Мстиславське воєводство
| Мстиславське воєводство | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
Województwo mścisławskie | |||||
| |||||
 | |||||
| Воєводство у 1619 р. у РП | |||||
| Гімн: Богородиця | |||||
| місто | Мстиславль | ||||
| Країна |  ВКЛ
| ||||
| федерація |  Річ Посполита
| ||||
| Офіційна мова | руська, церковнослов'янська; від 1385 ще латина, від 1569 — польська | ||||
| Населення | |||||
| - повне | литвини, білорусини | ||||
| Етнікон | мстиславці | ||||
| Площа | |||||
| - повна | 22 600 км² | ||||
| Дата заснування | 1566 | ||||
| окупація Росією | 1772 | ||||
| - раніше відомий як | князівство | ||||
| |||||
| |||||
| |||||
-1.svg)
Мстиславське воєводство (лат. Palatinatus Mscislaviensis, пол. Województwo mścisławskie, біл. Мсціслаўскае ваяводства) — адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Литовського (з 1569 р. входила до складу Речі Посполитої), що існувала в 1566—1772 роках.
Воєводство межувало на заході й півдні з Мінським воєводством (Мінський повіт, Речицький повіт) та Вітебським на північному заході (Оршанський повіт). Деякий час в XVII столітті Мстиславське воєводство межувало зі Смоленським і Чернігівським воєводствами, території яких потім заволоділа російська держава. На сході Мстиславське воєводство межувало з Московським царством.
Після смерті княгині Юліани Іванівни Мстиславської в 1527 році Мстиславське князівство стало староством. У 1529 році на місці староства було утворено Мстиславське намісництво, а в 1566 році в результаті адміністративно-територіальної реформи Сигізмунда II Августа було утворено Мстиславське воєводство.
Мстиславль був важливою фортецею, що розташована недалеко від кордону, і швидко містом, що розвивається. Крім маєтків середньої шляхти, у воєводстві було багато околичної шляхти, яка походила з мстиславських бояр, які в XV—XVI століттях були обдаровані селами за їх заслуги у війнах з хрестоносцями і проти Росії. До XX століття збереглися маєтки ополяченої околичної шляхти: Дубейковський, Кшичевський, Петражицький, Климовичі[be], Петровичі[ru], Куркове.
У 1601 р. все православне духовенство воєводства перейшло в уніатство. Перша католицька парафія у регіоні з'явилася на початку XVII століття в м. Мстиславлі. У 1634 р. Владислав IV дозволив створити єдину на той час у Білорусі православну єпархію з центром у м. Могильові.
В середині XVII століття у воєводстві налічувалося 13 769 селянських господарств і 110 152 жителя[1]. Воєводство не обійшли стороною тривалі війни середини XVII століття. Особливо спустошливим став 1654 рік. Російські війська під командуванням воєводи Трубецького О.М. окупували м. Мстиславль і розправилися над цивільним населенням великого тридцятитисячного міста. З тих, хто заздалегідь не зміг утікти звідти, 15 000 осіб загинули, а в живих залишилося близько 700 жителів. Кількість димів зменшилось на 69 % у всьому воєводстві[2]. З тих пір жителів Мстиславля московити називали «рос. недосеки». Воєводство повністю спустошене було московським війчьком[3].
У 1772 р. під час першого поділу Речі Посполитої, воєводство було цілком окуповане російськими військом і перетворено на російську провінцію (мстиславську) у складі Могильовської губернії, а в 1775 р. розподіл губерній у Російській імперії на провінції було скасовано. Як і у випадку з іншими втраченими воєводствами, король продовжував призначати чиновників воєводства до повного припинення існування Речі Посполитої, а та частина шляхти, яка покинула воєводство, продовжувала збирати сеймики і вибирати послів і депутатів.
На початку XX століття території колишнього Мстиславського воєводства відповідали Климовицький повіт, велика частина Мстиславського[ru], північно-східна частина Чауського[ru] та східна частка Чериковского[ru] повітів.
У 1918 р. повертався до Польщі I-й Польський корпус і зустрів на території цього колишнього воєводства підтримку місцевого населення, котрі від російських більшовиків з РРФСР захищали Білоруську Народну Республіку.
Охоплювало території колишнього Мстиславського князівства, Кричевську волость та приватні маєтки, раніше виділені з їх складу (землі сучасної Могилівщини та значну частину Гомельської області).
На відміну від багатьох інших воєводств, Мстиславське воєводство не ділилося на більш дрібні адміністративні одиниці — повіти — і тому мало одну групу земських службовців й обирало двох послів на сейм і двох депутатів у Литовський трибунал (по одному на весняну та осінню сесії). Гродське староство, а потім і Гродський суд перебували в Мстиславлі, де також розміщувався Земський суд, проходили сеймики і переписи посполитого рушення.
Населені пункти воєводства були: Мстиславль, Кричев, Дрибин, Климовичі, Костюковичі, Хотимськ, Рясно[be], Радомля[be], Хіславичі, Шумячі[be], Жукове[ru], Родня[be], Самотевичі[be], Студенець[be], Петровичі[be], Негіне[be], Милославичі[be], Монастирщина[be], Малятичі[be], Лозовиця[be], Гронов[be-tarask], Забичання[be], Каничі[be].
