / Отв. за выпуск К. Тимофеев. — Курск : Курская правда, 1948. — С. 6—7. — 128 с.
  • Слава победителям! // Герои хлебного фронта : [рос.] / Отв. за выпуск К. Тимофеев. — Курск : Курская правда, 1948. — С. 52—59. — 128 с.
  • Слово о Родине // Шолоховская энциклопедия : [рос.] / Гл. ред. Ю. А. Дворяшин. — Синергия, 2012. — С. 770. — 1215 с.
  • Шолохов М. А. Слово о Родине // Собрание сочинений. В 8-ми т. : [рос.]. — Художественная литература, 1986. — Т. 8. Очерки; Статьи; Фельетоны. — С. 124—147. — 383 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мартинова_Пелагія_Василівна&oldid=41080958