Мордвинова Амалія Русланівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мордвинова Амалія Русланівна
Ім'я при народженніЛюдмила Руслановна Парыгина
Дата народження20 листопада 1973(1973-11-20)[1] (50 років)
Місце народженняЮжно-Сахалінськ, Російська РФСР, СРСР
ГромадянствоРосія Росія
Професіяакторка, радіоведуча, телеведуча
Кар'єра1993—2011
НагородиДержавна премія Російської Федерації- 1996
IMDbID 0603312

Амалія Русланівна Бєляєва[2] (при народженні Людмила Русланівна Паригіна, у першому шлюбі Зоріна[3], пізніше взяла ім'я Амалія і дошлюбне прізвище матері Мордвинова, у другому шлюбі Гольданська, псевдонім Амалія&Амалія[4]; нар.. 20 листопада 1973, Південно Сахалінськ, СРСР[5][6]) — російська акторка театру, кіно і дубляжу, теле- і радіоведуча.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 20 листопада 1973 року в Південно-Сахалінську.

Мати: вчителька Людмила Мордвинова[7]. Рідний батько Амалії, Моріс Шлемович Бонфельд, вологодський композитор і музикознавець, покинув сім'ю до її народження. Вітчим Амалії, інженер Руслан Паригін, одружившись з матір'ю Амалії, удочерив дівчинку і дав їй своє прізвище.

Після закінчення школи у Вологді склала іспити до ГІТІСу і Щукінського училища, але вибрала Щукінське училище. Спочатку хотіла вступити на режисерське відділення[8].

Закінчила Театральне училище імені Б. В. Щукіна в 1995 році (курс Алли Казанської). У 1995—1998 роках працювала в театрі «Ленком», де зіграла роль Анни Болейн у виставі «Королівські ігри», пізніше перейшла до Московського театру імені Володимира Маяковського, була зайнята також у виставах «Російської антрепризи» Михайла Козакова.

Перша роль у кіно — у фільмі «Дорога в рай» (1993). Популярність акторці принесли головні ролі у фільмі «Сни» (1993) і серіалі «Полювання на Попелюшку» (2000).

Сповідує іудаїзм[7]. З 2009 року проживала в Індії, захопилася йогою а через 7 років, у 2016, переїхала до США[9][10].

Особисте життя

[ред. | ред. код]
  • Перший чоловік (1993—1999) — Ігор Зорін, звукорежисер театру «Ленком». Різниця у віці подружжя становила 18 років.[11]
  • Другий чоловік (2000—2004) — Олександр Гольданський, підприємець і економіст, керівник з 1993 року фірми «Зелений ліс», що виробляє двері і вікна з цінних порід дерева. Керував підприємством «Театральна справа Гольданських», продюсер.
    • Дочка — Діана Гольданська (нар.. 30 квітня 2001 роки)[12][13][14][15]
  • Третій чоловік (2005—2009) — Вадим Бєляєв, підприємець. Розлучена з 27 жовтня 2009 року.
    • Син — Герман Бєляєв (нар. 28 листопада 2005 року)[16]
    • Дочка — Євангеліна Бєляєва (нар.. 31 березня 2007 року)[17]
    • Дочка — Серафима Бєляєва (нар.. 18 березня 2009 року).[18][19][20][21][22]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 1996 — Лауреатка Державної премії Росії (за роль Анни Болейн у виставі «Королівські ігри», театр «Ленком»)
  • 1996 — Лауреатка премії «Кришталева Турандот» (переможниця в номінації «Найкращий дебют сезону», за роль Анни Болейн у виставі «Королівські ігри», театр «Ленком»)[23]
  • 1996 — Лауреатка Призу симпатій газети «Комсомольська правда» (за роль Анни Болейн у виставі «Королівські ігри», театр « Ленком»)
  • 1998 — Лауреатка премії журналу «Огоньок» (спеціальний диплом «Відкриття-98»)[24]
  • 2000 — Лауреатка VI щорічного міського фестивалю фільмів про Москву і москвичів «Московський Пегас» (приз «Срібний Пегас» за найкращу жіночу роль, фільм «Затворник», реж. Єгор Кончаловський)[25]
  • 2000 — Лауреатка VII Міжнародного фестивалю акторів кіно «Балтійська перлина» («Baltijas pērle») в Ризі (приз за найкращу жіночу роль другого плану, фільм «Літо, або 27 загублених поцілунків», реж. Нана Джорджадзе)[26]
  • 2003 — Лауреатка театральної премії «Чайка» за підсумками сезону 2002—2003 років (дует Амалії Гольданської та Григорія Сіятвінда був визнаний переможцем в номінації «Деякі люблять гарячіше», спектакль «Властивості пристрасті», антреприза «Театральне справу Гольданських»)

