Нова Чортория
Зовнішній вигляд
село Нова Чортория | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район | Житомирський район |
Тер. громада | Любарська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA18040290330084083 |
Основні дані | |
Населення | 1200[1] |
Площа | 28,052 км² |
Густота населення | 67,23 осіб/км² |
Поштовий індекс | 13120 |
Телефонний код | +380 4147 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°1′42″ пн. ш. 27°42′29″ сх. д. / 50.02833° пн. ш. 27.70806° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
243 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 13120, Житомирська обл., Любарський р-н, с. Нова Чортория, вул. Незалежності, 32 |
Карта | |
Мапа | |
|
Нова́ Чортори́я (колишня назва Черторія Нова[2], містечко)— село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Любарської селищної громади. Населення становить 1200 осіб.
У 1906 році Ново-Чарторія, містечко Новочарторійської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 66 верст. Дворів 277, мешканців 1991[3].
З 29 листопада по 6 грудня 1919 року у Новій Чорториї стояв Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР. Звідси він виступив у Перший зимовий похід[4].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1853 | 98.25% |
російська | 29 | 1.53% |
білоруська | 2 | 0.11% |
інші/не вказали | 2 | 0.11% |
Усього | 1886 | 100% |
- Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
- Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж
- Палац польських шляхтичів Прушинських
- Новочорторийський парк площею понад 70 гектарів
- Церква, побудована на початку XX ст. Вона стала усипальнею генерала Петра Оржевського
- Чи не найбільший на свій час паровий млин.
- ↑ https://lubarska-gromada.gov.ua/pasport-gromadi-10-40-51-15-01-2018/
- ↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012