Виноградівка (Житомирський район)
| село Виноградівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Любарська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040290120047633 |
| Основні дані | |
| Засноване | невідомо |
| Населення | 162 (2001) |
| Площа | 7,818 км² |
| Густота населення | 20,72 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13108[1] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°01′01″ пн. ш. 27°55′57″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
251 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Незалежності, 38, смт Любар, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13101 |
| Карта | |
  Виноградівка | |
 Виноградівка | |
| Мапа | |
| |
Виногра́дівка (до 1946 року — Війтівці) — село в Україні, у Любарській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 162 особи (2001). У 1941—54 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
За довідником 1885 року в селі мешкало 260 осіб, налічувалося 34 дворових господарства[2], наприкінці 19 століття — 598 мешканців, дворів — 96[3][4].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 624 особи, з них: православних — 374, римокатоликів — 241, чоловіків — 315, жінок — 309[5].
У 1906 році чисельність населення становила 632 мешканці, дворів — 119[6], у 1923 році — 673 особи, дворів — 128[7].
Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 587 особи, з них 277 чоловіків та 310 жінок; етнічний склад: українців — 378, євреїв — 4, поляків — 205. Кількість домогосподарств — 136[8].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 191 особу. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 162 особи[9].
Час заснування — невідомий[8]. У 1753 році останній острозький ординат князь Януш Сангушко, роздаючи власність Острозької ординації, подарував село Війтівці, разом з іншими навколишніми селами, богуславському старості князеві Любомирському[10].
У другій половині 19 століття — село Гордіївської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Була дерев'яна, на кам'яному підмурівку, покрита бляхою церква, невідомо коли й ким збудована. У 1876 році прибудовано дерев'яну на кам'яному фундаменті дзвіницю, покриту бляхою. При церкві 45 десятин землі, на яку є проєкт від 1851 року. Дворів 38, вірян 306. Церква приписана до парафії у с. Меленці, за 2 версти[11].
За довідником 1885 року — колишнє власницьке село Гордіївської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Були церковна парафія, школа[2].
На початку 20 століття — село Новочарторийської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, за 80 верст від повітового центру, м. Новоград-Волинський[3][4].
У 1906 році — село Ново-Чарторийської волості (4-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 60 верст, до волосного центру, містечка Нова Чортория — 15 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Новій Чорториї[6].
За переписом 1911 року, 14,296 десятин землі належало Генрихові Стецькому[4].
У березні 1921 року село, в складі волості, увійшло до новоутвореного Полонського повіту Волинської губернії. У 1923 році включене до складу новоствореної Меленецької сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Любарського району Житомирської округи[12]. Розміщувалося за 15,5 версти від районного центру, міст. Любар, та 2 версти — від центру сільської ради, с. Меленці[7]. 17 червня 1925 року Любарський район передано до складу Бердичівської округи. Відстань до центру сільської ради, с. Меленці — 1 верста, до районного центру, міст. Любар — 16 верст, до окружного центру в Бердичеві — 55 верст, до найближчої залізничної станції Романів — 5 верст[8].
У 1941 році у селі створено окрему, Війтовецьку сільську раду Любарського району. 7 червня 1946 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Житомирської області», село перейменовано на Виноградівку, сільську раду — на Виноградівську. 11 серпня 1954 року, відповідно до указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про укрупнення сільських рад по Житомирській області», Виноградівську сільську раду ліквідовано, с. Виноградівка підпорядковане Меленецькій сільській раді Любарського району. З 30 грудня 1962 року до 4 січня 1965 року село, разом із сільською радою, перебувало в складі Дзержинського району Житомирської області[12].
10 березня 2017 року увійшло до складу новоутвореної Любарської селищної територіальної громади Любарського району Житомирської області[13]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[14].
- ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 1 червня 2020.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 226. (рос. дореф.)
- ↑ а б Wójtowce 1.) wieś… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 695. (пол.)
- ↑ а б в Цинкаловський О. Війтівці або Войтовці, с, Звягельський повіт… // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 174.
- ↑ Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. (рос. дореф.). Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 18. Процитовано 31 грудня 2023.
- ↑ а б Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи (PDF). Інститут історії України НАН України (рос. дореф.). Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 136. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 31 грудня 2023.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (рос.). Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 156. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 31 грудня 2023.
- ↑ а б в Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів, 1927. с. 58-59. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 31 грудня 2023.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 1 січня 2024.
- ↑ …Wójtowce… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 715. (пол.)
- ↑ Теодорович Н. с. Войтовцы // Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 225-226. Процитовано 31 грудня 2023.
- ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). Інститут історії України НАН України. Житомир: «Волинь», 2007. с. 8, 229, 545, 550. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 31 грудня 2023.
- ↑ Меленецька сільська рада Житомирська область, Любарський район. ВРУ. Процитовано 1 червня 2020.
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 січня 2024.
- Погода в селі Виноградівка [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |