Перейти до вмісту

Мельник Марко Никифорович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мельник.
Марко Мельник
Народився9 лютого 1914(1914-02-09)
Лозовата, Російська імперія
Помер2 листопада 1997(1997-11-02) (83 роки)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Alma materОдеський медичний інститут (1939)
Галузьепідеміологія
ЗакладОдеський районний відділ охорони здоров'я (1946—1962)
Одеський медичний інститут (1962—1963)
Міністерство охорони здоров'я Української РСР (1963—1973)
Київський науково-дослідний інститут епідеміології, мікробіології та паразитології (1973—1997)
Посадастарший епідеміолог, завідувач кафедри організації охорони здоров’я, заступник міністра охорони здоров’я УРСР, головний державний санітарний лікар УРСР, директор, керівник лабораторії імунохімії, керівник експериментально-виробничої лабораторії, консультант
Вчене званняпрофесор (1974)
Науковий ступіньдоктор медичних наук (1972)
Відомий завдяки:розширенню лікувально-профілактичної мережі, внеску у протиепідеміологічне та санітарне забезпечення країни, дослідженням інфекційних захворювань, зокрема, токсоплазмозу, організацією охорони здоров'я
Нагороди
Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Радянського Заполяр'я»
Медаль «За оборону Радянського Заполяр'я»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Заслужений діяч науки УРСР

Марко (Марк) Никифорович Мельник (9 лютого 1914, Лозовата — 2 листопада 1997, Київ) — український лікар-епідеміолог, державний службовець. Доктор медичних наук (1972), професор (1974). Заслужений діяч науки УРСР (1983). Здійснив вагомий внесок у протиепідеміологічне та санітарне забезпечення України, організацію охорони здоров'я, розширив лікувально-профілактичну мережу, досліджував інфекційні захворювання, зокрема, токсоплазмоз.

Учасник німецько-радянської та радянсько-фінської воєн, підполковник медичної служби. Пройшов війну на посаді помічника начальника епідеміологічного відділу санітарного управління 2-го Українського фронту, нагороджений декількома орденами та медалями[1].

Після завершення війни, понад 15 років — старший епідеміолог Одеського районного відділу охорони здоров'я (1946—1962). Протягом 10 років — заступник міністра охорони здоров'я УРСР, головний державний санітарний лікар країни (1963—1973). Майже 25 років — науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту епідеміології, мікробіології та паразитології (1973—1997), з яких 8 років — директор інституту[2]. Автор понад 100 наукових робіт.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 9 лютого 1914-го року у селі Лозовата на Вінниччині. У 1939-му році закінчив Одеський медичний інститут.

З початком німецько-радянської війни служив лікарем полку та батальону, виконував протиепідеміологічні завдання. Брав участь у медичному забезпеченні під час звільнення України, Угорщини, Румунії, Австрії та Чехословаччини. Входив до складу медично-санітарної комісії у деокупованому Будапешті[1].

Пройшов війну на посаді помічника начальника епідеміологічного відділу санітарного управління 2-го Українського фронту, демобілізований у званні підполковника медичної служби. Нагороджений декількома орденами та медалями, зокрема, орденом Червоної Зірки.

З 1946-го по 1962-й роки — старший епідеміолог Одеського районного відділу охорони здоров'я. Протягом року (1962—1963) завідував кафедрою організації охорони здоров'я своєї alma mater — Одеського медичного інституту[3].

З 1963-го року — заступник міністра охорони здоров'я УРСР Платона Шупика (з 1969-го року — Василя Братуся). Одночасно — головний державний санітарний лікар УРСР. На цій посаді у 1970-му році брав участь у ліквідації епідемії холери в Одесі[4]. Проводив практичні заняття зі студентами кафедри комунальної гігієни Київського медичного інституту[5].

Могила Марка Мельника, Байкове кладовище

У 1965-му році здобув науковий ступінь кандидата медичних наук, захистивши дисертацію на тему «Материалы по изучению токсоплазмоза в Одесской области». З 1972-го року — доктор медичних наук (дисертація на тему «Токсоплазмоз в УССР»). Через два роки затверджений у вченому званні професора.

