Новозибківський повіт
| Новозибківський повіт | ||||
.png) | ||||
 | ||||
| Губернія | Чернігівська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Новозибков | |||
| Створений | 1808 | |||
| Площа | 3818 | |||
| Населення | 164 840 осіб (1897) | |||
| Густота | 43.2 осіб / км² | |||
Новози́бківський пові́т — адміністративно-територіальна одиниця Чернігівської губернії. Повітове місто — Новозибків.
Повіт лежав у північній частині губернії і межував на півночі з Суразьким, сході Стародубським, південному сході Новгород-Сіверським, півдні Сосницьким, південному заході Городнянським повітами Чернігівської губернії і Могильовською губернією на заході. Площа повіту становила 3354,9 верст² (3818 км²).
Повіт поділявся на 3 стани і 11 волостей:
| Волость | Волосний центр | Кількість сільських общин[1] |
|---|---|---|
| І стан | ||
| Білоколодязька | Білий Колодязь | 22 |
| Великотопальська | Велика Топаль | 42 |
| Лакомобудська | Лакома Буда | 25 |
| Брахлівська (з 1918 р. — Чорнооківська) |
Брахлів (з 1918 р. — Чорнооків) |
57 |
| ІІ стан | ||
| Новоропська | Новий Ропськ | 31 |
| Семенівська | Семенівка | 12 |
| Куршановицька | Куршановичі | 17 |
| ІІІ стан | ||
| Людковська | Людкове | 33 |
| Новобобовицька | Нові Бобовичі | 6 |
| Денисковицька | Денисковичі | 9 |
| Малощербинецька | Малі Щербиничі | 16 |
та міста Новозибків зі слободою Людков.
За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 66 %, росіян — 30 %, білорусів — 2 %, євреїв — 1 %, поляків — 0,01 %, циган — 0,01 %, німців — 0,003 %[2].
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 164 840 осіб. Згідно з відверто сфальшованими даними 1-го Всеросійського перепису (по Стародубщині в цілому й повіту зокрема) з них 94,16 % — зарахували до російськомовного населення, 0,2 % — до білоруськомовного населення, 5,38 % становили євреї[3]. Про сфальшованість каже передусім те, що за всіма 10 попередніми ревізіями населення українці становили абсолютну більшість населення повіту, зокрема за даними останньої 10-ї ревізії населення 1858 року кількість українців у повіті становила 74,8 тисячі осіб, або 66,7 %, менш спотвореними та все одно вкрай необ'єктивними були дані Всеросійського перепису населення 1917 року, коли в повіті нарахували 43,8 тисячі україномовних громадян, що становило 25,6 % [4]. Зіставними з цими, враховуючи те, що частина українців були російськомовними, виглядають дані перших двох переписів населення СРСР. Так, за даними Всесоюзного перепису 1920 року українці Стародубського повіту становили 43 771 (36,8 %), а за подібним переписом 1926 року нараховано вдвічі менше українців — 24 863 особи[5], або 16 %[6]. Такі дані видатний український географ і демограф Володимир Кубійович піддавав істотним сумнівам.
- Галайда (Поляков) Дмитро Якович — підполковник Армії УНР.
- ↑ Календарь Черниговской губернии на 1891 год. Чернігів. Типографія губернського правління. 1890. стор. 44 (рос.)
- ↑ Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 186. (рос. дореф.)
- ↑ Дані перепису населення 1897 року по Чернігівській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 30 квітня 2009.
- ↑ Владимир Кабузан. Украинцы в мире: Динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII в. — 1989 г.: Формирование этнических и политических границ украинского этноса. М., 2006 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 вересня 2017. Процитовано 15 січня 2018.
- ↑ Тарас Чухлиб. Стародубщина — древняя украинская земля. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 15 січня 2018.
- ↑ Национальный состав населения по Брянскому краю. Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 15 січня 2018.
- Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite](рос.)
- Отчетъ о состояніи начальныхъ народныхъ училищъ и сельскихъ школъ, состоящихъ Черниговской губерніи въ уѣздѣ Новозыбковскомъ за 1866 годъ // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. № 10 (15 мая 1867 г.), с. 343-347.(рос.) Перелічено всі школи повіту станом на 1866 рік із кількістю учнів у кожній.
- Ґеоґрафія українських і сумежних земель. — 1938, 1943.
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | ||
| Повітове місто | | |
|---|---|---|
| Міста та містечка | ||
| Волості | Білоколодязька • Брахлівська • Великотопальська • Денисковицька • Куршановицька • Лакомобудська • Людковська • Малощербинецька • Старобобовицька (Новобобовицька) • Новоропська • Семенівська | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) | Бровничі • Велика Топаль • Великі Щербиничі • Вишков • Денисковичі • Карповичі • Могилівці • Нові Бобовичі • Рогов • Сачковичі • Спиридонова Буда • Старий Ропськ • Старі Бобовичі • Тимоновичі • Хотіївка • Хоромне • Фоєвічі • Чолхов | |