Музей-садиба Г. Р. Державіна

Музей-садиба Г. Р. Державіна
Музей-садиба Г. Р. Державіна
	59°55′08″ пн. ш. 30°18′36″ сх. д. / 59.918875° пн. ш. 30.309894° сх. д.
Тип	музей
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Країна	Росія
Розташування	Росія Санкт-Петербург, наб. Фонтанки, буд. 118
Адреса	Набережна річки Фонтанки
Стиль	класицизм
Засновано	відкритий у 2003 р.
Сайт	museumpushkin.ru/info/estate-museum-derzhavin.html
	Музей-садиба Г. Р. Державіна (Росія)
	Музей-садиба Г. Р. Державіна у Вікісховищі

Музей-садиба Г. Р. Державіна (рос. Музей-усадьба Державина) — літературний музей поета Гаврили Романовича Державіна та літераторів його часу в місті Санкт-Петербург

Історія споруди музею

Серед величних споруд минулого Петербурга з творчістю Миколи Львова пов'язаний будинок-палац поета Гаврили Державіна. 1789 року, після чергового зламу його адміністративної кар'єри, він повернувся після маловдалого губернаторства з Тамбова до столиці. Постало питання, де жити. Тимчасовим прихистком став флігель, котрий Державін арендував у Російської академії на річці Фонтанка неподалік від Ізмайловського мосту. Незабаром Державіни дізнались, що неподалік продають недобудований будинок перекладача Івана Захарова разом із земельною ділянкою. Порахувавши власні гроші, Державіни придбали цей будинок і ділянку. Купчу оформили на дружину — Катерину Яківну. Так у немолодого на той час Державіна з'явився власний будинок. Клопотами по добудові і облаштуванню житла опікувалась Катерина Яківна. Але чимало зусиль на облаштування будинку витратив Микола Львов, друг родини Державіних. Невеликий і компактний будинок отримав два дворові флігелі — кухонний та конюшений, котрі архітектор поєднав із господським будинком заокругленими галереями. Почесний дір (курдонер) відгородили від набережної наскрізною колонадою. Фасад на парадний двір первісно був простим. Його головною окрасою став парадний портал та напівциркульне палладіанське вікно другого поверху, де Державін облаштував власний кабінет. Подібні вікна були улюбленими в спорудах Львова. Він прикрашав тричастинними палладіанськими вікнами і заміський будинок П. Соймонова, і будинок В. С. Томари, і кутові ризаліти Головпоштамта. Тепер ними прикрасив будинок і флігелі Державіна.

Старий Державін не мав рідних дітей, але полюбляв гостей і молодь. Власний будинок активізував театральні пристрасті поета і родини. Аби приймати гостей та пригощати їх тетральними виставами, знадобились прибудови. Запроектували нову ідальню і садибний театр, де хазяїн волав ставити власно створені п'єси (хоча останні були гірші за його вірші). Нові прибудови запроектував і вибудував теж Львов. Він не чіпав головне ядро садиби, а вдало продовжив бічні сторони компактного дому двоповерховими корпусами, значно розширивши садовий фасад. Так первісний будиночок на сім осей (сім вікон) відтепер мав двадцять чотири. І Державіни спокійно приймали госей в новій їдальні, в вітальні чи кабінеті, в домовому театрі, розміщали на ніч в кімнатах для гостей. Львов не покидав родину надовго, хоча мав відрядження і багато клопоту. Він находив час і для відвідин Державіних, і для проектування для них інтер'єрів, меблів і книжкових шаф, навіть створив проекти солом'яних шпалер з вишитими пейзажами. Це були нові сторінки творчості відомого архітектора, його заявка на універсальність. По закінченні будівельних робіт, будинок поета став справжньою резиденцією Державіна, оригінальним міським особняком з індивідуальними інтер'єрами.

В 19 та 21 століттях

В середині 19 століття будинок придбала Римо-католицька духовна колегія, котра відала усіма католицькими єпархіями Росії. Будинок знов розширили і перебудували, надбудувавши третій поверх і всі флігелі. Всі історичні інтер'єри були знищені. Лише на початку 21 ст. будинок віддали під літературний музей поета Державіна, адже була повністю знищена садиба поета «Званка». У музею тривале завдання повернення старовинній споруді автентики кінця 18 століття.