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль
1993 ф Дорога в рай співачка
1993 ф Сни графиня Призорова / Марія Іванівна Степанова
1994 ф Здрастуй, плем'я молоде... Лера </ small>
1995 ф Фатальні яйця Гелла
1996 ф Коханці вмирають наречена
1997 ф Злодій лікарка
1998 ф Жіноча власність Ольга
1998 2002 с Самозванці Ніна
1999 ф Затворник Анна Скороходова, студентка філфаку
2000 ф Літо, або 27 загублених поцілунків Вероніка
2000 с Полювання на Попелюшку Єва / «Миша»
2002 ф Вхід через вікно Валентина
2003 ф Є ідея... знімалася
2003 тф Шукаю наречену без приданого Ельвіра Хоменко
2003 ф Рецепт чаклунки Поліна
2004 с Гріхи батьків Ольга Ковальова
2004 с Даша Васильєва. Любителька приватного розшуку - 2 Вероніка
2004 ф Слова і музика Текле
2004 с Тільки ти Юля
2004 2005 с Обережно, Задов! Олена
2004 мф Столичний сувенір фотомодель Ляля
2005 ф Дзеркальні війни. Віддзеркалення перше агентка Оранж
2005 с Зцілення коханням Римма
2005 с Лебединий рай Елла
2005 с Право на любов Белла
2005 ф Три мушкетери королева Анна Австрійська
2006 ф Валізи Тульса Люпера. Російська версія Пешн, Тріксі
2006 ф Блюз опадаючих листя читачка з бутербродом
2006 с Парижани Олександра Панфьорова
2006 с Погоня за ангелом Ольга Миколаєва
2008 ф Антисекс Світлана
2008 тф Без вини винуваті Ніна Павлівна Коринкіна
2008 ф День радіо дресирувальниця Ніна
2008 с Фотограф Саллі Джонс
2009 ф Кромов Єлизавета Кромова
2011 ф Generation П Лена

Телебачення і радіо

[ред. | ред. код]

У 2000 році була ведучою програми «Відкритий проєкт. Молодіжний канал» на телеканалі ТВЦ[29]. Того ж 2000 року виступала співведучою в кількох випусках молодіжного ток-шоу «Акуна Матата» на телеканалі РТР[30].

У 2002 році разом з Григорієм Сіятвіндою знялася в рекламному ролику кави Nescafe Gold[31].

У 2005—2007 роках вела авторську програму на радіо «Ехо Москви» (програма, спочатку названа «Територія Амалії», через деякий час була перейменована і отримала назву «Доброго полювання!»)[32].

Поезія

[ред. | ред. код]

У 2016 році випустила збірку віршів «Концепція райського саду»[33][34] .