Після Люблінської унії 1569 року воєвода мстиславський і каштелян займали досить низьке положення в сенаті Речі Посполитої. По порядку старшинства воєвода мстиславський сидів за воєводою хелмнінським і перед мальборкським. А каштелян мстиславський сидів після хелмнінського каштеляна і перед ельблонгським.
Сенаторські чини мстиславського воєводства не надто високо стояли в порядку старшинства, тому не були цікавими для амбітних представників найбільших магнатських родів. У більшості своїй ці посади займала місцева аристократія — нащадки литовських і руських князів — і навіть представники середньої шляхти. Також йшли справи й з старостами. Земські чини, як і всюди, займала середня шляхта, для якої вони служили показниками положення в суспільстві.
- 1527 — Іван Юрійович Глібович
- 1528 — Ян Юрійович Іллінич[ru]
- 1529 — Юрій Зенович
- 1535 — Василій Полубінський
- 1535 — Ян Соломерецький
- 1539 — Юрій Зенович
- 1547 — Іван Юрійович Глібович
- 1551—1555 — Ян Полубінський
- 1566—1571 — Ян Соломерецький
- 1593—1607 — Павло Пац
- 1611 — Петро Пац
- 1612 — Ян Друцький-Соколинський
- 1615 — Микола Францкевич-Радзимінський[ru]
- 1623—1626 — Христофор Стефан Сапега
- 1635—1641 — Юзеф Корсак
- 1641—1650 — Януш Радзивіл
- 1651 — Гедеон Тризна
- 1653 — Кшиштоф Цехановецький
- 1658—1671 — Микола Цехановецький
- 1674—1680 — Ян Огінський
- 1681—1697 — Лев Казимир Огінський
- 1701—1705 — Михайло Богуслав Котел[pl]
- 1706 — Григорій Антоній Огінський
- 1710 — Богуслав Котел
- 1716 — Миколай Сапега
- 1717—1719 — Казимир Огінський
- 1719—1729 — Ян Казимир Лендорф (нім. Lehndorff, Lehndorf, Lendorf)
- 1731—1733 — Фелікс Цехановецький
- 1734—1738 — Олександр Волович
- 1738—1747 — Никодим Цехановецький
- 1749—1757 — Кшиштоф Волович
- 1757 — Михайло Антоній Сапега
- 1757—1767 — Микола Лопатинський
- 1767—1772 — Ян Никодим Лопатинський
Гербом воєводства була литовська «Погоня» в червоному полі. Воєводська хоругва мала жовтий колір, а воєводський мундир складався з гранатового кунтуша зі срібними вилогами і солом'яно-жовтого жупана.
- ↑ (біл.) Г. Сагановіч, «Невядомая вайна 1654 1667 [Архівовано 11 липня 2012 у Archive.is]» / Мн.: Навука і тэхніка, 1995. — 144 с. — ISBN 5-343-01637-5
- ↑ (пол.) Morzy J., «Kryzys demograficzny na Litwie i Białorusi w II połowie XVII wieku» / Józef Morzy. — Poznań: Uniwersytet im. Adama Mickiewicza, 1965. — 405 s. — Tabl. 22, 24. — (Prace Wydziału Filozoficzno-Historycznego — Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu. Historia 21).
- ↑ (пол.) (лат.) Volumina legum: przedruk zbioru praw staraniem xx. pijarow w Warszawie od r. 1732 do r. 1782 wyd. T. 4. — Petersburg: J. Ohryzko, 1859. — 518 s. — S.386—389.
- Насевіч В., Тэрыторыя, адміністрацыйны падзел // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: БелЭн, 2005. — Т.1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С.34-39. — 684 с. — ISBN 985-11-0314-4.
- Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — ISBN 5-85700-073-4.
- (пол.) Wolff J., Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795. — Kraków, 1885. — S.29—33.
- (пол.) «Województwo Mścisławskie [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine.]» // Zygmunt Gloger, Geografia historyczna ziem dawnej Polski [Архівовано 21 вересня 2019 у Wayback Machine.] — Kraków, 1903 r.
- Województwo mścisławskie (6) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 341. (пол.)
- Województwo mścisławskie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 777. (пол.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мстиславське воєводство
Адміністративно-територіальний поділ Великого князівства Литовського | ||
|---|---|---|
| Столиці |  | |
| Землі | Брацлавська (1434—1566) • Віленська (1392—1413) • Вітебська (1396—1511) • Волинська (1452—1566) • Жмудська (1411—1419) • Полоцька (1392—1504) • Сіверська (1430—1500) • Смоленська (1404—1514) • Троцька (1392—1413) | |
| Воєводства | Віленське (1413—1795) • Троцьке (1413—1795) • Полоцьке (1504—1793) • Київське (1471—1569) • Новогрудське (1507—1795) • Вітебське (1508—1793) • Смоленське (1508—1667) • Підляське (1513—1569) • Брацлавське (1566—1569) • Волинське (1566—1569) • Берестейське (1566—1795) • Мінське (1566—1793) • Мстиславське (1566—1772) • Інфлянтське (1667—1772) • Браславське (1793—1795) • Гродненське (1793—1795) • Жмудське (1793—1795) • Мерецьке (1793—1795) | |
| Інші регіони | Жемайтське князівство (1411—1795) • Герцогство Курляндії і Семигалії (1561—1795) | |
| Центри воєводств | ||
