Перейти до вмісту

Микола (Ширяй)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Микола Ширяй
Єпископ Ніжинський, Роменський
Церква: УАПЦ
 
Національність: українець
Народження: 1870(1870)
Смерть: 17 травня 1938(1938-05-17)
Чернігів
Єп. хіротонія: 1922

Микола (Ширяй) (Хиряй; (нар.1870пом. 17 травня 1938) — український релігійний діяч, єпископ Ніжинський, згодом Роменський УАПЦ.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1921 році був делегатом І Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня як священик села Сваричівка Борзнянського повіту.

9 липня 1922 року у Благовіщенському соборі міста Ніжина висвячений на єпископа Ніжинського УАПЦ митрополитом Василієм Липківським у співслужінні архієпископа Нестора Шараївського. На той час мав у себе до 40 парафій[1], зокрема церкви Борзенського повіту.

З часом перебрався на парафію у місто Носівка. У 1924 році посварився з власною округовою радою і наступного 1925 року перейшов до Діяльно-Христової церкви. У братстві був настоятелем Троїцької парафії в Києві.

25 грудня того року разом із єпископами-перебіжчиками Петром (Тарнавським) і Володимиром (Бржосньовським) хіротонізував на єпископа Новомиргородського і Зінов'євського Феофана (Хомжу).

Однак станом на 1926 рік парафія єпископа боргувала за архієрейський одяг 237 рублів.

Ще з 1926 року разом із Тарнавським і Бржосньовським спробував повернутися до УАПЦ, однак хоч і усі були прийняті, проте залишилось відкритим питання про те, чи залишати їм єпархії і парафії.

Єпископ Микола за умовами приєднання[2] першим залишив парафію і перейшов на проживання до Михайлівського монастиря у Києві.

21 січня 1927 Микола (Ширяй) очолив самоліквідаційні збори Ради спілки релігійних громад ДХЦ[3].

9 травня 1927 року єпископ Микола брав участь у храмовому святі в селі Мрин та після Євангелія закликав людей єднатися із синодальною церквою[4].

8 листопада 1927 року в Троїцькій церкві Києва на свято Михайла відбулося повернення єпископів ДХЦ Чулаєвського, Тарнавського, Ширяя і Грушевського до УАПЦ.

З 1928 року Микола (Ширяй) став єпископом Роменським[5] із включенням Прилуцької округи.

Арештований і розстріляний 17 травня 1938 року у Чернігові.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Праця повітових церковних рад за другої ВПЦР. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
  2. Іван Власовський. Нарис історії української православної церкви. Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
  3. Енциклопедія сучасної України. ДХЦ
  4. Дмитро Кузовенков. Проблеми взаємин між Братством "Діяльно-Христова Церква" та Обновленською церквою (1920-ті роки). Архів оригіналу за 6 травня 2015. Процитовано 7 листопада 2016.
  5. Кузовенков Дмитро Українське Православне Церковне Братство "Діяльно–Христова Церква": еволюційні та інсталяційні аспекти становлення особового складу (1920–1927 рр.)[недоступне посилання з липня 2019]

Довідка

[ред. | ред. код]