Координати: 52°18′9.9989768184605e-08″ пн. ш. 32°18′30.000000098811″ сх. д. / 52.3000000000278° пн. ш. 32.30833° сх. д. / 52.3000000000278; 32.30833

Новий Ропськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Новий Ропськ
рос. Новый Ропск
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Брянська область
Муніципальний район Климівський район
Поселення Новоропське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 15228852001
Код ЗКТМО: 15628452101
Основні дані
Населення 1293 осіб (2010)
Поштовий індекс 243080
Телефонний код +7 48347
Географічні координати: 52°18′9.9989768184605e-08″ пн. ш. 32°18′30.000000098811″ сх. д. / 52.3000000000278° пн. ш. 32.30833° сх. д. / 52.3000000000278; 32.30833
Водойма р. Ірпа
Мапа
Новий Ропськ (Росія)
Новий Ропськ
Новий Ропськ

Мапа

CMNS: Новий Ропськ у Вікісховищі

Новий Ропськ (відомий також як Новий Робськ[1], Ново-Ропськ[2], рос. Новый Ропск) — село в Росії, у Климівському районі Брянської області. Центр Новоропського сільського поселення. Колишнє містечко. Лежить за 2 км від російсько-українського кордону. Населення становить 1293 осіб (2010). У селі міститься пам'ятка української козацької архітектури XVIII століття — Микільська церква 1732 року, зведена на кошти гетьмана Данила Апостола.

Положення

[ред. | ред. код]

Лежить над річкою Ірпою, за 3 км від села Старий Ропськ[3].

Історія

[ред. | ред. код]
Гетьман Данило Апостол, власник села та фундатор церкви, портрет XVIII століття

Заснування

[ред. | ред. код]

Новий Ропськ виник поблизу села Старий Ропськ, яке ототожнюють з літописним Ропеськом, згадуваним у XII столітті[4]. За місцевими переказами, Новий Ропськ був заснований на місті колишнього міста Смядина, проте правдивість цього переказу ставилася під сумнів ще в XIX столітті[5]. Історик Олександр Лазаревський припускав, що Новий Ропськ виник у першій половині XVII століття, коли власницька Ропська волость належала поляку Салтану[5].

У Гетьманщині та Російській імперії

[ред. | ред. код]
Двері Миколаївської церкви, на одвірку яких напис про заснування храму гетьманом Данилом Апостолом, світлина Стефана Таранушенка 1916 року
Миколаївська церква, картина Сергія Васильківського 1890-х років

Після створення держави Війська Запорозького (України), село належало до Топальської сотні Стародубського полку Гетьманщини[5]. У 1665 році гетьман Іван Брюховецький надав Ропську волость у володіння Михайлові Рубцю, право власності на яку було підтверджено в універсалі 1670 року гетьмана Дем'яна Многогрішного[5]. Втім 1679 року, після того, як син Михайла Рубця Іван був засуджений за підробку документів, гетьман Іван Самойлович відібрав у Рубців волость та приєднав її до гетьманських володінь[5]. У 1679 році Новий Ропськ згадується вже як містечко, тобто тоді він вже був центром Ропської волості[5].

За переписом Малоросії 1723 року, Новий Ропськ був селом Ропської волості, мав 10 козацьких дворів, 92 дворів «ґрунтових» посполитих, 25 дворів безґрунтових гендльових, 80 хат «бобилів» городників, 27 хат «бобилів» безгородних і 8 підсусідських хат[5]. За гетьманування Данила Апостола на його кошти в 1732 році в селі зведено церкву Микільську церкву[6]. Після смерті гетьмана Данила Апостола у 1734 році волость перейшла у державне володіння[5].

1741 року Ропська волость була подарована Іванові Неплюєву, але у серпні 1742 року її було передано від Неплюєва до Олексія Розумовського, від якого волость успадкував його брат і колишній гетьман Кирило Розумовський[5]. За описом Ропської волості 1745 року, у Новому Ропську був замок з панським двором, обнесений земляним валом[5]. Згідно зі статистичним описом Малоросії 1781 року, село належало графові Розумовському, тут налічувалося разом 383 дворів і 433 хат, з них козацьких: 20 дворів, 21 хата; селянських: 363 дворів, 412 хат і 9 бездвірних хат[5]. Опис Нового Ропська 1781 року згадує про 4 цехи в містечку: кравецький, шевський, шаповальський та ткацький[5]. У тому ж описі йдеться про те, що чимало місцевих мешканців («до 20 дворів») займалися полюванням на ведмедів, а також дресували ведмедів під музику, яких брали із собою для вистав у «малоросійських степових містах», Слобідсько-Українській губернії, на Донщині та Московщині[5].