З 1973-го року — директор Київського науково-дослідного інституту епідеміології, мікробіології та паразитології. Під керівництвом Марка Мельника в інституті, зокрема, організовані нові лабораторії, побудований новий віварій.

У 1981-му році залишив директорську посаду, очолив лабораторію імунохімії, пізніше — експериментально-виробничу лабораторію. З 1987-го року до кінця життя — консультант інституту[2].

Автор понад 100 наукових робіт. Здійснив вагомий внесок у протиепідеміологічне та санітарне забезпечення України, організацію охорони здоров'я, розширив лікувально-профілактичну мережу, досліджував інфекційні захворювання, зокрема, токсоплазмоз[3].

Помер на 84-му році життя 2 листопада 1997-го року. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Науковий доробок (частковий)

[ред. | ред. код]
  • «Лечебно-профилактическое обслуживание сельского населения Одесской области»: [Сборник статей] / [Ред. коллегия: М. Н. Мельник (ред.) и др.]. — Одесса: Кн. изд-во, 1963. — 177 с.; 21 см.
  • «Методическое письмо по выявлению, диагностике, лечению и профилактике токсоплазмоза»: [Утв. Учен. советом МЗ УССР] / М-во здравоохранения УССР. Укр. науч.-исслед. ин-т охраны материнства и детства им. Героя Советского Союза проф. П. М. Буйко. — Киев: [б. и.], 1963. — 20 с.; 20 см.
  • «О состоянии и задачах по улучшению санитарного надзора в Украинской ССР»: (доклад на VII Съезде гигиенистов Украины) / М. Н. Мельник ; М-во здравоохранения УССР. Науч. о-во гигиенистов УССР. — Киев: [б. и.], 1964. — 26 с.; 20 см.
  • «Токсоплазмоз»: Труды науч. конференций, состоявшихся в г. Киеве 21-23 дек. 1962 г. и в г. Одессе 25-27 апр. 1963 г. / М-во здравоохранения УССР. Укр. науч.-исслед. ин-т охраны материнства и детства им. Героя Советского Союза проф. П. М. Буйко. Науч. о-ва акушеров-гинекологов, эпидемиологов, микробиологов и инфекционистов УССР ; Под ред. М. Н. Мельника и А. Г. Пап. — Киев: Здоровье, 1964. — 318 с. : ил.; 22 см.
  • «Вопросы гигиены труда и профилактики профессиональных заболеваний в угольной промышленности»: (Пособие для врачей, обучающих рабочих и ИТР угольной промышленности) / М-во здравоохранения УССР. Донецкий науч.-исслед. ин-т гигиены труда и проф. заболеваний ; Под общ. ред. доц. М. Н. Мельника. — Киев: Здоров'я, 1965. — 90 с.; 20 см.
  • «Материалы Всесоюзного совещания по вопросам гигиены питания. Львов, 8-10 октября 1964 г.» / Под ред. доц. М. Н. Мельника, проф. А. И. Столмаковой ; М-во здравоохранения СССР. М-во здравоохранения УССР. Львовский науч.-исслед. ин-т эпидемиологии и микробиологии. Укр. респ. науч. о-во гигиенистов. — Киев: Здоров'я, 1966. — 128 с.; 21 см.
  • «Токсоплазмоз»: (Эпидемиология, клиника, терапия и профилактика) / Л. К. Коровицкий, М. Н. Мельник, А. Е. Григорашенко, А. Г. Станков. — 2-е изд., перераб. и доп. — Киев: Здоров'я, 1966. — 288 с. : ил.; 20 см.
  • «Токсоплазмоз»: [Материалы к конференции. 1-2 апр. 1965 г.] / М-во здравоохранения УССР. Киевский науч.-исслед. ин-т педиатрии, акушерства и гинекологии им. Героя Советского Союза проф. П. М. Буйко ; [Ред. коллегия: М. Н. Мельник (отв. ред.) и др.]. — Киев: Здоров'я, 1966. — 277 с. : ил.; 22 см.
