Метисазон
| Метисазон | |
|---|---|
| |
| |
| Назва за IUPAC | [(1-Methyl-2-oxoindol-3-ylidene)amino]thiourea |
| Інші назви | Metisazone |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 1910-68-5 |
| PubChem | 6861563 |
| Номер EINECS | 217-616-2 |
| KEGG | D02496 |
| Назва MeSH | D008720 |
| ChEBI | 134952 |
| Код ATC | J05AA01 |
| SMILES | CN1C2=CC=CC=C2C(=NNC(=S)N)C1=O |
| InChI | 1/C10H10N4OS/c1-14-7-5-3-2-4-6(7)8(9(14)15)12-13-10(11)16/h2-5H,1H3,(H3,11,13,16)/b12-8- |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | C10H10N4OS |
| Молярна маса | 234.28 g/mol |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Метисазон (Methisazone, USAN) або метизазон (metisazone, INN) іноді N-метил-ізатин-тіосемікарбазон[1] — противірусний препарат, який діє, пригнічуючи синтез мРНК та білка, особливо у вірусів віспяної групи (поксвірусів). Раніше його застосовували для лікування натуральної віспи.[2]
Метисазон описується як препарат, що використовувався для профілактики натуральної віспи, щонайменше із 1965 р.[3][4]
Конденсація N-метилатизатину з тіосемікарбазидом призводить до утворення метисазону.
Гіперчутливість, захворювання нирок, печінки, гастрит, коліт.[2]
Під час прийому препарату виключають інші препарати, що містять спирт.[5]
In vitro дослідження метисазону проводилися в Україні в Інституті молекулярної біології і генетики НАН України та Інституті мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України.[1][6]
У in silico моделюванні методом молекулярного докінгу, в якому були вибрані 61 структура відомих антивірусних засобів, метисазон показав один з найкращих результатів як потенційний засіб у лікуванні COVID-19[7].
- ↑ а б Ароматичні тіосемікарбазони, їх антивірусна дія та інтерферон. 1. Зниження стійкості аденовірусу 1-го типу до інтерферону в присутності метисазону in vitro [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.], Пацковський Ю. В., Негребецька Е. М., Чорномаз О. О., Волощук Т. П., Рубашевський Є. Л., Кітам О. Е., Терещенко М. І., Носач Л. М., Потопальський А. І.
- ↑ а б Метисазон (Metisazone) [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Регистр лекарственных средств России
- ↑ do Valle, LA; de Melo, PR; de Gomes, LF; Proença, LM (13 листопада 1965). Methisazone in prevention of variola minor among contacts. Lancet. 2 (7420): 976—8. doi:10.1016/s0140-6736(65)92840-0. PMID 4159212.
- ↑ Weiss MM, Weiss PD, Mathisen G, Guze P (December 2004). Rethinking smallpox. Clin. Infect. Dis. 39 (11): 1668—73. doi:10.1086/425745. PMID 15578369. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 23 жовтня 2020.
- ↑ а б Метисазон [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.], webapteka.ru
- ↑ Болсунова О. І., Потягайло А. Л., Говорун Д. М., Заїка Л. А., Харченко В. М., Імуно-біологічна активність ізатізону та її зв'язок зі структурно-конформаційними особливостями молекули метисазону [Архівовано 28 серпня 2019 у Wayback Machine.], Київ
- ↑ Shah, Bhumi; Modi, Palmi; Sagar, Sneha R. (1 липня 2020). In silico studies on therapeutic agents for COVID-19: Drug repurposing approach. Life Sciences (англ.). Т. 252. с. 117652. doi:10.1016/j.lfs.2020.117652. ISSN 0024-3205. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 3 листопада 2020.