Озеро Самотності
| Озеро Самотності | |
|---|---|
| лат. Lacus Solitudinis | |
 Озеро Самотності (мозаїка знімків «Клементини») | |
| Координати центра | 27°31′ пд. ш. 103°53′ сх. д. / 27.52° пд. ш. 103.88° сх. д. |
| Розмір | 120 км |
| Епонім | самотність |
| Назву затверджено | 1976 |
   Озеро Самотності на Вікісховищі | |
О́зеро Самотності (лат. Lacus Solitudinis) — відносно невелике місячне море, розташоване на краю зворотного боку Місяця. Координати центра — 27°31′ пд. ш. 103°53′ сх. д. / 27.52° пд. ш. 103.88° сх. д.[1], максимальний розмір — близько 120 км[1].
Північніше озера розташований кратер Перельман (лат. Perel'man), на північному заході — борозна Зігфріда (Rima Siegfried) і кратер Скалігер (Scaliger), на заході — кратер Тіціус (Titius), на півдні — кратер Паркхерст (Parkhurst)[2].
Вперше Озеро Самотності було відзначено на карті «Maps of Lunar Hemispheres», виданій Антоніном Рюклом у 1972 році[джерело?]. У 1976 році цю назву затвердив Міжнародний астрономічний союз[3].
-
Знімок «Аполлона-15» (1971). -
Карта околиць північної частини озера
- ↑ а б Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 5 жовтня 2019.
- ↑ Лист карти Місяця LAC 100 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 30 травня 2018. Процитовано 7 серпня 2010.
- ↑ Lacus Solitudinis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 7 липня 2018.
- Карта регіону з чинними назвами деталей поверхні (архів).
- Інтерактивні карти Місяця, центровані на Озеро Самотності: фотомозаїка, карта висот.