Мрії (оповідання)
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (листопад 2019) |
| Мрії | ||||
|---|---|---|---|---|
| Мечты | ||||
| Жанр | оповідання | |||
| Форма | оповідання | |||
| Автор | Антон Павлович Чехов | |||
| Мова | російська | |||
| Написано | 1886 | |||
| Опубліковано | 1886 | |||
|
| ||||
«Мрії» (рос. Мечты) — оповідання А. П. Чехова, вперше опубліковане у 1886 році.
Оповідання А. П. Чехова «Мрії» написаний у 1886 році, вперше опублікований в 1886 році в газеті «Новий час» № 3849 від 15 листопада з підписом Ан. Чехов, в 1887 році друкувався у збірнику «В сутінках», в 1898 році виходив окремим виданням Московського товариства грамотності, включався до зібрання творів письменника, видаваному А. Ф. Марксом.
За життя Чехова розповідь переводився на угорську, німецьку, польську, сербськохорватська і чеська мови.
Критика високо оцінила розповідь. Позитивні відгуки були від Д. В. Григоровича А. С. Лазарєва-Грузинського (Чехов у спогадах)[1] (Чехов в воспоминаниях).
У журналі «Спостерігач» критики відзначали в оповіданні майстерно описану характеристику волоцюги, не пам'ятає спорідненості"[2].
К. К. Арсеньєв вважав розповідь «Мрії» зразком оповіді, в яких Чехів є майстром, «обрана ним тема не вимагає широкого розвитку, коли вона укладається легко і вільно в невелику рамку». На його думку "автору вдалося відтворити миттєві душевні настрої, зрозумілі «без заглиблення в минуле дійових осіб, без всебічного знайомства з ними». Сильною стороною в оповіданні він побачив в описах природи: «Він володіє мистецтвом уособлювати її, змушувати її жити точно человеческою життям…»[3].
М. Бєлінський вважав Чехова «російським Боккачио», оскільки його оповідання «Мрії», «Неспокійний гість», «Відьма» і «Кошмар» «рясніють ніжними і сумними фарбами, що викривають у автора не лише спостерігача, а й поета, не тільки мислителя, але й гуманного людини».
Дія оповідання відбувається пізньої осені на брудній дорозі, по якій конвоюють волоцюгу на посилання в Сибір двоє сотских. По дорозі між волоцюгою і соцькими затівається розмова. Бродяга не пам'ятає свого імені. Це інтригує сотского. Бродяга розповідає про своє дитинство, матері — свого батька він не пам'ятає. У свій час він з матір'ю отруїв пана миш'яком. Матері дали 20 років, а йому, як посібники (подавав панові склянку з отрутою) — 7 років каторги. Потім він був у бігах і відверто розповідає про це сотским.
Бродяга не боїться Сибіру. Він каже: «Сибір — така ж Росія, такий же бог і цар, що і тут, так само там говорять по-православному, як і я з тобою. Тільки там привілля більше і люди живуть багатше». Він мріє про рибалку, жваво розповідає про тонкощі риболовлі: "Пристрасть, скільки я на своєму віку риби переловив!, вважає життя в Сибіру вільною. Сотницьких представляють картини вільного життя, якої вони ніколи не жили і кажуть волоцюгу, що за станом здоров'я, він швидше за все він не дійде до місця заслання.
- Чехов А. П. Мечты // Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1974—1982.
- Dictionnaire Tchekhov, page 252, Françoise Darnal-Lesné, Édition L'Harmattan, 2010, ISBN 978 2 296 11343 5.
- Rêves, traduit par Madeleine Durand et Édouard Parayre, révision de Lily Dennis, éditions Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, 1967, ISBN 978 2 07 0105 49 6.
- Чехов А. П. Мрії [Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.]. Оригінальний російський текст.