З другої половини XIX століття містечко Новий Ропськ було центром Новоропської волості Новозибківського повіту Чернігівської губернії Російської імперії[7][8]. Відстань до Новозибкова становила 35 верст[3]. Станом на 1859 рік Новий Ропськ був державним містечком, у якому налічувалося 563 дворів і 2848 мешканців (1357 чоловіків і 1491 жінка), діяло 2 православні церкви, сільське училище, волосна та сільська розправа, поштова станція, проводилися 3 щорічні ярмарки та базари[9]. Містечко тоді лежало на поштовому Смоленському тракті з Чернігова до Стародуба[9]. У 1885 році у містечку було 622 дворів і 3239 жителів, 3 православні церкви, школа, поштова станція, 2 постоялих двори, 2 постоялих будинки, 12 лавок, 2 крупорушки, 3 маслобійних заводи, водяний і 3 вітряних млини, 5 ярмарків на рік[10]. Близько 1888 року в місті діяло дві православні церкви, налічувалося 3000 мешканців[8]. За переписом населення Російської імперії 1897 року в містечку мешкало 4649 осіб (2066 чоловіків та 2583 жінок), з них 4454 православних[11]. У 1901 році в селі налічувалося 5050 жителів (2390 чоловіків і 2660 жінок)[7].

У Новому Ропську дослідники збирали українські етнографічні матеріали. У 1885 році в журналі «Кіевская старина» було видано українську інтермедію «Супліка, або замисл на попа» другої половини XVIII століття, записану в Новому Ропську від 73-річного сліпого селянина Олексія Лісовського[12]. У цьому ж журналі в 1890 році Федір Ніколайчик на основі відомостей про новоропських шаповалів опублікував статтю, присвячену таємній мові лірників і шаповалів («лебійській», «лобурській» мові)[13].

Українська державність у 1917—1919 роках

[ред. | ред. код]
Будинок колишньої волосної управи кінця XIX століття

Після того, як у 1917 році було повалено російське самодержавство, Українська Центральна Рада 10 (23) червня 1917 року у Першому Універсалі проголосила про автономію України у складі Росії[14]. У Тимчасовій інструкції, яку Тимчасовий уряд Росії надіслав Генеральному секретаріатові УЦР, повноваження українського уряду поширювалися серед інших й на Чернігівську губернію, але без Новозибківського повіту[15]. Проте Третім Універсалом Української Центральної Ради від 7 (20) листопада 1917 проголошувалося про створення автономної Української Народної Республіки, до якої серед іншого повністю увійшла Чернігівська губернія[16]. Четвертий Універсал Української Центральної Ради від 9 (22) січня 1918 року проголосив незалежність Української Народної Республіки[17]. У жовтні 1918 році в селі зупинявся 2-й Запорізький полк армії УНР на чолі з полковником Петром Болбочаном[18]. 13 жовтня 1918 року в містечку було поховано 24 українських бійців (серед них сотник Роженко), які загинули 8 жовтня у бою з російськими більшовиками біля села Кам'янська Слобода[18]. 18 грудня 1918 року станцію Ново-Ропськ захопив більшовицький Таращанський полк[19]. Стародубщина формально залишалася у складі маріонеткової Радянської України до 1919 року[20].

Радянські часи

[ред. | ред. код]
Зміни населення
Рік Населення Зміна
1859[9] 2848 —
1885[10] 3239 +13.7%
1901[7] 5050 +55.9%
2002[21] 1497 −70.4%
2010[22] 1293 −13.6%
Динаміка населення

Згідно з договором про кордон між РСФРР і УСРР у травні 1919 року, Стародубщину було передано до складу РСФРР і приєднано до Гомельської губернії[20]. У 1923 році в селі проживало 145 євреїв[23]. З 1926 року — у складі Брянської губернії[20], з 1929 року — Західної області, з 1937 року — Орловської області[20]. Село було окуповане німецькими військами під час німецько-радянської війни[23]. У лютому 1943 року всі євреї Нового Ропська вивезені у Климів, де вони були розстріляні[23]. З 1944 року в Брянській області[20].

Сучасність

[ред. | ред. код]

У 2022—2023 роках під час російсько-української війни, російські війська, які розташувалися в районі Нового Ропська, неодноразово обстрілювали українську територію з мінометів і ствольної артилерії (зокрема, 10 жовтня 2022 року[24], 23 січня[25] і 15 лютого 2023 року[26]).

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом 2002 року чисельність населення села становило 1497 осіб[21]. За переписом 2010 року в Новому Ропську проживало 1293 осіб[22].

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
Микільська церква, 2016 рік
  • Дерев'яна церква святого Миколи Чудотворця 1732 року[27]. Пам'ятка українського церковного будівництва XVIII століття[6][28]. Зведена на кошти українського гетьмана Данила Апостола[6], про що свідчить напис на одвірку головних дверей: «За державу императрицы Анны Иоанновны, при счастливом владении ясновельможного Даниила Апостола, гетмана, создан храм сей во имя св. Николая, в містечку Ропску, року 1732»[29]. У 1914 році перенесена на майдан[28]. У радянські часи були плани її знищити, проте пам'ятку вдалося врятувати[6].
  • Колишня Борисоглібська церква 1724 року. Знищена комуністичною владою, залишився лише дзвін, який зберігається в Микільській церкві[28].