  • «Здравоохранение, физкультура и спорт»: [Фотоочерк]. — Мельник М. Н., Савицкий П. Ф., Киев: Здоров'я, 1967. — 40 с. : ил.; 20х23 см.
  • «Токсоплазмоз в патологии человека» / М. Н. Мельник, А. Е. Григорашенко. — Киев: Здоров'я, 1967. — 60 с. : ил.; 16 см.
  • «Токсоплазмоз»: [Сборник статей] / [Ред. коллегия: М. Н. Мельник (отв. ред.) [и др.]. — Киев: Здоров'я, 1971. — 192 с.; 20 см.
  • «Эпидемиология и профилактика токсоплазмоза в УССР» — Киев: Здоров'я, 1974. — 144 с. : ил.; 17 см.
  • «Токсоплазмоз» / [М. Н. Мельник, Л. К. Коровицкий, А. Е. Григорашенко, И. Д. Нетребко]. — 3-е изд., перераб. и доп. — Киев: Здоров'я, 1978. — 183 с. : ил.; 21 см.
  • «Методические рекомендации по организации борьбы с токсоплазмозом в сельской местности» / М-во здравоохранения УССР ; [Сост. проф. М. Н. Мельник и И. Д. Нетребко]. — Киев: б. и., 1979. — 20 с.; 20 см.
  • «Эпидемический паротит» / [М. Н. Мельник, д. м. н., проф., В. А. Шатило, С. А. Лихторович и др.]. — Киев: Здоров'я, 1979. — 155 с., 1 л. табл. : ил.; 20 см.
  • «Тезисы докладов X украинского республиканского съезда микробиологов, эпидемиологов и паразитологов, 16-18 сент. 1980 г. (Харьков)» / Под общ. ред. А. В. Павлова, М. Н. Мельника. — Киев: Укр. науч. о-во микробиологов, эпидемиологов и паразитологов, 1980. — 324 с.; 21 см.
  • «Профилактика острых кишечных инфекций в детских дошкольных учреждениях» / М. Н. Мельник, Д. К. Тищенко. — Киев: Здоров'я, 1982. — 62 с. : ил.; 20 см.
  • «Методические рекомендации по применению кишечной палочки М-17 для определения факторов передачи кишечных инфекций и оценки санитарно-гигиенического режима в детских, лечебно-профилактических учреждениях и пищевых объектах» / М-во здравоохранения УССР; [Сост. М. Н. Мельником и др.]. — Киев: Б. и., 1984. — 21 с.; 20 см.
  • «Острые кишечные инфекции, вызванные условно патогенными микроорганизмами» / [Е. П. Бернасовская, В. Н. Бычковский, С. И. Бидненко и др.]; Под ред. М. Н. Мельника. — Киев: Здоров'я, 1984. — 152 с. : ил.; 20 см.
  • «Профилактика острых кишечных инфекций в детских дошкольных учреждениях» / М. Н. Мельник, Д. К. Тищенко, В. А. Шатило. — 2-е изд., перераб. и доп. — Киев: Здоров'я, 1985. — 62 с. : ил.; 20 см.
  • «Кишечные инфекции»: Респ. междувед. сб. / М-во здравоохранения СССР ; [Редкол.: М. Н. Мельник (отв. ред.) и др.]. — Киев: Здоров'я. — 20 см. (22 выпуска, 1980—1991)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Українські вчені — головні інфекціоністи й епідеміологи центрального апарату медичної служби, фронтів (флотів), армій і військових округів у роки Другої світової війни
  2. ↑ а б Мельник Марко Никифорович — ЕСУ
  3. ↑ а б Народився Марко Никифорович Мельник
  4. ↑ Сорок дней с холерой
  5. ↑ Денис Миколайович Калюжний — завідувач кафедри комунальної гігієни (1956—1960) КМІ

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мельник_Марко_Никифорович&oldid=43840089