Море Крайове
| Море Крайове | |
|---|---|
| лат. Mare Marginis | |
 | |
| Координати центра | 12°42′ пн. ш. 86°31′ сх. д. / 12.7° пн. ш. 86.52° сх. д. |
| Розмір | 360 км |
| Епонім | край видимого боку Місяця |
| Назву затверджено | 1935 |
.png)   Море Крайове на Вікісховищі | |
.jpg)
Море Крайове (лат. Mare Marginis) — невелике море на східному краю видимого боку Місяця. Координати центра — 12°42′ пн. ш. 86°31′ сх. д. / 12.7° пн. ш. 86.52° сх. д.[1], розмір — близько 360 км[1], форма неправильна.
Виразного басейну Море Крайове не має. Він не проявляється впевнено ні в рельєфі, ні в гравіметричних даних[2]. Однак деякі дослідники припускають існування сильно зруйнованого басейну донектарського віку діаметром близько 580 км[3] або навіть 700-800 км[4].
Сучасну назву цього моря запропонував німецький астроном Юліус Генріх Франц[en][5][6] у каталозі Die Randlandschaften des Mondes, виданому 1913 року. 1935 року її затвердив Міжнародний астрономічний союз[6][1].
З морем межують великі залиті лавою кратери Годдард, Годдард C та Ібн Юнус (на півночі) й Непер (на півдні). Крім того, південніше моря лежить кратер Янський. У самому морі (в західній частині) розташований маленький (8 км) кратер Тейлер[7].
На захід від Моря Крайового є група маленьких озер із неофіційною назвою «Озера Котячої Посмішки» (лат. Lacus Risus Felis)[8].
Море Крайове та його околиці примітні численними світлими ділянками в формі звивистих стрічок із розмитими межами (місячні вири) — загадковими об'єктами, що трапляються і в деяких інших місцях Місяця[8].
- ↑ а б в Mare Marginis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.
- ↑ Neumann G. A., Zuber M. T., Wieczorek M. A. та ін. (2015). Lunar impact basins revealed by Gravity Recovery and Interior Laboratory measurements (PDF). Science Advances. 1 (9). Bibcode:2015SciA....1E0852N. doi:10.1126/sciadv.1500852. Архів оригіналу (PDF) за 6 серпня 2018. Процитовано 9 жовтня 2019.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) Supplements [Архівовано 16 серпня 2017 у Wayback Machine.](). - ↑ Wood C. A. (14 серпня 2004). Impact Basin Database. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 7 серпня 2014.
- ↑ Byrne C. J. The Moon's Largest Craters and Basins: Images and Topographic Maps from LRO, GRAIL, and Kaguya. — Springer, 2015. — P. 46–47. — ISBN 9783319220321. — DOI:
- ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 225. — ISBN 9780521544146. — Bibcode: (Інше посилання).
- ↑ а б Blagg M. A., Müller K., Wesley W. H., Saunder S. A., Franz J. Named Lunar Formations. — London : P. Lund, Humphries & Co. Ltd, 1935. — P. 2. — Bibcode: (Витяги).
- ↑ Карта регіону (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 18 серпня 2010.
- ↑ а б Chuck Wood (9 жовтня 2004). Marginal Maria. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019.
- Карти з чинними назвами деталей поверхні: основна частина [Архівовано 13 грудня 2016 у Wayback Machine.], північний край [Архівовано 1 липня 2020 у Wayback Machine.], східний край [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.].
- Інтерактивні карти Місяця, центровані на Море Крайове: фотомозаїка, карта висот.