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Амалия ставит сына под угрозу. Архів оригіналу за 31 жовтня 2009. Процитовано 26 вересня 2008.
  3. Мордвинова А. Амалия Мордвинова: «Меня зовут «рыжей сволочью» : [Беседа с актрисой А. Мордвиновой] / Записала Н. Ржевская // Русский север. – 1998. – 24 февраля. – С. 10-11. www.booksite.ru. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 27 лютого 2019.
  4. Амалия&Амалия, Газета по-киевски [недоступне посилання][недоступне посилання]
  5. Актеры российского и зарубежного кино, дни рождения, биографии, фильмографии, галереи, фотохроника[недоступне посилання]
  6. Amaliya Mordvinova на сайті IMDb (англ.)
  7. а б Амалия Гольданская: Голос крови
  8. АМАЛИЯ & АМАЛИЯ Мордвинова (Гольданская) Амалия Руслановна. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  9. Сильно постарела и похудела: актриса Амалия Мордвинова изменила внешность. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 16 вересня 2021.
  10. Из актрис — в поэзию и йогу: Как Амалия Мордвинова меняла фамилии и мужей, родила четверых детей и уехала в Америку. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  11. Личная жизнь Амалии Мордвиновой: Игорь Зорин, Вадим Беляев. wellnesso.ru. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  12. Амалия Гольданская не хочет рожать на сцене (рос.). KP.RU - сайт «Комсомольской правды». 16 лютого 2001. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 25 лютого 2019.
  13. У золотоволосой Амалии Гольданской появилась на свет дочка. www.chelpress.ru. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019.
  14. Виртуоз разговорного жанра (Георгий Елин) / Проза.ру. www.proza.ru. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 25 лютого 2019.
  15. Амалия Мордвинова: «В доме должно быть многодетно и весело». Журнал «Мама и малыш». Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 28 лютого 2019.
  16. Амалия родила сына: Ой, он такой симпатичный и рыженький (рос.). KP.RU - сайт «Комсомольской правды». 30 листопада 2005. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 25 лютого 2019.
  17. Амалия стала трехкратной мамой (рос.). Московский комсомолец. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 25 лютого 2019.
  18. Амалия Беляева — Биографии, мемуары, истории. Архів оригіналу за 17 листопада 2010. Процитовано 13 жовтня 2011.
  19. «Карьера» N 3, Март 2002. Архів оригіналу за 9 лютого 2017. Процитовано 13 жовтня 2011.
  20. Мать четверых детей Амалия снова разводится — Еженедельник «События» (Крым). Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 16 вересня 2021.
  21. ДНИ.РУ ИНТЕРНЕТ-ГАЗЕТА ВЕРСИЯ 5.0 / Гольданский рассказал о разводе. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  22. FreshWeb :: Знаменитые люди. Амалия Мордвинова[недоступне посилання]
  23. Амалия Руслановна МОРДВИНОВА (ГОЛЬДАНСКАЯ) (рос.). ХРУСТАЛЬНАЯ ТУРАНДОТ. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 26 лютого 2019.
  24. ЛАУРЕАТЫ-98 (рос.). Коммерсантъ. 27 грудня 1998. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 27 лютого 2019.
  25. В «Доме Ханжонкова» завершен VI ежегодный городской фестиваль фильмов о Москве и москвичах «Московский пегас». www.film.ru. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 25 лютого 2019.
  26. В Риге прошла церемония закрытия международного фестиваля актеров кино «Балтийская жемчужина» (рос.). Коммерсантъ. 31 серпня 2000. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 26 лютого 2019.
  27. Елин, Георгий. Обнажённая с флагом // КоммерсантЪ. 1999. 27 ноября. № 197 (1841).
  28. 13.12.2004 единственное в этом сезоне заседание «Клуба комедии» с участием Амалии Гольданской. prazdnikinfo.ru. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 24 лютого 2019.
  29. Выход рядом, на... Марсе!. www.aif.ru. 20 вересня 2000. Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 1 березня 2019.
  30. Амалия МОРДВИНОВА: МОЙ РЕБЕНОК БУДЕТ КРУТЫМ!. www.chelpress.ru. Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 1 березня 2019.
  31. Реклама (26 липня 2015). Nescafe Gold 2002 год. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 1 березня 2019.
  32. Доброй охоты! — Передачи (рос.). Эхо Москвы. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 28 лютого 2019.
  33. Актриса Амалия Мордвинова выпустила книгу стихов. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  34. Амалия Мордвинова написала учение, как вернуть себе счастье. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]