Особистості

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень : Фрейтаг і Берндт, 1918.
  2. ↑ а б Хто є хто в Україні. — Київ : К.І.С., 1997. — С. 453.
  3. ↑ а б Ропск Новый // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  4. ↑ Ропскъ Новый. Географічно-статистичний словник Російської імперії, T. 4 (Павастерортъ — Сятра-Касы). СПб, 1868, C. 320-321
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Лазаревскій А. Описаніе Старой Малороссіи: Матеріалы для исторіи заселенія, землевладѣнія и управленія / Тип. К. Н. Милевскаго. — Кіевъ, 1888. — Т. I. Полк Стародубскій. — С. 398, 425. (рос. дореф.)
  6. ↑ а б в г Сіверянський літопис. — 2004. — Вип. 1-6. — С. 41.
  7. ↑ а б в Список населенных мест Черниговской Губернии, имеющих не менее 10 жителей по данным 1901 года. — Чернигов : Тип. Губ. Правления, 1902. — С. 115. (рос. дореф.)
  8. ↑ а б Ropsk Nowy // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 746. (пол.)
  9. ↑ а б в Список населенных мест Российской Империи по сведениям 1859 года. Т. XLVIII: Черниговская губерния / Обработан Н. Штиглицом. Издан Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. — СПб., 1866. — С. 125. (рос. дореф.)
  10. ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 118. (рос. дореф.)
  11. ↑ Населённые места Российской империи в 500 и более жителей : с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г / Тройницкий Н. А.[ru]. — СПб, 1905. — С. 266. (рос. дореф.)
  12. ↑ Суплика, або замыслъ на попа // Кіевская старина. — Кіевъ, 1885. — Т. XI. — С. 543-550.
  13. ↑ Николайчикъ Ф. Отголосокъ лирницкаго языка // Кіевская старина. — Кіевъ : Тип. Т. Г. Корчакъ-Новицкаго, 1890. — Т. XXIX. — С. 121-130. (рос. дореф.)
  14. ↑ Універсал Украінськоі Центральноі Ради до украінського народу, на Украіні й по-за Украіною сущого. Украінська Центральна Рада. У Київі. Року 1917, місяца червня (іюня) числа 10.
  15. ↑ Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні. Петроград, 4 (17) серпня 1917 р.
  16. ↑ Універсал Украінськоі Центральноі Ради. Украінська Центральна Рада. У Киіві 7 листопаду (ноября) 1917 року.
  17. ↑ Четвертий Універсал Української Центральної Ради. Київ: 1917.
  18. ↑ а б 11 жовтня 1918: Похорони двадцяти чотирьох. Історична правда. 7 червня 2020. Процитовано 27 лютого 2023.
  19. ↑ Рибалка І. К. Розгром буржуазно-націоністичної Директорії на Україні. — Харків, 1962. — С. 84.
  20. ↑ а б в г д Вортман Д. Я. Стародубщина // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
  21. ↑ а б 2002 census. Russia (Брянская область). pop-stat.mashke.org. Процитовано 1 березня 2023. (англ.)
  22. ↑ а б 2010 census. Russia (Брянская область). pop-stat.mashke.org. Процитовано 1 березня 2023. (англ.)
  23. ↑ а б в Новый Ропск // Российская еврейская энциклопедия. — Российская академия естественных наук, 1994. (рос.)
  24. ↑ Росіяни обстріляли дві громади на прикордонні Чернігівщини з мінометів та артилерії. Суспільне. 11 жовтня 2022. Процитовано 1 березня 2023.
  25. ↑ Загарбники з мінометів обстріляли прикордоння Сумщини. www.ukrinform.ua. Укрінформ. 24.01.2023. Процитовано 27 лютого 2023.
  26. ↑ З мінометів та безпілотника: росіяни вчергове атакували прикордонні громади на Чернігівщині (укр.). Новий Чернігів. 16 лютого 2023. Процитовано 1 березня 2023.
  27. ↑ Слободян В. М. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель // Вісник Укрзахідпроектреставрація. — 1996. — Число 4. — С. 155.
  28. ↑ а б в Микільська церква. 1732 рік. Російська Федерація, Брянська область, Климівський р-н, с. Новий Ропськ. «Наша Парафія» | Українська Церковна Архітектура.
  29. ↑ Роздобудько І. (15 жовтня 2021). Українська козацька культура. Гетьманські церкви на Стародубщині. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 25 лютого 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Новий Ропськ

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Новий_Ропськ&oldid=38662706